подати
оголошення



19.09.2011, 10:29

Громадський діяч Тарас Комаренко: "Якщо берешся за роботу — роби її настільки якісно, наскільки зможеш" [+ІНТЕРВ'Ю]

Активності Тараса Комаренка може позаздрити багато нинішніх студентів. Навчаючись на 4-му курсі університету, він зумів не лише досягти високих результатів у навчанні, а й створити неформальну молодіжну організацію “Smart People” й втілити в життя близько десятка успішних освітніх та розважальних проектів для молоді. І зупинятися на досягнутому Тарас не збирається.
— Тарасе, розкажи трішки про себе.
— Я народився і виріс у Рівному, хоча моя родина походить зі Львівщини. Зараз навчаюся у НУВГП на 4-му курсі факультету економіки та підприємництва. Окрім цього, займаюся громадською діяльністю і встигаю пограти у волейбол за факультет.

— А як, до речі, навчаєшся?
— На відмінно! Є виграні олімпіади, призові місця, наукові статті, конференції, як то кажуть, "все включено" :)

— Громадська діяльність розпочалась, коли став студентом?
— Так. Уже на першому курсі, десь місяці через три, як я переступив поріг ВНЗу. Тоді я був членом міжнародної студентської організації AIESEC. Власне з AIESEC і розпочалась моя громадська діяльність. Починаючи з AIESEC, організовував один міжнародний проект, який називався "Світ без кордонів". Це був 2008-2009 рік. Потім так сталося, що рівненська філія AIESEC розпалася, і з того моменту розпочались мої перші спроби реалізовувати власні ідеї.

— Яким був твій перший проект?
— Це було у січні 2010-го. Проект мав назву "Personal Development Seminars" (семінари з персонального розвитку) — це зустрічі з відомими людьми для школярів та студентів. Мені тоді не вистачало навиків з практичних тем, наприклад, як ефективно розподілити свій час, як правильно ставити перед собою цілі і планувати своє життя, як розумно розпоряджатися особистими коштами і т.д. Упродовж життя нас вчать чому завгодно... а такі теми пропускають... Я тоді подумав: якщо не вчать, то організую сам подібний проект. Загалом було 12 семінарів, спікерами на яких були Олександр Купчинський, Валерій Гусак, Віталій Голубєв та інші. Родзинкою став виступ бізнесмена Тараса Тарасова, уродженця Рівненщини, що нині живе за кордоном. На семінар приходили від 20 до 40 людей. Це була молодь, яка дійсно хоче розвиватись і здобувати практичні знання.



— А як народилась ідея “Smart People”?
— Саме тоді, у процесі семінарів, вона й з'явилась. Толкові студенти ж не всі в одній групі і в одному університеті навчаються. Хотілося створити у місті такий “майданчик”, де могли би збиратися ті, хто розуміє: аби бути успішним, одного навчання в університеті недостатньо, а потрібен практичний досвід, додаткові знання, відповідне середовище навколо. От "Smart People" і мав став тим майданчиком. Просто у 17-18 років ніхто тобі не дасть такої пристойної роботи. А так, на кінець 5-го курсу ці студенти стають майже повноцінними професіоналами, з досвідом роботи й величезним портфоліо виконаних проектів. Це дає їм більше шансів реалізувати ті плани й цілі, які вони ставлять перед собою.

— Що нині являє собою “Smart People”?
— Зараз "Smart People" — це рівненська неформальна молодіжна організація, котра об’єднує місцевих молодіжних лідерів та професіоналів у різних сферах, з метою професійного та особистого розвитку учасників організації, шляхом реалізації спільних молодіжних (переважно освітніх і розважальних) проектів, а також з метою розвитку власне молоді Рівненщини, для якої ці проекти реалізуються.



— З часу створення “Smart People” минуло трохи більше року. Багато вдалося зробити?
— Так, досить багато. Щодо освітніх проектів, то ми організували й провели дві “Школи Бізнесу” (осінь 2010 та весна 2011), а також "Школу Персональних Фінансів" у березні цього року. Були й розважальні заходи — тематичні вечірки "Smart Parties", що стали своєрідною відповіддю сучасним вечіркам з дискотекою та алкоголем. Те, що робимо ми зараз, це абсолютно нова концепція. Уже відбулися три вечірки — французька "Якось у Парижі", американська "I love NY" та латиноамериканська "Parte De America Latina". Це не лише можливість розважитись, а поспілкуватися із цікавими й розумними людьми у неформальній обстановці.

— А яка особисто твоя роль в організації?
— Я виконую роль президента організації, паралельно займаюся управлінням проектами і частково беру на себе функції фінансового координатора.



— А ти і в школі таким активним був? Чи, навпаки, тихим і спокійним?
— Ну, тихим і спокійним я ніколи не був. У волейбол ще грав, ходив до театральної студії, ще якісь факультативи були. Пригадую, що був серйозним і закінчив школу зі срібною медаллю.

