подати
оголошення



03.02.2014, 13:21

Рівненський поет Андрій Пермяков: "Залишаймося чарівнянами, не ставаймо рівнюками!" [+ІНТЕРВ'Ю]

Фото Олександр Майструк

Андрій Пермяков – сьогодні помічник Голови правління з питань зовнішніх зв’язків ПАТ «Рівнеобленерго», колишній член правління «Київобленерго» та крім цього цікава творча особистість, поет. Людина з якою можна розмовляти годинами! Андрій розповів "ОГО" про сім'ю, Бразилію, Майдан і, звісно, поезію!
Все, як ми знаємо, починається зі шкільних часів, щоб ви могли розповісти про той період свого життя?

- Мені подобалося у школі, напевно не тільки сам процес навчання, а й оточення, в якому я знаходився. Свої школі я присвятив вірш «Пятнаха». Надзвичайно приємний той момент, що коли у школі проходять творчі вечори та свята, то мої вірші часто виконують.

ТОП-5 освідчень у коханні для рівнян


Розкажіть трохи про свою сім’ю, нам відомо, що ви одружений та маєте сина. Як ви познайомилися з дружиною?


- Перша симпатія, якась іскра, між мною і моєю дружиною, виникла, уявіть, на свято Хелловін, після якого я провів її додому, хоча ми були знайомі задовго до того. Маємо чудового сина Єгора, якому 8 років. Моя дружина - це людина, яка мене систематизує, якщо можна так сказати. Я більш хаотична і творча особистість, а вона вміє розкласти все по поличкам. Намагаюся завжди прислухатися до її порад, адже вони обдумані і раціональні.

Фото: Леся Коркач
Фото: Леся Коркач


На кого більше схожий ваш син, на вас чи на дружину?

- Син, напевно, на цей час більше пішов в мене, він багато балакає та фантазує, хотілось, щоб від мами він взяв вміння зважено та обдумано приймати рішення. Намагаємось обоє приділяти йому як найбільше часу для його всебічного розвитку виховання. Так, він вивчає іноземні мови, малює, займається спортом. Нещодавно, мене дуже потішило те, що він таки зміг перебороти свій страх і стрибнув з вишки в басейні.


Фото: Леся Коркач<br />
<br />
Фото в арт-студії Маргарити Січкар «Счастье»
Фото: Леся Коркач

Фото в арт-студії Маргарити Січкар «Счастье»


Віктор ДАНИЛОВ. “Найсмачніший” телеведучий

Чи часто ви відпочиваєте з родиною?

- Ми любимо проводити час разом, зокрема подорожувати родиною, подорожуємо Україною та двічі на рік їздимо за кордон, я завдячую цьому, знову ж таки моїй дружині, вона вміє славно все організувати та спланувати. Минулого року ми відвідали Угорщину та Австрію, каталися на лижах у Польщі та Словакії. Для літнього відпочинку нам подобається Греція, особливо дитині, хоча він відпочивав в багатьох місцях. Згадую, в Барселоні малий виліз на символ міста - саламандру у парку Гауді – мали зауваження від правоохоронців (посміхається, прим. автора)

Як Вам вдається поєднувати таку творчу натуру з роботою в серйозній фірмі?

- Творчий підхід, нестандартні рішення, інновації мають бути присутні в будь якому бізнесі, це його рушійна сила. І хоча діяльність енергопостачальних компаній відбувається у вузьких рамках законодавства, в організації певних процесів завжди є місце для творчості.
Це і створення командоутворення, комунікації, та навіть прийняття нестандартних рішень. В моєму випадку часто необхідно виступати перед великою аудиторією людей, будь-то наші працівники, чиновники, партнери, і зробити цей виступ цікавим потребує творчості. Також мені подобається знаходити або підтримати нові ідеї, що виникають у працівників.

Андрій ПЕРМЯКОВ — Вміє жити в риму


Знаю, що ви були у Бразилії, що ви можете порадити вболівальниками, які збираються на чемпіонат світу з футболу?

- Почну з того, що Бразилія дуже цікава країна, їздив я туди по роботі, там жив там майже 8 місяців. Працював я у Сан Пауло, це третє найбільше місто світу по населенню - 24 млн. людей. Перше і головне, на чому всі наголошували, - це була безпека.

Чому? В Бразилії дуже велика соціальна відстань між багатими та бідними. Є бідні, яки не працюють, тому що працювати не хочуть, і клімат це дозволяє. А ті хто працюють живуть досить пристойно, і роботи там вистачає. Райони, де живуть бідні називаються Фавелла, і туди краще не потрапляти. Там своє життя: наркотики, зброя - це така собі пухлина у місті. І ці люди виживають завдяки крадіжкам та злочинам. Тому, там, навіть, на світлофорі, якщо в тебе відчинене вікно у машині, можуть підбігти, приставити пістолета та легко забрати сумочку або ноутбук, тощо. Чи, наприклад, приставивши ніж до горла змусити сказати пін-код до картки і при тобі ж зняти всі гроші.

Люди, які працювали з нами потрапляли в такі ситуації, мені на щастя не доводилося. Тому перше що пораджу – це безпека, головне не опинитися в тому районі. В загальному, люди там привітні, наприклад звичка вітатися трикратним поцілунком це досить цікаво, тому не дивуйтеся, коли ледве знайома людина полізе цілуватися. (посміхається – прим.автора)



Андрій Пермяков був романтичним і цинічним

Розкажіть трохи про творчіть. Про аудіо книгу. Які творчі плани, чи плануєте видати ще одну книгу.

