В українських кафе можна випити “підвішену” каву

У деяких кафе Ужгорода та Харкова ось уже кілька днів можна не лише випити кави самому, а й поділитися напоєм з абсолютно незнайомою людиною. Традиція “підвішеної” кави народилася в Італії. Вперше про неї написав італійський письменник Тоніно Бенаквіста в романі “Малавіта”: “... відпочиваючи в Неаполі, почув про старовинний звичай, який ще шанували деякі тамтешні власники бістро. Враховуючи ціну еспресо біля стійки (копійки чи навіть менше), клієнти нерідко вигрібали дріб'язок з кишень і купували дві кави, випиваючи при цьому тільки одну, а бармен записував собі на дошку одну безкоштовну каву для жебрака, який випадково зайшов...”.



Ця історія, розказана кимось із блогерів, буквально “підірвала” соціальні мережі, а традицію “підвішеної” кави практично негайно втілили в життя в Росії. Так, 24 листопада 2011 року перші кафе в Москві почали “підвішувати” каву. Рівно 5 днів знадобилося для того, щоб харківський журналіст Зураб Аласанія, прочитавши про це в інтернеті, розповів історію “підвішеної кави” власникам харківських кафе. І 29 листопада на столах харківських кафе з'явилися таблички з таким текстом:

“Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш. Запитайте у персоналу, чи не залишав хто-небудь щось для вас. Якщо вам дадуть відповідь “так” — значить, хтось поділився з вами тим, чим міг і хотів. Просто так, від чистого серця і під настрій. Це не благодійність, це подарунок. Прийміть його, якщо хочете. А якщо можете — поділіться і ви. Просто купіть, що хочете, і попросіть персонал залишити це для іншого. Будь-кого, хто забажає. Або того, хто не може купити це сам. Або того, кому це просто потрібно — трохи добра і тепла від незнайомої людини”.



Паралельно з цим дизайнер Сергій Мішакін з власної ініціативи створив логотип, якому й судилося позначити заклади, де буде працювати ця соціальна “гра”: дві руки, що створюють в перетині долонь зелений листочок.

Незважаючи на те, що від Харкова до Ужгорода цілих 1300 км, завдяки інтернету новини розходяться швидко: у той же день, 29 листопада, ініціативна група ужгородського провулка “Гірчичне зерно”, відтвореного в старовинному стилі, вирішила “підвішувати” каву в одному з найбільш популярних ужгородських кафе. До ранку були готові таблички на дверях закладу, пірамідки для столиків, а сама ідея вдосконалена. Так, у кафе на стіну повісили магнітну дошку, на якій магнітами різного кольору відзначають “вільні” каву, чай, тістечка і сік. Тепер не потрібно питати “чи не залишав чи хтось чого-небудь”. Досить поглянути на дошку і попросити: “Зніміть мені з дошки тістечко”.

Досвід третього в Україні кафе, яке приєдналося до проекту, був негайно опублікований в інтернеті, а ініціатори “дошки з магнітиками” отримали лист від Зураб Аласанія з проханням “надіслати побільше фото про те, як це працює у вас”.

На спеціальній фан-сторінці в Фейсбуці, кількість “лайків” якої стрімко зростає, публікуються свіжі новини про “підвішені” подарунки. Наприклад, у Харкові почалися переговори з виробниками хліба, щоб отримати можливість “підвішувати” хліб для пенсіонерів, малозабезпечених і просто тих, у кого з собою не виявилося грошей. Пекарі поки побоюються неконтрольованості процесу і зловживань. Проте досвід кафе поки показує, що зловживань немає. Відвідувачі охоче залишають каву, “підвішують” його, ніж “знімають з дошки”. У день запуску проекту “Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш” в Ужгороді “підвісили” 4 чаї, 6 кав, 4 тістечка і дві склянки соку. І “зняли” ... всього одну каву. І то відвідувач соромився і боявся. Фотографуватися і називати себе відмовився зі скромності, але враженнями поділився: “Незвично якось... Перше відчуття, ніби комусь винен. І тільки потім приходить розуміння, що тебе пригостили. Незнайомець. І ти теж можеш пригостити, коли буде можливість і настрій. Цікавий досвід. І кава смачна. Спасибі”.

Власник закладу в Ужгороді Віталій Цицак радіє: “Боже мій, як просто... За шість гривень (ціна кави в кафе) відчути себе людиною”. Зловживань господар кафе не боїться: “Товар оплачується і пробивається по чеку. Та й дівчатка у нас працюють прекрасні і чесні. А якщо вони захочуть випити “підвішену” — мають право. Вони ж теж “всі”. Адже підвішують для всіх”. Та й бездомних Цицак не побоюється: “Нехай заходять, дамо в паперовоій склянці на винос, у крайньому випадку. Незаможні завсідники, пронюхали тему? Та ласкаво просимо. Це ж для них і придумано. Нехай хоч кожен день ходять. Є кава — видамо. Ні — вибачте”.



Ініціатори впровадження ідеї “підвішеної” кави в Україні вважають, що ідея повинна поширитися, оскільки повноцінно зможе заробити лише в тому випадку, якщо стане масовою і звичною. Адже повинно ж статися якесь диво. Особливо напередодні Різдва.

P.S. На момент написання матеріалу стало відомо, що ще одне кафе в Ужгороді повісить у себе на дверях “відкриті долоні”.