Керівник Рівненщини розповів, чому Рокитне стало місцевим Донецьком [+Фото]

(Частина 1)
(Частина 2)

— Зараз часто можна почути, що у нас в області з'явився свій "Донецьк". І так як в країні на керівні посади призначаються переважно вихідці з Донеччини, так само на Рівненщині — призначаються вихідці з Рокитного. А ви родом якраз із Рокитнівщини.

— Я розповім, чому так. Якщо людину знаєш і вже працював з нею, знаєш, на що вона здатна — ти цій людині довіряєш. Бо буває, що ставиш керівника, якого не знаєш, а потім розчаровуєшся. Тоді доводиться знову шукати, міняти...



Якщо я бачу, що людина відповідальна і професійна, я даю можливість себе реалізувати. І це стосується не лише вихідців з Рокитнівського району, а й інших. На сьогодні відчувається кадровий голод і непросто знайти керівника, який би відповідав запитам. Перед призначенням вивчаємо й думку краян і прагну, щоб кожен державний службовець міг себе максимально реалізувати на займаній посаді. І міг зробити якомога більше добрих справ для тої чи іншої громади.

— Рік тому обласна рада виділила кошти для придбання службового житла для начальника УМВС у Рівненської області, прокурора області та вашого заступника. Тоді ви говорили, що держава повинна забезпечувати житлом чиновника, якщо його призначають на роботу туди, де в нього немає помешкання. Мабуть, це правильно. Але нещодавно Рівненський міськвиконком змінив статус "службового" житла на "звичайне" квартири прокурора Рівненської області. Це означає, що в нас прокурор буде довічно чи якщо його змінять, новому область знову купуватиме житло?

— Наскільки мені відомо, на сесії Рівненської обласної ради прокурор давав пояснення, що ніяка квартира не приватизована. І дозвіл на приватизацію має дати обласна рада, вони (квартири — авт.) і є службові. Тому це питання відкрите.

А чому ми дали квартири? Бо дійсно, приходять нові керівники правоохоронних органів, а в них постійна ротація. І їм надається житло. Тоді вони відповідально ставляться до своїх обов'язків. Це ми й зробили, а депутати мене підтримали.

— У березні буде три роки вашого перебування на посаді голови Рівненської ОДА. Мені доводилось чути інформацію, що в 2013 році Василь Берташ піде з посади керівника області і, ймовірно, стане послом України в Білорусі. Наскільки ці чутки відповідають дійсності?

— (Сміючись — авт.) Я не знаю, хто і куди мене хоче відправити. Є в мене Президент, який ставив мене на цю посаду, і він тільки може розпорядитись моєю, як кажуть, долею. Де я маю бути: чи тут працювати чи десь в іншому місці працювати. Яке Президент прийме рішення, там і працюватиму — бо я член команди.

— Зрозуміло, що Президент, як глава виконавчої влади, приймає кадрові рішення. Але вам особисто де хотілося б бути?

— Мені, звичайно, хочеться бути там, де я виріс, де живуть мої рідні і друзі, де ходив в школу і навчався в інституті. Тут, де я виріс як людина і де на старості буду доживати свого віку.

Тому мені сьогодні хочеться підібрати таку команду, щоб після того, як я піду (з посади голови ОДА — авт.), сказали: "Так, ці люди справді працювали на благо громади". Це моє кредо в житті.

— Дивлячись на бюджет 2013-го року, не треба бути економістом, щоб зрозуміти, що цей рік буде важчим, ніж попередній. У такій ситуації посада голови облдержадміністрації може бути, м'яко кажучи, не надто комфортною. Можливо, краще для вас було б піти в політику?

— Спригнути? (Сміється — авт.) Я страшно не люблю займатись політикою. Цивілізованих політиків у нас немає: скрізь бруд... Коли буде дійсно цивілізована демократія, європейська демократія, отоді можна на цю тему з вами поспілкуватись.

