Ми у Facebook
06.05.2004, 04:58

Володимир Коровкін: РАЕС-4 могли запустити десять років тому

Володимир Коровкін

Володимир Коровкін — єдиний в Європі керівник, що очолював атомну електростанцію понад чверть століття. Сорокарічним, восени 1973-го, він приїхав на Полісся, де мала постати нова АЕС — Західноукраїнська. Пізніше її перейменували на Рівненську, а Коровкін “з нуля” збудував і станцію, і її місто-супутник Кузнецовськ. Залишивши посаду директора РАЕС два роки тому, Володимир Коровкін досі будує — нині вже четвертий енергоблок Рівненської “атомки” та другий — Хмельницької, куруючи це питання як віце-президент НАЕК “Енергоатом”.
— У 1988 році ви вперше приймали на РАЕС групу МАГАТЕ. Це була перша після чорнобильської катастрофи міжнародна інспекція АЕС колишнього СРСР. Пізніше ви казали, що були дещо розчаровані. Ми, мовляв, не відмовилися б від конкретної допомоги, а Захід передусім цікавить отримати якнайбільше інформації... Ось і Президент, перебуваючи нещодавно на РАЕС, заявив, що Україна відмовляється від допомоги Заходу в добудові енергоблоків РАЕС-4 та ХАЕС-2 і здатна вирішити цю проблему самостійно.
— І в нас, і на Заході є величезний досвід будівництва та експлуатації атомних енергоблоків, підвищення безпеки ядерних об’єктів. Просто до нас не зовсім логічно поставились після виконання Україною взятих на себе зобов’язань щодо закриття ЧАЕС. Ми зупинили Чорнобиль — хоча і в Росії, і в Литві подібні блоки досі експлуатують. Та закрили б його давно, якби був він нікудишній!.. А нам у цих непростих умовах довелося пробиватись самостійно. Зобов’язання щодо виділення коштів на добудову енергоблоків на РАЕС та ХАЕС Захід не виконав.
Але це не означає, що нам потрібно розривати стосунки. Співпраця із Заходом йде постійно. Зрештою, саме цими днями ХАЕС-2 та РАЕС-4 перевіряла Всесвітня асоціація операторів АЕС — це так звана “партнерська перевірка”.
— Четвертий енергоблок РАЕС будують досить повільно. Почали будівництво у 1984-му, законсервували в 1991-му, коли вже мали ввести в експлуатацію. У 1994-му будівництво відновили, пройшло майже десять років, а готовність блока виросла лише відсотків на десять — з 80 до 90%. Чому?
— Так, відсоток готовності змінюється мало, але зважте на те, що практично повністю замінено, удосконалено системи управління на блоках, вузли. По-друге, легко говорити про 80-відсоткову готовність десять років тому, але давайте не забувати, які то були часи — в енергетиці, як і в усій економіці, панували взаємозаліки. Фінансування і на РАЕС, і на ХАЕС ледь сягало 5%. Тому доводилось брати дещо з блоків, які будувались, і віддавати на інші АЕС. Приміром, у нас був повний комплект палива для пуску — довелось частину його віддати іншим АЕС, а частину використати самим. Іншого вибору не було: або “позичаємо” необхідні для роботи матеріали на блоках, що будуються, або зупиняємо діючі, посилаючись на брак фінансування.
— Кажуть, до речі, що ви й під час мораторію потихеньку будували РАЕС-4...
— Ми рятували обладнання. Більшість його — це “нержавійка”, високотехнологічний метал, який не терпить контакту з хлором, дії атмосферного повітря, інших зовнішніх факторів. Було б неправильно залишати обладнання на складах — тому ми везли його на станцію і ставили. Перевіряючих було безліч. Я їм казав: напишіть, що ви гарантуєте збереження дорогого обладнання. Тим більше, що поставка того обладнання була справді велика, особливо на ХАЕС.
— Якою все ж таки була причина такого тривалого будівництва?
— Недостатнє фінансування. Ми недоотримали близько мільярда гривень з того, що нам належало — маю на увазі надбавки до енерготарифів, запроваджені спеціально для фінансування добудови енергоблоків. Потужний поштовх роботі було дано лише із серпня минулого року. Ми отримали по 190 мільйонів гривень на блок, до того ж, НАЕК “Енергоатом”, урізаючи витрати, де це можливо, виділив більше 100 мільйонів власних коштів. Паралельно торік розпочалась робота із залучення вітчизняних банків до інвестування будівництва. Приємно, що нині в нас на рахунку більше 260 млн. облігаційних коштів. Потім знову прийняли рішення про виділення бюджетних коштів на добудову блоків — по 250 мільйонів на блок. Цими днями якраз має надійти перший транш — понад 100 мільйонів гривень. Тобто нарешті пішло нормальне фінансування, і тому робота йде повним ходом.