— Можеш описати свій характер?
— Про себе говорити важко, і я не дуже люблю це робити. Хай краще про мене інші говорять. Але можу сказати, що я перфекціоніст, тобто намагаюся робити все на найвищому рівні, звісно настільки, наскільки можу. Раз я взявся за цю роботу, то зроблю її настільки якісно, наскільки вмію на даний момент. Часом це дурна риса, а інколи навпаки дуже допомагає. Я комунікабельний, відкритий, амбіційний, цілеспрямований, впевнений, наполегливий.

— Ти вмієш переконувати людей?
— Ведення переговорів — це один із найважливіших навиків, якими має володіти людина. Мені здається, що вмію. І виходить це у мене непогано. Але так було не одразу. Я вчуся, читаю книжки, дивлюсь тренінги, самовдосконалююсь.



— Яка книга є твоєю настільною?
— Усе почалося із “Семи навичок високоефективних людей” Стівена Кові. Колись її рекомендував Білл Клінтон усім менеджерам у США. Взагалі дуже багато читаю. Це і професійна література, і література особистого розвитку, і художня література, з якої теж можна дуже багато взяти. Багато читаю англійською мовою.

— Ти знаєш лише англійську мову, як іноземну?
— Так. Знаю й російську, але за іноземну її не вважаю. Дуже прагну вивчити китайську, оскільки це дуже перспективна мова. Ще дуже цікава мені французька й польська. Але поки основна проблема — це час.

— Як любиш відпочивати?
— Дуже люблю спорт. Обожнюю пляжний і класичний волейбол, футбол. Люблю подорожувати, коли випадає можливість. Але справжній відпочинок для мене, певно, це поїхати будь-куди, де не ловить телефон і не працює інтернет :)



— Коли подорожував, де найбільше тобі сподобалось і що вразило?
— В Україні дуже подобаються Львів і Київ, я досить часто там буваю. Хоча, звісно, Рівне — найулюбленіше, оскільки тут народився і виріс. Щодо закордонних подорожей, то за різними грантовими програмами мені доводилось бувати у Польщі та Франції. У Польщі зробив цікаве спостереженя - є півміста відбудовані, просто до блиску доведені, а інша половина — трохи занедбана. Поляки жартують, що у ту частину, що негарна, кошти Євросоюзу поки що не дійшли. Сподобалось місто Ольштин, що досить схоже на Рівне. Коли повертаюсь в Україну — просто вражає різниця в усьому. Запитуєш себе, ну чому ми не можемо зробити так у себе? Те, що там давно стало звичним явищем, для нас поки залишається планами, що невідомо коли будуть втілені.

— Громадська діяльність допомагає у навчанні чи, навпаки, заважає?
— Часом буває важко поєднувати. Трапляється, так що вранці ти здаєш іспит, а ввечері у тебе проект, який теж треба якісно провести. От і думаєш, як і до того і до іншого якісно підготуватись... Це непросто. У викладачів до моєї діяльності теж ставлення різне — хтось підтримує, хтось — ні, інші ставляться нейтрально.

— Траплялося, що громадська діяльність допомагала здати іспит?
— Поки що ні. А може мені здається, що ні.

— А батьки як ставляться?
— Скоріше все таки позитивно, ніж негативно. Єдине, що їх засмучує — постійна відсутність сина вдома. Їм це дуже не подобається.

— Мабуть, були й слова на кшталт “Та кинь ти, Тарасе, це все”?
— Якщо чесно — були. Але з часом вони відходили від цього, дитина поверталась додому, й усе ставало на свої місця. Я ніколи серйозно не задумувався про те, щоб покинути громадську роботу. Не знаю чим би я займався...

— А в дитинстві ким мріяв стати?
— Футболістом. Дуже багато часу приділяв футболу, і грав доволі непогано, але не склалося із здоров’ям. І в певний момент я з футболом, як з ілюзією своєї майбутньої професії, попрощався.

— Твій секрет успіху?
— Впевненість у своїх силах, голова на плечах, і відсутність жодних рамок у мисленні.

— Які плани "Smart People" і твої власні на майбутнє?
— Ооо... їх дуже багато насправді :) Зараз "Smart People" бере участь у Першому чемпіонаті України зі стратегічного менеджменту "Global management Challenge!", який дозволяє випробувати свої сили в управлінні віртуальною компанією. А ще планую вступити на бюджет у магістратуру, купити домен taraskomarenko.com і зайнятися розробкою та змістовим наповненням персонального сайту :)



— Що побажаєш молоді міста?
— Розвивати в собі такі професійні і особистісні навики, якими більшість ваших конкурентів не володіють, мати якісь унікальні знанні у тих сферах, в яких ви позиціонуєте себе як майбутнього професіонала, постійно розвиватися. Виходити за рамки. Пам’ятати, що реальним є те, у що ти віриш. Вчити іноземні мови. Подаватися на хороші програми – їздити по світу і повертатись сюди з новим досвідом, робити місто кращим. Використовувати можливості, які з’являються, шукати можливості, Забути про те, що батьки влаштують вас на роботу. Бути професіоналами у своєму напрямі. Багато читати. Не боятися ставити перед собою серйозні цілі та реалізовувати власні ідеї. Вірити у себе. Тренувати силу волі. Мріяти :)
Коментарі:




Бесплатка
Останні новини


Новини партнерів