Любов, народжена під кулями - історія кохання рівнян з часів Великої Вітчизняної війни [+Фото]
- А дід воював? - запитала я.
- Ні, дідусь працював на залізниці і отримав «бронь». - відповідала бабуся. - Біда з тими вояками. Німці тоді вважали ці землі своїми, всіх стріляли без розбору.
- Як, вони вбивали? - не могла я тоді в таке повірити.
- Так, вбивали. - сумно відповідала бабуся. - Батька мого вбили, прадіда Федора твого. Він теж працював залізничником. Партизани пустили під укіс німецький ешелон, і розлючені солдати стріляли у всіх, кого бачили. Я тоді на молочарні була, бачу, тітка йде поруч з возом, а на возі лежить тато. Зрозуміла все відразу, кинулася з кулаками на німецьких солдатів, які неподалік стояли. Вони виправдовувалися «Найн, найн, це не ми, ми не вбивали твого батька!». Тітка боялася, що і мене розстріляють. Але ні, вони тільки вибачалися і казали, що не винні, що там інші солдати були.
Так в 18 років бабуся залишилася сиротою. Її рідна мати, моя прабабуся, померла ще раніше, і батько взяв до себе прабабусиного рідну сестру з дочками. Чоловіка бабусиної тітки теж убили на війні. Мачуха намагалася замінити матір Наді, завжди її підтримувала і допомагала.
Тим не менш, Степан і Надія зберегли світлі почуття і 28 січня 1944 одружилися. У той час почалася битва за звільнення західноукраїнських земель від німецьких військ. В день весілля, коли молоді з гостями поїхали вінчатися до церкви, почався обстріл. Дорога була неблизька. До обстрілу вони встигли подолати лише половину шляху. Цілу добу вони відсиджувалися по домівках у рідних, боячись потрапити під кулі. Але, мабуть долі було завгодно залишити їх жити.
Весілля відзначали скромно, ні шлюбної сукні, ні багатого столу. Гості дарували їм німецькі гроші, які перестали «ходити» вже через пару днів. Залишилися тільки подарунки. До цих пір у нас зберігається бабусина ваза, датована 1685 роком і старовинна скатертина.
Незабаром Степан з Надією почали будувати будинок. Великий, добротний. Чого варто було викорчувати від чагарнику майданчик в гектар і добути матеріали на сам будинок. Після війни скрізь панувала розруха.
Разом вони прожили 66 років. За цей час дідусь Степан та бабуся Надія виховали чотирьох дітей, дванадцять онуків і п’ятнадцять правнуків.
Бабуся з дідусем завжди любили одне одного. Коли бабуся Надія більше не могла ходити, дід цілодобово сидів біля її ліжка. Тільки перед самою смертю вона зізналася, що була у воєнні роки зв'язковою у партизанів. Коли її не стало, дід Степан зліг сам. Майже не плакав, але тугу його було видно і так. Через два з половиною місяці помер і він. У той же самий день тижня, в той же час.
Мама моя розповідала, що вони їй снилися потім. Що вони разом їм там добре. Напевно, так і є.
кохання, історія кохання, Велика Вітчизняна війна, Друга світова війна
Скоригували ракети рф на лікарню в Херсоні: подружжя агентів фсб отримало15 років тюрми
Завдяки доказовій базі Служби безпеки реальний термін ув’язнення отримали ще двоє агентів фсб, які діяли у Херсоні.
переглядів: 128
Рак шкіри: рівнян запрошують перевірити родимки
У понеділок, 13 травня, в Рівненському обласному шкірвендиспансері можна буде отримати кваліфіковану консультацію спеціалістів щодо захворювань, пов'язаних з раком шкіри.
переглядів: 483
Закон про мобілізацію: які зміни ухвалила Верховна Рада
Закон про мобілізацію з новими правками, ухвалений парламентом та підписаний Президентом України, вступить в дію вже з 18 травня.
переглядів: 402
17-річний Гукеш переміг у Турнірі претендентів
У Торонто завершився 14-й тур знаного Турніру претендентів.
переглядів: 489
У Рівному роздуми утіляться у фотографії
Жителів Рівного запрошують на урочисте відкриття виставки під назвою "Роздуми", яке відбудеться 25 квітня о 16:00 у приміщенні Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.
переглядів: 453