Зіркові подорожі рівнян — фінал [+Фото]

Не знаю, чи випадково, чи так було заплановано долею, але саме зараз я пишу ці рядки з Ізраїлю, щойно домовившись про екскурсію в Єрусалим. Переконана, що багато наших земляків побували в цьому святому місці.

Хто пройшов паломницькі тури, хто замовляв екскурсію з Єгипту, Туреччини чи Кіпру. Та, мабуть, байдужим не залишився ніхто. Ця ж розповідь для тих, чия нога не ступала по Землі Обітованій, але обов'язково пройде через Яффські ворота, відвідає храм Гроба Господнього, зупиниться біля Стіни Плачу, щоб залишити записочку з проханням і побажанням. Усі наші мрії обов'язково збудуться. А ті, хто був тут, хай згадають свої враження, переживання, ті неповторні моменти й, можливо, ще раз повернуться до Старого Міста.



А зараз, шалом! Чекаємо на екскурсовода Ольгу, яка проведе нас в місто Єрусалим. Ми на автовокзалі, телефонуємо повідомити, що вже приїхали і домовитись про зустріч біля Яффських воріт.

Перше зауваження, яке почули від Ольги: в Єрусалим не приїжджають, в Єрусалим піднімаються... Наша екскурсія розпочалась з історичних даних про те, як утворилось місто, але основна наша мета — міні-паломництво, тому прямуємо до крамниці.

У лавках одразу пропонують купити ікони, хрестики, свічки. Чому це потрібно зробити одразу? Тому що далі, у Храмі Гроба Господнього ці всі речі освячуються. Але не слід забувати, що для продавців — це лише бізнес, тому прислухайтесь до власного серця, купуйте те, що дійсно необхідно, не піддавайтесь на тиск, це тільки засіб заробітку для місцевих жителів.



Придбавши все необхідне, йдемо до Храму. Хресна хода починається зі сходів до Голгофи. Ця частина належить грекам, тому ми, православні, можемо молитись тут і ставити свічки, а також прикластись до місця, де Ісуса Христа розп'яли.

Далі спускаємось до камня, де омивали тіло Христа. Саме на це місце кладуть усі речі, які хочуть освятити. Камінь часто мироточить, тому, якщо потерти рукою поверхню, на долоні залишається запах масел.

Тепер основна святиня християнського світу — Гроб Господній, де, за Євангелієм, був похований, а потім на третій день воскрес Ісус Христос. Зазвичай у цьому місці величезна черга, але сьогодні нам щастить: лише якихось 20-30 чоловік — і ми зайдемо у найсвятіше місце.



Перед входом у погребальню відчувається певне тремтіння і хвилювання. Черга починає обговорювати, як правильно все зробити: спочатку перехреститись, потім стати навколішки перед самим Гробом, помолитись, торкнутись чолом плити, потримати всі речі, які хочеш освятити на святині, вийти і знову перехреститись.

Після цього запалити і погасити освячені ієрусалимські свічки. Але головне, усвідомити, що неважливо зробити все правильно, бо правила встановлюють люди, а щирою молитвою звернутись до Бога, він приймає нас такими, які ми є...

Арабським кварталом переходимо на єврейську вулицю. Такої кількості хасидів мало де побачиш. Великі сім'ї з дітьми, мінімум четверо, а в основному шість-вісім. Усі вони йдуть в одному напрямку — до Стіни Плачу.



Що таке Стіна Плачу для євреїв? Це найголовніша святиня. Коли зруйнували Храм, євреям ніде було молитись, тому вони прийшли до стіни зруйнованого храму і почали плакати про свою долю. Так і по сьогоднішній день віряни приходять до Стіни, читають Тору, бьються головою об Стіну, і чекають, коли всі євреї зберуться в Ізраїлі, на Святій Землі, і побудують Новий Храм. Тоді і настане нове пришестя Месії.

Що ж таке Стіна Плачу для нас, християн? Місце, де можна звернутись до Бога, адже Він був тут з початку створення Світу, тому обов'язково почує наші прохання у цьому намоленому місці.

Помолившись у християнських храмах, побачивши мусульманські мечеті, доторкнувшись до єврейської Стіни Плачу, йдемо у ресторан кашерної їжі обідати. Під кондиціонером, випивши чашку кави, екскурсовод Ольга повідала свою історію еміграції до Ізраїлю. Вона з Москви, чоловік з Києва. Приїхали до Єрусалиму в кінці 80-х і жодного разу не пошкодували про свій вчинок.

Спочатку наша нова знайома вчила іврит, потім працювала у ресторанному бізнесі, пізніше намагалась створити власний заклад громадського харчування. Але зіславшись на неймовірну перевантаженість і нервове напруження, покинула ту справу. Зараз Ольга працює віп-екскурсоводом по Старому Місту та розроблює нові маршрути непізнаного Ізраелю. Шкодує, що після скасування віз так мало приїздить українців. В основному наші співвітчизники прямують до Єрусалиму у групах з Єгипту. Та Ольга не хоче займатись такими великими потоками, адже їй так важко донести всю глибину Єрусалиму групі з 50-ти чоловік. Дружньо розпрощавшись, ми починаємо сходити зі Старого Міста...

Насамкінець хочу подякувати всім, хто взяв участь у цьому проекті, і навіть тим, хто відмовився, бо як кажуть мудреці: буде те, що має бути...

Особливу подяку хочу висловити Світлані Омельчук за всебічну підтримку цього проекту. За технічну сторону "Зіркових подорожей рівнян" дякую Юліані Тет, якій, можливо, було важкувато працювати з такою прискіпливою авторкою.

Але головне, все "аколь беседер" (з івриту "все в повному порядку").

Лейтраот, до побачення!!!