Моя бабуся — Мати-берегиня

16.03.2010

Хоча іній покрив густе волосся памороззю і лоб помережаний зморшками пережитого, а волошкові очі ясні-ясні, як шматочки літнього неба. До чого красиві очі! Я милуюся такою довершеністю. Та ось очі заблищали ще більше — і дві кришталеві сльозинки покотилися по її щоках. Бабуся гойдає онука. Я сиділа у куточку кімнати і спостерігала. Яка красива моя бабуся. Побачивши в очах бабусі Ольги смуток і радість, я запитала у неї про її минуле.

Народилася Ольга Андріївна Касянчик 10 травня 1942 року. Вона росла у багатодітній сім’ї. В Андрія та Антоніни, батьків моєї бабусі, було дванадцятеро дітей. Виживали, бо Андрій мав золоті руки. З ранку до ночі тяг пилу. А вправна Антоніна поралася по господарству, давала лад дітлахам.
Йшла війна, несла під рукою лихо і ділила його між людьми. Вділила його і сім’ї Касянчиків. Захворіли на тиф діти. Бог поділив на половину: шестеро забрав собі, а шестеро лишив батькам. Нічого страшнішого немає, як батькам ховати своїх дітей!
Не полишала біда цю сім’ю. Повела на фронт Андрія — і не вернула. А півторарічна Оля дивилася волошковими очима і не розуміла, чому всі плачуть. Не розуміла, що назавжди втратила тата і разом з ним — дитинство.
Антоніна з усіх сил тягла тягар вдови на своїх плечах: потрібно було ставити на ноги п’ятеро доньок і сина. Найменша Ольга тішила найбільше: відмінно вчилася, в руках горіла будь-яка робота, а що вже вродою Бог наділив!
Олександр Романов, перший парубок на селі, знатного роду, кинув око на дівчину з волошковими очима, і тільки та закінчила школу — одружився. Навчання в інституті для Ольги залишилося мрією. Кожного року або через рік на обійстя Романових прилітав лелека. У тридцять років моя бабуся вже мала семеро дітей. Вертілася, мов білка в колесі. Давала лад у просторій оселі, що звели з чоловіком за кілька років після одруження, була першою в рільничій ланці…
А дітки підростали, несли зі школи Похвальні листи, тішили батьків. Летіли роки… Діти одне за одним одружувались і летіли по своїх гніздах. Усе життя мій дідусь пропрацював у споживчій кооперації. Діти йшли по дорозі тата: Надія — економіст Борівського ССП, Тетяна — заступник начальника цеху на Севастопольському заводі безалкогольних напоїв, очолював Борівське ССП Анатолій, а найменший Володимир — голова Володимирецької райспоживспілки — у 36 років став “Відмінником споживчої кооперації”.
Любу доля закинула в далекий Іркутськ. Там працює старшою медсестрою в лікарні. Галина — заступник головного бухгалтера Зарічненського відділення Ощадбанку. Олександр — інженер на тракторному заводі (поки той існував).
У 1994 році біда знову прийшла на обійстя Романових. Забрала главу сімейства. Бабуся вчила найменшого Володимира, допомагала ставати на ноги новоствореній сім’ї Анатолія. Саме цьому вона і присвятила свої останні роки. Невістка йшла вчителювати, а бабуся пестила троє онуків (і мене в тому числі). Тепер вже онуки несли Похвальні листи, а бабуся ховала радість у зморшках губ. Здається: більше нічого й не треба для повного щастя.
А лихо вже чатувало. Осіннього вечора влетіло в дім Романових, розбивши вщент всі плани, надії і сподівання. Смерть забрала 38-річного Анатолія у розквіті сил, сильного, з такими ж волошковими очима, як у мами. Вона назавжди відібрала у нас тата, у бабусі — сина, у мами — чоловіка. Тепер уже сльози горохом котяться по бабусиних щоках, серце стогне від печалі. У хаті лишилося дві вдови і троє неповнолітніх дітей. Найменшому Сашкові — 5 років. Стиснула бабуся руки:
— Дітки мої, соколята, тут ходив ваш тато, тут місце і вам.
Знову — невістка на роботу в школу, Ольга — на обійсті, в хаті. Вечорами, взявши окуляри, читає з Сашком Буквар, а під окулярами з волошкових очей котяться горохом сльози.
У листопаді 2008 року моїй бабусі присвоєно почесне звання “Мати-героїня”.
Можливо, ви подумаєте: ну й що, таких матерів у нас в області багато, чим же вона славетна?
А для мене вона най-най-найславетніша рівнянка.
Напевно, немає у нас у світі такої нагороди, якою я, і вся моя сім’я теж, не нагородила б її. Вона не тільки “Мати-героїня”, вона — “Мати-берегиня”.
 

Діана РОМАНОВА.

переглядів: 966

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *