Проблеми — це можливість розвиватися

30.05.2011

Люди часто скаржаться на долю, мовляв, обділила чимось: щастям, здоров’ям, грішми, талантом чи коханням. Вони нарікають, проклинають, нервують, гризуть нігті, плачуть та кидаються в істерику. Проте, чи замислювався хтось, навіщо вищій силі так чинити? Щоби знищити людство, замордувати, виснажити? Гадаю, що ні! Якось, їдучи в маршрутці, почула від одного чоловіка: «Бог посилає нещастя на людей, щоб ті нарешті прокинулися та почали думати».
Спочатку я всміхнулась, проте згодом замислилась. Дійсно, чи не проблеми змушують людину розвиватись, вдосконалюватись, помічати щось нове й цікаве поряд з собою, вигадувати нові ідеї і втілювати їх у життя?

Коли в моє серце вривається депресія, смуток, розчарування, печаль або відчай, намагаюсь на самоті погуляти вулицями міста. Заховавшись під тінню холодних багатоповерхівок, блукаю забутими алеями самотніх і мовчазних вулиць. Прямую поміж дзеркальних калюж асфальтованою дорогою, розсіявшись у нескінченному виру надій. Іду назустріч вітру, машинам, долі, часу, красі… Стікає життя, змінюється все навколо. І, здавалося б, уже нічого немає в моєму серці, погляді, мріях, у кожному подиху. Але потім просто озираюсь і бачу, що «дрібнички мого життя» дуже цікаві й захоплюючі, але я їх просто не помічаю чи не хочу помічати. Їх образ помітний в запашних квітах, зеленій траві, чистому повітрі, мелодійній пісні, що грає в моєму телефоні, у щирому слові та найчистішій любові. Це все – просто прекрасне й цікаве. Воно – в тому юнаку, що пройшов поряд, у дівчині, яка палко кохає, у немовляті, що кричить незрозумілою мовою, воно в усьому і скрізь. Це не якась особлива, єдина цікава річ чи подія – це все життя.

Швидко тече життя. Шкода його не наздогнати… Втім, навіщо? Поки що я маю змогу йти, плакати, всміхатись, дихати – жити. Навіщо дивитися рокам у спину, якщо, крокуючи разом із ними, можна вдосконалювати себе, насолоджуватися кожним чистим подихом, привітним поглядом перехожих і цим самим жити і помічати все-все навколо себе.

Опустивши очі додолу, човгаю ногами й розмірковую… Пригадую, аналізую, планую, мрію… На душі – нестерпний біль, млосна втома. У такий момент здається, ніби я нікому не потрібна, і якщо я навіть помру, то ніхто цього не помітить. Такої миті в голові щось перевертається, змінюється (мабуть, мізки заводяться), і…

Раптом зустрічний юнак, до речі, дуже вродливий, дарує мені ніжну усмішку та привітний погляд. Добра бабуся зичить міцного здоров’я. Прикольна подруга пропонує скласти компанію, щоб поїсти морозива. Починаю розуміти, що все це було й раніше, просто не помічала, не звертала уваги чи звикла. А тепер, коли відчула самотність і втратила смак до життя, відкрився новий, яскравий погляд на наше сіре буття. Вже не хочеться сумувати та хвилюватися через якісь там проблеми. Їх не буває, існують лише перешкоди чи поставлені завдання.
Ось саме те, цікаве навколо нас, те, що завжди поряд. Це не щось визначне, не те, що трапляється раз на 100 років, це те, що повсякденно з нами, те, чим ми живемо, з чим ми живемо.

Йду далі – і мене розриває нестримна енергія, бажання творити та розвиватися, прагнення перевернути цілий світ – такий приплив натхнення та азарту. Справжній вибух нових ідей та мрій. Адреналін підігріває кров до такого стану, що вона, наче фонтан, виривається назовні в подобі залізного оптимізму, незламної та невичерпної трудоманії. Складається враження, що переді мною навіть слухняно розступиться море, пропускаючи вперед.

Он щось жевріє, віддзеркалюючись у срібних калюжах. Його сяйво зачаровує своєю впевненістю. Воно вражає жарким полум’ям надії та віри. Це щось надихає мене, пробуджуючи дитячу й давно забуту наївність. Але тепер вона не придушується цими цинічними людськими доріканнями, а перероджується на невгасимий оптимізм. Щось ще поки невідоме розквітло в мені, залишивши у свідомості незгладимий слід, що з кожною хвилиною розростається, мов павутиння. Тепер я насправді впевнена – цікаве поряд, варто лише оглянутись навколо і роздивитись, бо вірю, люблю, живу… бо дію!

Світлана КУРОПІЙ

переглядів: 756

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *