Сергій Подолін: Що чекає Україну – знає лише Господь

– Пане Сергію, про сучасні проблеми в економіці країни говориться багато. Доводиться чути чимало критики дій влади. Яке ваше бачення ситуації у країні?
– Це факт, що сьогодні економіка не в кращому стані. І малий бізнес, і великі підприємства мають проблеми з реалізацією продукції. А це – втрата грошових надходжень. Припиняється виплата заробітної плати, відрахування до всіх фондів, пов’язаних із цим, складно утримати людей на робочих місцях і тим паче забезпечувати надходження інвестиційних коштів. Вважаю, що заходи, яких вживають керівники підприємств і держави, не слід різко критикувати як непрофесійні й непотрібні. Керівники підприємств намагаються зберегти і самі виробництва, і працівників. Це правильна й розумна стратегія, яка дозволяє утримати на виробництві фахівців та вийти з кризи з найменшими втратами. Що ж стосується дій керівництва держави, то бюджет нині чи не єдине джерело стабільних грошей. Хоча й воно теж обмежене. Щоб якось підтримати державні підприємства, вважаю, доцільно зробити основний акцент на товари та послуги саме у бюджетних установах. Кожен регіон повинен зосередитись на тому, щоб продукція, яка випускається на підприємствах області, максимально задіювалась у бюджетних закупівлях.
– Та й іноземні інвестори нині не квапляться вкладати гроші у бізнес в Україні...
– Коли немає впевненості у завтрашньому дні, незрозуміло, хто керує країною, коли складно збагнути, що думає Президент, Кабмін і на що налаштована Верховна Рада, жоден стратегічний розумний інвестор не ризикуватиме власними коштами. Керівники підприємств, бізнесмени (і не лише іноземні) налаштовані, як і все населення України: пересидіти й подивитися: чи можна працювати у цій країні?
– Багато сподівань експерти покладають на президентські вибори й вибори до місцевих рад. На вашу думку, чи зміниться ситуація після них?
– Вибори суттєво не вплинуть на роботу тих господарів, які й зараз розумно ведуть свій бізнес. Будь-яке перезавантаження влади під час економічної кризи не полегшить життя бізнесу. Сьогоднішня робота керівництва країни дає можливість тримати економіку, зберегти її хоча б на такому рівні, який є. Зараз не можна влаштовувати “струси”. Одним з них може стати закон про підвищення соціальних стандартів в Україні. Втілювати його у життя почнуть на друкарських верстатах. Друк грошей призведе до інфляції, дестабілізації національної валюти. Фактично, підвищення стандартів так і не відбудеться.
– То який же рецепт виходу з кризи?
– Прямої відповіді на це питання сьогодні немає, мабуть, ні у кого. Навіть ті, хто дає поради, розповідають про методи, насправді помиляються. Що чекає Україну й увесь світ завтра – знає лише Господь.
– Що, на вашу думку, варто змінити на місцевому рівні?
– Так уже склалося у нас і на місцевому рівні, і на державному – намагаємося постійно щось змінити. Ще не вдосконалили ту систему, яка існує сьогодні, не довели її до стану, коли все нормально працює, а вже намагаємось вносити зміни. Змінюємо закони, переписуємо Конституцію, коли варто, перш за все, виконувати ті, які маємо. Сьогодні ми не використовуємо й десятої частини їх потенціалу. На місцевому ж рівні дуже багато залежить від особистостей, які займають певні посади. Саме їх рішення та відповідальність за ці рішення й стають основою місцевих подій.
– Пане Сергію, ви куруєте гуманітарну сферу Рівненського району. Чи відчувається тут вплив передвиборчих перегонів? Адже бюджетники, як і питання державної мови та історії, активно використовуються кандидатами у владу.
– Як київським, так і місцевим владцям треба припинити нарешті використовувати бюджетну сферу в політиці. Кожен з них повинен дбати про збільшення їх прибутків, але це не має заганяти у кут економіку країни. Питання мови, на мою думку, взагалі не повинно поставати. Я спілкуюся з колегами з усієї країни, жодного разу не чув, щоб українська чи російська зазнавали утисків. Хоча вважаю, що цілком нормально, коли громадянин держави знає державну мову.
Питанням історії у нас спекулюють чи не найчастіше. Вона у нас насправді багата, але часом нею маніпулюють. Інколи – свідомо, а інколи – випадково. Рівненщина має чимало постатей, якими варто пишатися. Мабуть, тому й з’явився проект “Видатні рівняни” (проводить Видавничий дім “ОГО” та телеканал “Рівне 1” – ред.). Там є люди, які справді чимало зробили для нашого міста, але деяких імен не вистачає. Там чомусь немає імені багаторічного мера Рівного Віктора Чайки. Людини, яка так багато зробила для міста, стала прикладом для багатьох керівників. Хіба можна говорити про повагу до історії, якщо ми, формуючи такий ТОП, забули про нього, хоч не минуло й двох років з дня його смерті?