- Перш за все хотілося б до кінця року видати ще одну книжку, можливо навіть з аудіо чи відео додатком. Моя минула книга «Сквозь» досить успішно продалася, про це свідчить те, що я маю лише два примірники, якщо чесно сам не очікував. Та й аудіо книга, в записи якої брало участь чимало відомих творчих рівнян, теж гарно пішла, от зараз хочу зібрати з точок продажу кілька дисків для себе, поки вони ще є.

Після виходу нової книги планую зробити презентацію в Києві. Знаєте, до слова, мій творчий вечір, що відбувався минулого разу пройшов дуже добре. Шикарне місце «Шоколадний домік», порадила улюблена співачка Іра Сказіна. Було багато людей, приємно, що немало рівнян, які мешкають в Києві, були і відомі в Україні люди. Серед них, згадую, модна письменниця Єлєна Рог, яка сказала: «Я зайшла, думала посиджу 5 хвилині і піду, але я захотіла залишитися до кінця». Приємно таке чути. Після того виступу у «Шоколадному доміку» мене стали частіше запрошувати читати вірші на столичні творчі вечори та концерти. Ну, і на місцеві також.

Фото Олександр Майструк<br />
Фото з акторами Катериною Лапіною та Станіславом Лозовським, що брали участь у запису аудіо книги "Сквозь"
Фото Олександр Майструк
Фото з акторами Катериною Лапіною та Станіславом Лозовським, що брали участь у запису аудіо книги "Сквозь"


Чи заплановано якийсь інший творчий проект?

- Ще один цікавий проект, про який можу розповісти, стосується Всесвітнього фестивалю поезії, який проходитиме цього року восени в Україні. Адже минулого року на ньому перемогла наша українська поетеса Леся Мудрак, зірка української еротичної поезії, дуже цікава та неординарна авторка. В березні журі та організатори конкурсу приїздять до України, на переговори в міністерство, і другим містом, куди вони приїдуть після Києва, буде Рівне. Леся сказала, що везе їх до Рівного, бо гарне до мене відноситься. В драмтеатрі відбудеться презентація майбутнього фестивалю, Леся читатиме свої вірші, ну, і, напевно, трохи почитаю я.

Що ви скажете про теперішню ситуацію в країні?

- Є така книга «Атлант розправив плечі», в ній дуже гарно описана схожа ситуація на ту, що на тепер є у нашій країні. Дуже шкода, що наші політики її не читали (хоча сумніваюся, що вони в принципі читають книжки).

Проблема країни полягає не тільки у забрудненій владі, хоча, безумовно, і в ній теж, а і в ментальності людей. Влада спирається на людей «авторитарного типу мислення», що звикли жити за ієрархічним принципом, де за них приймають рішення, говорять, що їм робити, як приклад, таких багато працює в державних установах все життя і не хочуть рухатися, їх рух – підвищення, їх влаштовує те, що вони мають, аби їх не чіпали. Вони звикли отримувати свої блага. А є люди, які з іншою системою цінностей, вони прагнуть не отримувати, а заробляти, створювати, назвемо їх люди «проактивного» типу мислення, так, вони хочуть створити для себе ті умови, в яких їм буде комфортно жити, вони постійно прагнуть розвитку. Перші чекають щоб їм дали, а другі заробляють все своєю працею.

Якщо просто змінити владу, авторитарний тип мислення нікуди не подінеться, а має змінитися, це і має бути на мій погляд «перезавантаження». В нашій країні з розвитком проблема, буде дуже шкода, якщо при зміні влади не відбудеться кардинальних змін через тип мислення. Шкода, якщо одна така авторитарна машина перетвориться на іншу під інакшою назвою. Щоб змінилося щось в країні, потрібно в першу чергу міняти мислення людей, і тоді все зміниться, але це довготривалий процес.

Нам потрібно рухатися вперед і сьогодні є поштовх до цього. Ми більше 20 років не думали про своє майбутнє, ходили навколо свого минулого, вовтузячись у питаннях мови, в історичних подіях та прізвищах, національних героях та внутрішніх і зовнішніх ворогах. Потрібно пам’ятати історію, але потрібно йти вперед.

І люди, які хочуть створювати, заробляти мають стати рушійною ситою. З них має вийти той лідер, про якого так багато говорять, має з’явитися стратегія та план дій, згідно якого наше суспільство буде рухатися вперед до нашої нами ж чітко визначеної мети.

І завжди має бути місце оптимізму:

Я бажаю нам музики в серці,
Нехай пісня нам душу зігріє
Не крізь терени йти, а крізь терції
Досягати своєї мрії

Щоб до успіху йти з кожним кроком
І бажаю щасливими бути
І кохати нестямно, глибоко,
До оргазмів життєвих сягнути

Щоб життя смакували гурманами,
І пишались, що ми – земляки
Залишалися – ЧаРівнянами
Не ставали щоб ми – рівнюки

Щоб ніколи не знали поразки,
І вела нас вперед дорога,
І щоб вірили в свою казку
В Україну, в себе та в Бога.
Коментарі:




Бесплатка
Останні новини


Новини партнерів