02.08.2012, 10:52

У рівненчанки, яка загинула в аварії у Польщі, залишилась маленька донечка [+Відео]

Сиротою залишилась дев`ятирічна Аліна із села Симонів Гощанського району. Її мати, 28-річна Галина Гулюк, загинула у результаті зіткнення пасажирського мікроавтобуса і потяга на нерегульованому переїзді у Лодзькому воєводстві, що у Польщі.

Страшна аварія забрала життя дев’ятьох заробітчан з України. Більшість з них - жителі Тернопільської області. Є і жителька Рівненщини.

Шукати, де жила загибла жінка у селі Симонів Гощанського району, довго не довелось. Кожен селянин - навіть без запитання - показув хатину навпроти церкви. Невеличкий будинок, убогий хлів, криниця, складені дрова. Посеред двору сидять згорьовані рідні. Відразу впадає у вічі дев`ятирічна дівчинка у чорній хустині. Третьокласниця Аліна міцно тримає у руках мамине фото і постійно витирає сльози.

- Коли ми сказали дитині, що її мама загинула, - вона кричала так, що хотілося коси на голові рвати, - розповідає родичка родини Ніна. - Адже Галина виховувала дочку сама. З чоловіком розвелася вже давно, де він зараз - ніхто не знає. За всі роки дитиною не цікавився. Тому Галя була для дівчинки і мамою, і татом, і сестрою, і подругою. Коли зробили фотокартку для поховального портрету і принесли додому, Аліна схопила її і почала міцно цілувати з криками: "Мама, мамочка!". Кожного вечора лягає спати і бажає рідненькій надобраніч.

- Моя мама була самою гарною, - розповідає дочка Аліна. - Вона ніколи мене не сварила. Купляла все, що я її просила. Востаннє подарувала мобільний телефон.

Галина Гулюк була єдиною годувальницею для сім’ї. Проживала з дочкою, батьком та мачухою. Остання на пенсії, її чоловік підробляв час від часу в односельчан. Тримає родина господарство - кури, гуси, свині, корова.

- Хоча у нас повний хлів худоби - прибутку від неї немає, - розповідає батько загиблої Дмитро Гулюк. - Молоко здаєм за безцінь, худобу тримаєм для власних потреб. Та хіба коли зарубаєш ту курку - то вся родина наїсться? Все рівно потрібно частину продуктів купувати. Допомагає город. Та це все дріб’язок. Злидні, біднота змушували мою дитину їхати на заробітки до Польщі. Шість років це тривало. Працювала на сезонних роботах - збирала вишні, яблука, полуницю, одним словом, все, що пропонували. Заробляла по 700 - 800 доларів. За ці гроші вдягала дочку, мені допомагала, за газ платила. Як нам тепер жити – не знаю. Восени внучка йде до третього класу. Перед школою дочка планувала звозити дівчинку на море. Та не вдалося здійснитися мріям. Про загибель Галини дізналися з новин. До останнього сподівались, що вона є тою однією щасливицею, якій пощастило вижити серед десяти жертв аварії. Та коли зателефонували з Польщі і повідомили, що Галочки більше немає - перехотілося жити й самому.

Родина все підготувала для похорону. У найбільшій кімнаті на столі стоїть портрет Галини. Лавки вже чекають людей, які прийдуть прощатися із заробітчанкою.

Далі — на сайті "Рівненської газети".