24.02.2014, 09:33

Дерев’яні ікони рівнянина Євгена Михайлова

Дружині подарував власноруч виготовлену шкатулку

В оселі рівнянина Євгена МИХАЙЛОВА безліч речей, виготовлених з дерева. Ось і нині на кухні сушаться дерев’яні бруси. Уже скоро вони також перетворяться на нові роботи. Вийшовши на пенсію, пан Євген почав вирізати з дерева шкатулки, статуетки, цукерниці. Але найбільше до душі майстрові — створювати дерев'яні ікони. Вони сповнені вишуканості та граційності.

― Я люблю вирізати ікони. Малюнки шукаю в інтернеті. Якщо якийсь сподобається, переношу його на дерев'яну основу, можу додати й щось своє, ― розповідає Євген Михайлов. ― Сам ікони не малюю. Цим займаються богомази. А я — різьбяр по дереву.

У 14 років пан Михайлов вступив у Яворівську школу художніх ремесел. Після трьох років навчання отримав диплом різьбяра по дереву. Деякий час пропрацював за спеціальністю на меблевій фабриці. Потім — служба в армії, робота на заводі торгового обладнання. Сім'я, робота, діти, господарство... За постійними життєвими турботами про своє захоплення довелося забути. Але з виходом на пенсію вільного часу з'явилося більше. Ось і випала нагода знову повернутися до захопливої роботи з деревом.

— Витягнув свій набір інструментів, який довго лежав, та ще й сам виготовив на токарному верстаті інструменти, яких не вистачало. Адже, наприклад, для того, щоб вирізати ікону, потрібно мати багато різних, а головне — гострих інструментів. От і почав працювати, — пригадує майстер. — Нині до роботи беруся щодня. Дружина їсти готує, а я собі за столом тихенько працюю.

— Я вже часом й кажу: відпочинь, завтра зробиш, а він — ні, має сьогодні все доробити, — додає, сміючись дружина.

В оселі майстра — сувеніри з горіха, яблуні, липи. Найбільше Євген Михайлов любить працювати саме з липою. Це матеріал м'який, піддатливий.

Handmade по-рівненськи

— Якщо вранці почну вирізати ікону, до вечора її закінчу, — каже майстер.

Затятий різьбяр не пропускає жодної можливості отримати деревину для роботи. Як десь дерева пиляють, приходить, просить хлопців дати поліна. Вони й не відмовляють.

Дружина майстра пишається своїм чоловіком. Каже, він має золоті руки. Цього у нього не забереш.

Свої дерев'яні речі Євген Михайлов не продає. Адже вкладає у них всю свою душу, любов та терпіння. А тому з приємністю дарує рідним та друзям.