Подати
оголошення

Ресторан Манхеттен
08.03.2012, 10:17

Свято-Троїцький Межиріцький монастир [БЛОГИ]

Історія кожного святого місця неповторна. Це стосуються і Свято-Троїцького Межиріцького монастиря, який розташований у с.Межиріч, неподалік від славнозвісного міста Острога.
За ставком на високому пагорбі, що був насипаний вручну, видніються щерблені мерлонами стіни монастиря-фортеці. Точної дати заснування цього оборонного кляштору історія не зберегла. Однак відомо, що Свято-Троїцький чоловічий монастир був заснований монахами Києво-Печерської лаври, і вперше згадується у літописах ХІІІ ст.

У середньовічному Межирічі, як і у більшості тогочасних міст був замок, власником якого у ХІV ст. був Федір Острозький. У XV ст. Василь Острозький, прозваний у народі Красним за свою гарну вроду, зводить муровані стіни фортеці, а його син Іван будує дерев’яну Троїцьку церкву. Із невідомих причин дерев’яна церква згоріла і вже у 1454 р. розпочинається побудова кам’яного храму Свято-Троїцького у вигляді укріплення замку.

У 1606 р. Януш Острозький передав Троїцький храм католицьким ченцям, побудував для них житлові приміщення та оточив монастир фортецею. Із півночі та півдня до храму прибудували два двоповерхових корпуси з келіями. У їх зовнішніх кутах виросли круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами. Саме вони зробили монастирську обитель схожою на замок. Набіги ворогів змусили Януша Острозького укріпити будівлі неприступними земляними валами. Їх довжина сягала понад 2 км. Так сформувався теперішній вигляд однієї з найкращих в Україні християнських обителей.

Князь Януш Острозький поблизу межиріцьких мурів монастиря звів собі палац, який до нашого часу не зберігся. Залишилася тільки піч просто неба, де обігрівалися вартові. Велетенська піч просто неба для мешканців оборонного монастиря слугувала і кузнею. А ще у ній варили смолу, яку виливали на голови нападникам. Так ченці обороняли свою святиню. Ренесансний комин, ще так називають монастирську піч, і донині зберігся майже у такому вигляді, як його будували. Не вистачає лише здоровенного чана.



У Межиріцькому монастирі посеред трапецевидного двору розташовано Троїцький храм (ХV ст.), тринавний, шестистовпний, триапсидний, п’ятибанний. Збереглися також перший ярус Заславської мурованої брами у стилі Відродження, корпуси келій (ХVІІ ст.), чотири оборонні вежі.

У архітектурі Свято-Троїцького храму давньоруські традиції поєднуються із готикою і Ренесансом. Церква видається копією Богоявленського храму в Острозі. Святині подібні за розмірами і плануванням. Історики припускають, що, ці два храми будували приблизно в один час. На початку XVІІ ст. католичка Анна-Луїза Хоткевич закрила Богоявленську церкву в Осторозі. У храмі довгий час не правили службу і тому він зруйнувався, особливо його верхня частина. Було прийнято рішення розібрати Богоявленську церкву, крім північної стіни, а потім заново її відновити. Прототипом для її відбудови служив саме Межиріцький храм, оскільки він за своєю архітектурою і справді нагадує Богоявленську святиню. Суттєва відмінність між двома цими храмами у тому, що Межиріцьку церкву будували з каменю, а Богоявленську з цегли.

Архітектура ансамблю та твори мистецтва, що збереглися, втілюють найхарактерніші особливості українського мистецтва ХV–ХVІІІ ст. і належать до найвизначніших пам’яток України.



Найголовніша святиня Свято-Троїцького храму – Чудотворний образ Божої Матері «Життєподательниця». Із розповіді літопису, можна дізнатися, що ця ікона була написана ще у ХІV ст. і привезена від Вселенського Патріарха князем Острозьким, як подарунок і благословення за вірність і великі турботи та охорону святого православ’я. За переказом цей образ князів Острозьких супроводжував у військових походах. У сім’ї Острозьких існувало повір’я, що всі свої перемоги вони отримували завдяки заступництву цього чудотворного образу.



У 1779 р. був проведений католицький ритуал коронування ікони: на Божу Матір і Спасителя одягнули корони, виготовлені у Римі із золота і дорогоцінних металів. Коли монастир у 1866 р. передали православній церкві, імператриця Марія Федорівна подарувала іконі срібний оклад, прикрашений дванадцятьма смарагдами. Про чудотворність ікони свідчать вотиви, металеві бляшки, прикріплені з тильної сторони святині. Частково вони збереглися й донині.

У монастирській бібліотеці зберігалася рукописна книга, у якій були описані всі дива, явлені від Святої Божої Матері.

Межиріцький монастир-фортеця протягом кількох століть відігравав важливу роль у політичному та культурному житті Волині. За переказами, Межиріцька фортеця була з’єднана підземним ходом з оборонними укріпленнями та замком Острога. У 1866 р. католицький монастир було перетворено на православну парафію. Чернече життя у Свято-Троїцькому чоловічому монастирі було відновлене лише у 1991 р. Свого часу при православній обителі діяло Духовно-пасторське училище. Нині тут мешкають лише два десятки монахів. Як і колись, сьогодні монастирський двір обкреслений кам’яними стінами з вежами. Із п’яти веж чотири кутові з бійницями і п'ята надбрамна. У XVІІІ ст. її перебудували на дзвіницю. Від воріт дзвіниці до головного входу в Троїцький храм веде кам'яна відкрита галерея. Свято-Троїцький Межиріцький монастир вважається одним із наймальовничіших оборонних монастирів України. І хоча подорожнім здалеку він скидається на казковий замок, за його стінами протікає смиренне чернече життя.



Отож, відкладіть щоденні справи та сплануйте свій відпочинок з користю для душі, здоров’я та інтелекту. Варто лише один раз спробувати – і магічна сила пізнання свого рідного краю змусить вас задуматися над філософським запитанням: «А чи знаю я рідний край?». І у відповідь прозвучить: «Я цього прагну!».
Коментарі: