Авторитетні українські журналісти - про майбутнє Національної спілки журналістів України

Наводимо текст звернення "Бачимо Спілку журналістів єдиною та незалежною" повністю.

"Найбільша та авторитетна журналістська організація нашої держави — Національна спілка журналістів України — наближається до чергового з'їзду. Відверта професійна дискусія, що має відбутись 20-21 квітня, покликана підвести підсумок діяльності НСЖУ за останніх 5 років та визначити напрям подальшого розвитку організації, котра об'єднує близько 20 тисяч членів. Майбутнє організації такого масштабу — це не лише її внутрішня справа. Це — складова розвитку всієї української журналістики. А отже — питання інформаційної безпеки держави.

У кожного з нас — власна історія у журналістській професії, свої погляди й переконання. Але нас об'єднує спільне бачення пріоритетів розвитку журналістської спілки й турбота про збереження її єдності та дієвості.

Переконані, питанням номер один для НСЖУ повинен залишатися захист прав журналістів і забезпечення їхньої безпеки. Цей пріоритет повинен реалізовуватись у кількох площинах.

Перша – захист журналістів, які опинились у небезпеці: у тюрмах держави-агресора, на території підтримуваних нею “ДНР/ЛНР”, в полоні фінансованих Росією бойовиків. Завдання НСЖУ — використовувати всі доступні важелі впливу для допомоги колегам: звернення до міжнародних організацій, постійний контакт із владними та силовими структурами України, забезпечення кваліфікованої юридичної допомоги, фінансова і матеріальна підтримка постраждалих журналістів та їхніх сімей, активне інформаційне забезпечення всіх цих заходів.

Друга складова захисту прав журналістів — це допомога колегам, які змушені були виїхати з окупованого Донбасу та анексованого Криму. Допомогти їм залишитись у професії, почавши нове журналістське життя на мирній території, — завдання, варте найпильнішої уваги Спілки. Те, що вдалося реалізувати в цьому напрямку спільними зусиллями активу НСЖУ, повинно бути закріплене і продовжене.

Третя складова — забезпечення фізичної безпеки журналістів під час виконання ними професійних обов'язків та боротьба з безкарністю за злочини проти журналістів. Безкарність за злочини проти журналістів — незалежно, чи в часи Януковича їх було скоєно, чи нині — небезпечна насамперед сигналом, який отримує таким чином суспільство: бити журналіста, перешкоджати його роботі, а в такий спосіб – і праву українців на інформацію — можна, за це нічого не буде. Ми не можемо, не повинні і не будемо з цим миритися. Завдання Спілки — активізувати роботу в цьому напрямку на всіх фронтах.

Четверта складова — це захист соціально-економічних, трудових прав журналістів та редакційних колективів. Це завдання набуває дедалі більшої актуальності з розгортанням процесу роздержавлення ЗМІ — багатостраждальної реформи, яку лобіювала НСЖУ. Ми свідомі того, що роздержавлення, як і інша важлива реформа в інформаційній сфері, якої домоглась Спілка, — створення суспільного мовлення — це довготривалий процес, а не разова акція. На цьому шляху нас очікує чимало перешкод, викликів та уроків. Бути в авангарді захисту журналістів та редакцій у цьому процесі, використовуючи не лише доступні власні важелі впливу, а й можливості Держкомтелерадіо, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Міністерства інформаційної політики та інших владних структур — одне з ключових завдань НСЖУ в найближчі роки.

Переконані: саме захист прав журналістів — в Україні та за кордоном, на мирній території та в зоні неоголошеної війни, прав фізичних і трудових — повинен залишатись питанням номер один для Національної спілки журналістів України. Наймасовіша журналістська організація просто не може мати іншої альтернативи у щоденній діяльності. Адже ця робота – це не тільки відстоювання прав окремого працівника ЗМІ, а й права суспільства на якісну і неупереджену інформацію. Журналістика і журналісти існують не самі по собі, журналістська діяльність — це складова українського державотворення. Здійснюючи її, ми розбудовуємо Українську державу. І наше право на професію, як і право суспільства на інформацію — це не внутрішня справа журналістів, а справа державної ваги, це важливий напрям національної безпеки.

Коли до оселі приходить пожежа, перш за все рятують людей і майно. Коли в країну приходить окупант, – рятують країну і її народ. Коли право українських журналістів на професію ставить під сумнів російський загарбник, український чиновник, знахабнілий правоохоронець, корумпований суддя чи очманілий від відчуття власної безкарності регіональний “феодал”, – всі зусилля мають бути мобілізовані на захист журналістів і їхнього права працювати в журналістиці. Вголос говорити про корупцію і утиски преси, мобілізовуючи суспільство на нетерпимість до будь-яких проявів тиску; згуртовано протидіяти ворогам свободи слова і демократії; щоденної працею утверджувати демократичні стандарти — у цьому має полягати сама сутність державницької позиції нашої Спілки. Таким чином ми не просто рятуємо журналістів — ми рятуємо інформаційну безпеку держави та свободу слова як фундаментальну цінність демократичного європейського суспільства. Адже європейський вибір України — це не лише безвізовий режим, а й насамперед забезпечення дотримання європейських стандартів у всіх сферах життя всередині держави.

