У В’єтнамі – свій Париж

В’єтнам — країна набагато багатша за сусідню Камбоджу. В’єтнам був під пануванням Китаю та Франції. Це мало свій вплив на культуру країни.
— Столиця В’єтнаму — Ханой — нагадала нам Париж. Складається враження, що ти насправді потрапляєш до столиці Франції. Засаджені платанами бульвари і грандіозні вілли — краще з того, що залишили у В’єтнамі французи. Велика частина будівель у французькому кварталі споруджена на межі XIX-XX століть. Французьким кварталом слід гуляти не поспішаючи, звертаючи увагу на архітектурні деталі. Випити каву з круасаном в одному з численних кафе... Єдине, чого не вистачає для повної картини — Ейфелевої вежі. Проте тут є міст, побудований тим же Густавом Ейфелем, — розповідає Микола Цупрук.
Ще одна характерна ознака в’єтнамських міст — мільйони мопедистів на вулицях. На 4 мільйони населення Ханоя — 2 мільйони зареєстрованих мопедів. На вулицях міста — одні шоломи. Один мопед у змозі вмістити до 6-7 дорослих та дітей. І при цьому у всіх навколо гарний настрій, відчувається дружня атмосфера. Цілком законне місце для пересування пішоходів — тротуар — теж зайнятий торговцями та майстернями. Працюють тут прямісінько на вулиці. Якщо це майстерня з ремонту тих же мопедів, то їх на тротуарі й ремонтують. А мешканці сусіднього будинку у цей час можуть мити голову на відкритому повітрі, — дивується побаченому пан Цупрук.
В’єтнам — аграрна країна з промисловістю, що розвивається. Основу господарства складає сільське господарство.
— Селяни збирають врожаї тричі на рік, причому в неймовірну спеку, — розповідає турист. — А ми не можемо нормально й один раз зібрати, — додає для порівняння.
Приїхати до В’єтнаму варто й шанувальникам жіночої краси.
— Тут дуже гарні і граціозні жінки та дівчата. Ми звикли вважати, що багато красунь в Україні, особливо у західних регіонах, проте в’єтнамських представниць слабкої статі природа теж не обділила красою, — додає Микола Цупрук.
Запам’яталася та вразила туриста й історія країни, особливо боротьба за незалежність В’єтнаму та мирна передача влади Хо Ши Міну.
— Після капітуляції Японії В’єтнам взяв владу в Індокитаї в свої руки. Уряд очолив Хо Ши Мін. До цьому ще номінально зберігалася влада імператора, тому останній віддав Хо Ши Міну владу, щоб уникнути кровопролиття серед свого народу. Натомість імператору запропонували посаду консультанта, — каже пан Микола.
Сьогодні в’єтнамці з великою повагою ставляться до Хо Ши Міна — першого президента незалежної Демократичної Республіки В’єтнам. Вони називають його дядько “Хо”, він вважається батьком нації. На його честь назване й найбільше місто країни з населенням 8 мільйонів людей — Хошимін. А в столиці після смерті вождя побудували його мавзолей.