Африканська чума дісталась північних районів Чернігівщини

У неділю та понеділок, 7 та 8 вересня, в Охрамієвичах було свято зі сльозами на очах — у більшості дворів пахла свіжина. Порізали і дорослих свиней, і малих поросяток. Адже у селі карантин через африканську чуму. Виявили її 30 серпня, у суботу. 34 туші свиней спалили. Порізати встигли не всіх, бо не вистачило коліїв. У одній господі забрали п'ять малих поросяток і дорослого кабанчика, пише www.gorod.cn.ua.

— У мене було четверо свиней, — зітхає 53-річна Валентина Анищенко. — Двох свинок встигли зарізати, а двох ні. От їх і забрали палити. Ми так ревли, просили залишити! Ну що це таке робиться! Більше поросят заводити не будемо. Навіщо? Щоб знов пропали?

Людям сказали, що купувати поросят знову можна через чотири тижні. У Корюківці на базарі заборонили продавати свинину.



Пішов по ліщину — повернувся з чумою?

На під'їзді до Охрамієвичів облаштували пропускний пункт. Не військовий. На ньому чергують ветеринар і міліціонери. На табличці, прикріпленій до шлагбаума, напис: «КАРАНТИН. Прохід та проїзд ЗАБОРОНЕНО». Проте автівки пропускають. На зворотному шляху випускають по одній. Перевіряють багажник (чи не вивозить людина свиню), обробляють колеса, килимки в машині та підошви взуття дезрозчином. Лише після цього відкривають шлагбаум і бажають щасливої дороги.

Заразу з лісу приніс 55-річний Леонід Пилипець.
— Було це 17 серпня, я пішов по ліщину, — розповідає Леонід Григорович. — Цього року вона добре вродила. Забрів у молоді кущі, рву. Дивлюся — лежить дикий підсвинок. Жодних ознак, що в нього стріляли, а мертвий. Я ногою повернув — чистенький. Трохи далі в кущі ще одного знайшов.

На зворотному шляху поговорив з другом.

Попросив його подзвонити в Українське товариство мисливців та рибалок, попитати, що це таке, що свині лежать. Наступного дня приїхав Володимир Гаврюш, голова корюківської районної організації товариства. Ми з ним подивилися: так, кабани не застрелені, а просто померли. Що далі робили з тваринами, я не знаю. Повернувся додому. І до господарства. У тому ж взутті, одязі. Підстилав солому своїм свиням. У нас їх двійко було. Кілограмів по сто вже набрали.

Дев'ять днів зі свинями було все нормально. А 26 серпня, у вівторок, одне порося не поїло всього, що дали, хоча до цього було апетитне. У середу та ж біда спіткала друге. 27 серпня звернулися до ветеринара Петра Щербатого. Випустили поросят із загороді. А ззаду, під хвостом, красне таке і опухле. Очі почервоніли. А в нас же свинки. От і подумали, що за кнурами. Ветеринар підтвердив. До того ж хвіст був закручений. Зазвичай, як порося захворіє, то хвіст розкручується. У четвер ми погнали з жінкою скот пасти, наша черга прийшла. У п'ятницю поміряли свиням температуру — 41 замість 39.

Знову покликали ветеринара. Він зробив укол. Сказав поміряти температуру ще в обід. А вона не спадає. І почали кінчики вух синіти. Ветеринар побачив і каже: «Синдром африканської чуми». Звернувся в районну ветеринарну службу, ті — в обласну. Було це в суботу. А на свинях наших тим часом почали з'являтися сині крапочки, наче кров запечена. За годину поназ'їжджалося спеціалістів з Корюківки і Чернігова!

У сараї ніч робили дезінфекцію. На городі викопали яму і до п'ятої ранку неділі палили свиней. Завдяки ветлікарю чума нікуди далі нашого двору не пішла.

Людям також своїх свинок довелося порізати, у декого палити забрали, аж нам незручно. Хоча на моєму місці в ліс міг піти кожен, ніхто не застрахований.

А тут ще приїхали прикордонники і говорять: «Ти ходив на російську територію, звідти й хворобу приніс». Чого б я туди ходив?