Життя і здоров'я працівників ЗМІ, їхня безпека і право на професію — ось пріоритет, який має об'єднувати всіх, хто вважає себе журналістом. Не створення рекламних агентств, не метушня навколо прес-карт для поїздок за кордон, не освоєння грантових коштів на “повітряні замки”, а реальна допомога реальним журналістам і редакційним колективам, які потерпають від реальних загроз або реальної бездіяльності тих, хто мав би їх захищати, – ось та платформа, навколо якої з'їзд НСЖУ має виробити спільне стратегічне бачення і тактичну програму дій на майбутнє. Майбутнє, у яке Національна спілка журналістів України повинна увійти єдиною, сильною і незалежною, здатною захистити кожного свого члена, відкритою до співпраці з усіма, хто поділяє наші цінності, і нетерпимою до будь-якого зазіхання на свободу слова і права журналістів. Разом ми маємо відстоювати право на професію у мирній Україні і робити все для того, щоб відстояти і зберегти цей мир і благополуччя у нашій державі. Діяльність Спілки має бути спрямована не на розбрат, а на єдність, не на руйнування, а на розбудову. Адже українське державотворення неможливе без щоденної праці згуртованої спільноти українських журналістів.

Незалежність, дієвість і активність Спілки неабияк залежатимуть від того, хто стоятиме на чолі найбільшої журналістської організації України протягом найближчих 5 років. Вважаємо, що зберегти єдність Спілки і наростити її потенціал найкраще зможе та людина, яка вже довела конкретними справами свою відданість Спілці та основоположним принципам її діяльності. Це повинна бути вдумлива, врівноважена і самокритична людина, яка пройшла всі щаблі у журналістиці — як успішну роботу на чолі регіональних друкованих та інтернет-видань, обласної організації НСЖУ, так і в цілому плідну працю в керівництві Спілки, має авторитет у владних кабінетах України та у відповідних міжнародних інститутах. Людина, яка може і зможе надалі об'єднувати на благо Спілки енергію молодості та досвід ветеранів, можливості сучасної цифрової епохи та багаторічний досвід української журналістики.

Саме такою людиною, на наше переконання, є в.о. голови, перший секретар Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Ми підтримуємо його на посаду голови НСЖУ і закликаємо делегатів з'їзду НСЖУ об'єднатись навколо цієї кандидатури та новообраного Правління заради збереження єдності, забезпечення незалежності і створення нових можливостей розвитку Спілки".

Звернення підписали:

Семена Микола – власкор всеукраїнської газети «День» в Криму, оглядач сайту Крим.Реалії;

Сущенко Володимир Полікарпович – ветеран журналістики, батько Романа Сущенка, арештованого російською владою у Москві;

Черемський Роман – журналіст видання «Український простір», Харків (132 дні був у полоні так званої «ЛНР»);

Бриж Олександр – головний редактор газети «Донбасс», багаторічний голова Донецької обласної організації НСЖУ;

Курпіль Степан – генеральний директор Видавничого Дому «Високий замок» (Львів);

Шибик Микола Олександрович – ветеран журналістики, у минулому – голова правління Спілки журналістів України;

Мілоцька Ніна Анатоліївна – багаторічна Голова ветеранської організації Київської спілки журналістів;

Остапа Світлана – заступник шеф-редактора веб-порталу «Детектор Медіа», заступник голови Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ);

Іванов Валерій – професор Київського національного університету, президент Академії української преси;

Єфімов Ігор – фотожурналіст (справа побиття Ігоря Єфімова співробітниками міліції знаходиться на громадському контролі НСЖУ і Міжнародної федерації журналістів);

Гузь Сергій – головний редактор видання 5692 (м. Кам’янське Дніпропетровської області), (зазнає кримінальних переслідувань за свою професійну діяльність – спалено автомобіль);

Голуб Олександр – голова Харківської обласної організації НСЖУ;

Кущ Ліна – керівник відділу кореспондентської мережі парламентської газети «Голос України» (після окупації Донбасу змушена була переїхати з Донецька до Києва).

Голубєв Віталій – головний редактор Видавничого дому «ОГО» (м. Рівне), викладач кафедри журналістики Національного університету «Острозька академія», керівник Школи універсального журналіста.

Федорів Ірина - координатор регіональної мережі руху ЧЕСНО, керівник проектів громадянської журналістики "Сайти громад"

До теми:

«Не вірю, що хтось буде покараний», – журналісти, яких бив «Беркут»

Більше 70 журналістів побито три роки тому, а винні й досі не покарані

Резонансне вбивство журналіста: за три роки у справі Веремія – більше питань, ніж відповідей