— Пане Володимире, під час недавнього візиту на РАЕС Леонід Кучма пригрозив відставкою віце-прем’єру з ПЕК А.Клюєву, якщо РАЕС-4 не буде введений цьогоріч. А це не повторення отієї радянської “штурмівщини”, коли здачу важливих об’єктів “підганяли” до “червоних днів календаря”? Чи не позначиться на якості?
— Ні. По-перше, термін здачі блоку реальний. Так, дуже напружений графік, але, повторюю, реальний. Тим більше Президент сказав: якщо виникнуть певні невеличкі об’єктивні труднощі, які вплинуть на виконання графіка, — він поставиться до цього з розумінням. А за безпеку можете не переживати — Держатомнагляд підходить до всіх етапів робіт дуже жорстко, він брак не пропустить.
— Пане Володимире, дозвольте питання зі сфери політики. Криза неплатежів, про яку ви згадували, дала своєрідну політичну проекцію на настрої атомників — маю на увазі не акції протесту, голодування й наметові містечка в Кузнецовську середини 90-х, а результати виборів-2002 у містах-супутниках АЕС. І в Кузнецовську, і в Нетішині, місті-супутнику Хмельницької атомної, з вражаючим результатом переміг “Блок Юлії Тимошенко”. Самі атомники мені пояснювали свій вибір просто: “Коли прийшла Юля, нам стали знову платити зарплату”. Нині на часі президентські вибори. На ваш погляд, сьогоднішні атомники — це протестний чи провладний електорат?
— Судіть самі: блоки активно будуються, зарплата атомників постійно зростає, виплачується стабільно, без затримок. Здійснюється ціла низка заходів із соціального захисту працівників АЕС. Ми ведемо житлове будівництво, і передусім надаємо перевагу у вирішенні житлових питань операторам, начальникам змін, провідним ремонтникам — тобто тим, від кого насамперед залежить робота АЕС.
Сьогодні підтримка атомної енергетики — це лінія керівництва держави, передусім її першої особи. Президент тричі був на блоках, що будуються, — і щоразу після цього відчувались позитивні зрушення.
— Але певний відтік кадрів з українських атомних електростанцій все-таки є? Знаю, що в середині 90-х це була серйозна проблема — люди виїжджали до Росії, бо там були вищі зарплати плюс не всім виявилось легко адаптуватись до нових реалій незалежної України. Будували ж “атомки” та працювали на них люди з усього колишнього Союзу...
— На РАЕС якраз відтік був мінімальний, не більше 3-4%, це практично на рівні природної зміни кадрів (через вихід на пенсію і т.д.) Був справді величезний відтік кадрів з АЕС на півдні України, і навіть з Хмельницької. У нас — ні. Потім він призупинився скрізь, але нині, у зв’язку з пуском блоків на Ростовській та Калінінській АЕС у Росії, він знову відновився. Але, знову ж таки, по-перше, з Півдня, а, по-друге, не катастрофічний. Ми встигаємо підготувати персонал.
Їдуть люди, звісно, працювати на АЕС і в Китай, і в Іран, і в Індію, але цим і Росія страждає.
— Аварія на ЧАЕС застала вас за сім місяців до введення в експлуатацію третього енергоблока РАЕС. Як ви сприйняли цю катастрофу? Руки не опускались? І як оцінюєте чорнобильську трагедію нині — з висоти років і досвіду?
— По-перше, чорнобильський і рівненський реактори — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці... (РАЕС — перша в Україні атомна електростанція з енергетичним водно-водяним реактором типу ВВЕР-440 — авт.) По суті, весь атомний підводний флот — у тому числі американський — це ВВЕР, тільки в мініатюрі. Такі реактори більш надійні в системах управління.
...А руки не опустились, ні. Задовго до Чорнобиля була аварія на Киштимському комбінаті, це Челябінськ-40, там я починав трудову діяльність... Була трагедія, була зона, було відселення... Хто тоді про це говорив?!.. Так, це атомна енергетика, це небезпека, але небезпечним може бути й автомобіль, якщо ним неправильно користуватись. Треба просто постійно тримати культуру роботи — і виготовлення обладнання, і будівництва, і експлуатації — на тому рівні, якого вимагає ця ДУЖЕ НЕПРОСТА (виділяє голосом — авт.) техніка. А Чорнобиль... Там не було “захисту від дурня”. Були помилки у проектуванні і цілий букет порушень з боку персоналу. Був дурний режим, експерименти, якими не варто було займатись... Енергетика атомна — це така справа, до якої треба звертатись “на ви”.





На правах реклами