Ми у Facebook
10.09.2013, 06:30

10 вересня вшановують преподобного Іова Почаївського

10 вересня відзначають пам'ять прп. Іова, ігумена і чудотворця Почаївського. Собор прпп. отців Києво-Печерських, що в Дальніх Печерах спочивають. І не випадково, що саме цього дня, адже у вересні було знайдено мощі преподобного Іова Почаївського.
Преподобний Іов, ігумен Почаївський

Іоанн Залізо, майбутній ігумен та чудотворець Почаївський, народився близько 1551 року на Покутті у Галичині у заможній шляхетській сім'ї. Коли хлопцеві виповнилося десять років, він став послушником Угорницького Спаського монастиря, в якому після відбуття послуху став ченцем з ім'ям Іов. Вже в молодому віці він дивував всіх чернечими подвигами, а коли досяг повноліття, був висвячений у ієродиякона, а після того - у ієромонаха. У ЗО років преподобний прийняв схиму.

Близько 1584 року завдяки добрій славі преподобний Іов був запрошений князем Костянтином Острозьким на посаду ігумена Дубенського монастиря на Волині. Цим монастирем він керував близько 20 років, у тяжкі часи, коли польський уряд почав нав'язувати православним Західної Русі унію з Римом. Під духовною опікою преподобного Іова у монастирі діяло братство, яке відстоювало права православних.



Десь на межі XVI-XVII століть преподобний Іов вирішив здійснити свій давній намір - віддатися молитвам та роздумам у спокійному, тихому місці. Він звернув увагу на Почаївську гору "здавна світлістю чудес многих осяяну". Незабаром братія обрала преподобного Іова ігуменом, і на цій посаді Преподобний пробув близько п'ятдесяти років, до самої своєї смерті. Він запровадив у монастирі чернечий устав преподобного Феодора Студита, упорядкував щоденне життя монастиря, започаткував регулярні богослужіння. За часів ігуменства преподобного Іова слава про монастир, де перебували чудотворна ікона Божої Матері та відбиток її святої стопи, поширилася по всьому Православному світу.

Сам ігумен був відомий як скромна і добра людина, великий аскет та подвижник. Часто, заховавшись від світу у маленькій печері, він довго і гаряче молився. До того ж він був зразком працьовитості: власними зусиллями він виростив навколо обителі сад та викопав глибоку криницю і два ставки.

Після смерті покровительки монастиря Анни Гойської її онук і спадкоємець Андрій Фірлей пограбував монастир і навіть забрав звідти чудотворний образ Божої Матері. Більше ніж 25 років преподобному Іову довелося судитися з Фірлеєм, щоб повернути святиню. Але ще до завершення судової справи, з Божою допомогою, чудотворний образ було повернено до монастиря, а згодом, за рішенням суду, було повернено й вкрадене майно.
Преподобний займався літературною діяльністю та заснував у монастирі друкарню, в якій видавалися книги духовного змісту.



В 1620 році преподобний Іов брав участь у Київському Соборі, що постановив "твердо стояти в Православній вірі Східній, навіть не думати про відступлення до унії... і до того ж нахиляти весь православний народ". Під цією постановою стояв підпис: "Іоанн Залізо, ігумен Почаївський".

У 1649 році завдяки преподобному Іову побожні Федір та Єва Домашевські зробили щедрий внесок на користь монастиря. На їхні кошти у Почаївському монастирі була збудована нова мурована церква на честь Пресвятої Тройці, в якій і зберігався чудотворний образ Божої Матері.

Упокоївся преподобний Іов 28 жовтня 1651 року, коли йому виповнилося сто років. Мощі його були віднайдені 1659 року Київським митрополитом Діонісієм.



У 1675 році турки оточили Почаївський монастир. На третій день облоги, під час читання акафіста, над монастирем з'явилася Сама Цариця Небесна, перед якою на колінах молився преподобний Іов. Турки відступили. Святиню було врятовано.

У 1721 році Почаївським монастирем заволоділи уніати. Чудотворну ікону Божої Матері вони шанували, але доступ паломників до мощей Преподобного припинили. Проте через 20 років чудеса преподобного Іова змусили уніатів допустити віруючих до святині.

У 1831 році уніати Волинського краю були возз'єднані з Православною Церквою. Мощі Преподобного знову були урочисто відкриті для поклоніння, а Почаївський монастир було проголошено Лаврою.

Пам'ять преподобного Іова, ігумена Почаївського, святкується 28 жовтня (10 листопада за н. ст.); 28 серпня (10 вересня за н. ст.); 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором всіх святих землі Волинської та у Неділю другу після П'ятидесятниці із Собором всіх святих землі Української.


Молитва до преподобного отця нашого Іова Почаївського




О, всесвятий і преславний угоднику Божий, преподобний отче наш Іове, постійний за нас до Господа молитвенику і теплий за душі наші заступнику; до тебе нині з розчуленістю звертаємося і, згадуючи подвиги і чудеса, які ти створив і твориш на землі, просимо і молимо твою благість: як твердо і непохитно ти потрудився у вірі Христа Бога нашого і її до кінця в собі й у всіх ближніх твоїх цілою і неушкодженою зберіг від усяких нападів ворожих і єресей розтлінних, так і нас у православ’ї і однодумності укріпи, відганяючи твоїми молитвами всяку темряву невір’я і неправомислення від сердець і думок наших.

Ти послужив Господу і Богу твоєму благими ділами і самозреченням у трудах, нічних молитвах і пості, настав і нас на путь усяких чеснот і благості, визволяючи від спокус і гріхів, що віддаляють нас від Бога і опускають у безодню зла все життя наше; ти колись явився з Пречистою Дівою Богородицею на верху гори Почаївської, щоб спасти твою обитель від нашестя і оточення агарянського, і нині прийди на поміч Богом береженій Україні нашій проти усіх ворогів наших зовнішніх і внутрішніх, утверджуючи мир і спокій на землі нашій, щоб твоїми молитвами і заступництвом ми тихе і безмовне житіє прожили у всякому благочесті й чистоті. І всім, хто до тебе вдається і припадає до раки чесних і многоцілющих мощей твоїх і твоєї допомоги і заступництва потребує незаздрісно, подавай невичерпні милості; не залиш і нас сиротами і безпомічними, що молимося тобі, визволяючи від усякої скорботи, гніву і недолі, від голоду, згуби, землетрусу, повені, вогню, меча, нашестя іноплемінників і міжусобної боротьби.

Так, угоднику Божий, зглянься милостиво від престолу Царя слави, Якому ти нині предстоїш з архангелами і ангелами і зі всіма святими, на обитель твою Почаївську, якою ти мудро правив, укріпивши її всехвальним і дивним твоїм житієм, і збережи її молитвами твоїми, і всяке місто, і країну, і всіх усюди: на морі, на суші, в повітрі, в пустелях і в ув’язненнях різноманітних, що тебе закликають, від усякого видимого і невидимого зла; щоб так твоєю допомогою і заступництвом спасенні, у цьому віці і після кінця життя нашого сподобилися разом з тобою славити і оспівувати всечесне ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа навіки-віків. Амінь.





На правах реклами