Науковці сперечаються, який колір на українському прапорі головний

Після лютневої революції 1917 року по країні прокотилася хвиля масових мітингів і демонстрацій. У Києві такий мітинг відбувся 29 (16 за старим стилем) березня. На ньому робітники, солдати, інтелігенція йшли під червоними та жовто-блакитними прапорами.

22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор Української Народної Республіки, який був жовто-блакитним.

У 1918 році, після державного перевороту, вчиненого багатими землевласниками на чолі з гетьманом П.Скоропадським, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився й після повалення гетьманату наприкінці 1918 року і встановлення влади Директорії.

28 січня 1992 року Постановою Верховної Ради України “Про Державний прапор України” було затверджено прапор, на якому блакитний колір замінено на більш темніший та суворіший — синій. Таким чином, на противагу древній національній традиції, за якою в українському символізмі (показово це, наприклад, у культурі одягу) верх ніколи не буває темніший від низу, державний прапор України постав з темним верхом і світлим низом.

Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, адже верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Тому, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі. Але тоді головний, жовтий колір, має бути угорі нашого прапора, а не навпаки. Окрім правил, які регламентують поєднання і використання кольорів, існують ще й їх символічні значення.

Блакитний — це колір неба і моря. Він часто пов’язується з глибиною і стабільністю. Символізує довіру, вірність, віру, мудрість, розум, правду і небо. Синій представляє знання, потужність, цілісність і серйозність.

Блакитний вважається благотворним для розуму і тіла. Він уповільнює людський метаболізм і справляє враження заспокоєння. Блакитний сильно пов'язується з порядком і спокоєм. У геральдиці блакитний використовується, де потрібно символізувати благочестя, набожність і щирість. Синій же пов'язаний з глибиною, досвідом і стабільністю; це — колір, якому віддають перевагу у корпоративній символіці.

Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці — хліборобська нація, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.

По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапора УРСР.

По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів є домінуючим, адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.

Із сакральної точки зору, жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапора позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.

Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту.

З точки зору символізму, зображення на національному прапорі синього над жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним.

Прихильники жовто-блакитного прапора вважають, що нинішній прапор відбиває існуючий у державі стан перевертання природного порядку, об’єктивними проявами якого є вимирання українського народу, зростання кількості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.

Нас не задовольняє існуючий стан в Україні. Ми розуміємо, що стабілізація існуючого стану означає стабільне вимирання українського народу і його розпорошення за межами рідної землі. Потрібно зламати ці негативні тенденції і здійснити суттєві зміни. Проте серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного імпульсу, з оновлення свідомості, з відновлення правильного розуміння природи Всесвіту, з відновлення зв’язку між божественним і людським.

Відновлення ж правильного світогляду неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.


За матеріалами інтернет-сайтів www.patent.net.ua та www.sd.org.ua