Але ви праві, що 2013 рік буде далеко не простим. Він буде важким і для області, і для країни, тому що бюджет України є соціальним, бюджетом виживання. У цьому бюджеті закладені тільки до 10 відсотків збільшення соціальних виплат і заробітної плати, а для вирішення важливих проблем краю — коштів не буде. І тому моїм завданням у 2013 році буде зробити якомога більше механізмів ефективного використання бюджетних коштів, щоб зекономити і вирішити якісь проблеми для громади. Зробити, де потрібно, оптимізацію. Бо тільки ефективне використання державних коштів дасть змогу будувати об'єкти, які так довго чекають люди.

Пам'ятаєте, колись говорили: "Закривають Дубенський онкодиспансер..." Але якщо ми щось закриваєм і оптимізуєм, то працюють депутатські комісії, йде громадське обговорення. Людям показується і розказується, що й будуть люди працевлаштовані і на щабель вище буде медична допомога.

По Дубенському онкодиспансеру приклад: 58-го року обладнання, ні однієї операції не зроблено, а 200 чоловік працює. Уявляєте, скільки коштів треба на утримання закладу? Натомість ми відкрили Центр променевої терапії. Такі онкоцентри, як у нас, працюють тільки в Донецьку і Києві. Наші лікарі пройшли навчання в Англії, і до нас вже люди приїжджають лікуватись. Зараз ми плануємо реалізувати амбітний проект – створення регіонального онкоцентру. Тож на рівні держави ми добиваємось, щоб онкоцентр отримав статус регіонального, тоді до нас присилатимуть на лікування хворих з інших областей, а бюджети з інших регіонів зможуть нам виділяти на це кошти. Це буде значна допомога нашому онкоцентру. Найголовніше — це життя і здоров'я людей, а в нас з кожним роком збільшується кількість онкозахворювань. Ми зможемо один лінійний прискорювач зробити платним, а інший, для наших громадян, безкоштовним. Свої ж люди ближче...

Тільки ефективне використання державних коштів дасть змогу робити і будувати об'єкти, які так довго чекають люди.



— На що Україна має зробити ставку, щоб вибратись звідти, де вона зараз знаходиться? Бо державний борг вже сягнув 500 мільярдів, західні інвестори виходять з України, висока ціна на газ і ще маса різних неприємних факторів. На який "коник" має сісти наша країна, щоб виїхати?

— Треба вирішити дві проблеми: це популізм і корупція.
Ми не повинні займатись популізмом. Останні десять років — один популізм. Бо що не рік, то вибори...

А друге, це потрібно створити такі умови господарювання в Україні, щоб до нас їхали всі. Що це означає? Це побороти корупцію, зменшити податки і щоб кожен чиновник носив на руках інвестора. Ким би він не був: чи то вітчизняний, чи то іноземний. Тоді будуть і робочі місця, і надходження в бюджет. А коли є кошти — працює економіка і живе держава.

Давайте на прикладі заробітної плати. Отримуєте ви сьогодні, наприклад, три тисячі чи п'ять тисяч. І ви плануєте, як витрачати ці кошти. Так і держава повинна планувати. А якщо вона заграє і дає більше пільг, то грошей для розвитку вже не вистачає. Ідуть інфляційні процеси і т.д. Бюджет має бути не соціальним, а бюджетом розвитку і повинна рости економіка. Про це можна дуже довго говорити.

У нас держава багата: і людським ресурсом, і надрами, і унікальними транзитними можливостями. Все є, але оці дві, вищезгадані речі, не дають нам розвиватись. Треба казати народу правду і створити умови, щоб в Україну вкладали і вітчизняні, й іноземні кошти. Але це не від нас залежить, така система. А щоб перебороти систему, треба не один рік...

— Які можливості і труднощі ви бачите для себе у 2013 році?

— Давайте я відповім коротко і просто. Дуже хочеться, щоб криза закінчилась в цьому році і вже з наступного року, як прогнозують аналітики, в Україні почалось зростання.