подати
оголошення



07.12.2014, 07:30

7 грудня - пам'ять преподобного Меркурія Бригинського

7 грудня Православна Церква окрім вшанування пам'яті великомучениці Єкатерини, вшановує також преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського.
Рішенням Священного синоду Української православної церкви Київського патріархату від 21 жовтня 2011 року преподобний ігумен Меркурій Бригинський був причислений до лику святих місцевого шанування. У жовтні 2012 року преподобного Меркурія Бригинського визнали загальноцерковним святим. Відтепер прийнято згадувати пам'ять преподобного саме 7 грудня.

Нагадаємо, що з 30 червня до 13 липня з благословення патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета у Свято-Покровському кафедральному соборі м.Рівне перебували мощі Меркурія Бригинського і тисячі жителів Рівненщини просили у святого миру, зцілення та любові.

Рівняни зустріли мощі святого Меркурія Бригинського

Довідка

Преподобний Меркурій Бригинський


Майбутній ігумен Меркурій народився у 1870 році і одержав при хрещенні ім’я Максим. Батьки преподобного походили із благочестивих селян та проживали у с.Щаснівка Бобровицького району Чернігівської області. Відомо, що батька святого звали Матвієм. В с.Щаснівка у праці, навчанні та молитві пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього святого. У зрілому віці преподобний направився до Києво-Печерської Лаври, де молився та виконував покладені на нього послухи. Згодом Максима зарахували до братії Києво-Печерської Лаври та постригли в ченці з іменем Меркурій, на честь преподобного Меркурія, посника Печерського, в Дальніх печерах, пам'ять 24 листопада (7 грудня н. ст.). Незабаром монаха Меркурія було рукоположено в сан ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.

Мощі святого Меркурія Бригинського прибули до Свято-Покровського кафедрального собору Рівного. Літо 2013 року
Мощі святого Меркурія Бригинського прибули до Свято-Покровського кафедрального собору Рівного. Літо 2013 року


Отець Меркурій був духівником у Лаврі. Але після жовтневого перевороту для Церкви, монастирів та, зокрема, монахів почались важкі часи: у 1926 році Києво-Печерську Лавру нові власті “признали” історико-культурним державним заповідником і вирішили “колишню святиню” перетворити у “Всеукраїнське музейне містечко”. Монахів із церковною общиною спершу ізолювали, а пізніше й витіснили новоствореним музеєм. До 1930 року монастир було повністю ліквідовано. Частина братії була вивезена за сотні кілометрів від Києва і розстріляна, інші були ув’язнені, або ж заслані, а сама Лавра була пограбованою, розореною та збезчещеною. Вигнанцем з улюбленої обителі став і ієромонах Меркурій.

Болісно було святому бачити руйнування рідного монастиря під час Другої світової війни. Ще важче сімдесятилітньому старцю було пережити руйнування 3 листопада 1941 року Свято-Успенського Лаврського собору. Після приходу на Бригинецьку парафію о. Меркурій деякий час проводив богослужіння в однієї парафіянки вдома, але згодом з прихожанами збудували невелику церкву. Святий престіл для храму отець Меркурій змайстрував своїми руками. У 1946 році церква на честь Пресвятої Тройці була освячена та відкрита для прихожан. Храм та престіл збереглися до сьогоднішнього дня.

Мощі святого Меркурія Бригинського у Рівному, літо 2013 року
Мощі святого Меркурія Бригинського у Рівному, літо 2013 року

До Рівного привезуть мощі святого Меркурія Бригинського

Сільська влада не могла змиритись з тим, що у них діє релігійна громада, відкрито храм і люди потоком ідуть до священика за порадами, молитвами та зціленнями від недуг, а старець приймав усіх, будучи для “всіх усім”. Всі хто хоч раз зустрічалися з о. Меркурієм довго його пам’ятали, його очі випромінювали благодать, сяючи радістю та любов’ю до ближніх.

Через своє ревне служіння Богу та молитовну допомогу людям священик не раз терпів багато скорбот. До сьогоднішнього дня люди передають із уст в уста чудесне порятування отця Меркурія від вірної смерті. Сільський голова з двома енкаведистами вивели його до скирди в поле, щоби вчинити над ним розправу. Отець Меркурій молився і готувався до переходу у вічність, коли поступив наказ «Вогонь!». Але зброя дала відсіч, те ж саме трапилось і вдруге. Тоді кати вирішили відпустити святого, думаючи, що коли він йтиме вистрілять йому в спину. Але воля Божа була іншою, і втретє сталося так, як і два перших рази. Преподобний залишився неушкодженим, посоромивши диявола та безбожну владу, яка вважала, що де сила – там і правда. Старець знав, що правда тільки в Бозі, тому тільки сказав: «Цього разу не прийшлося вмерти».

У березні 1949 року отець Меркурій був нагороджений Патріаршою Грамотою в якій сказано: «Благословення за усердні труди на славу святої Церкви», підписаною Святійшим Патріархом Олексієм, а на початку п’ятдесятих років ієромонах Чернігівської єпархії Меркурій був возведений у сан ігумена.

Рівняни зустрічають мощі святого Меркурія Бригинського влітку 2013 року
Рівняни зустрічають мощі святого Меркурія Бригинського влітку 2013 року


Частина мощей святого Меркурія Бригинського залишиться у Рівному

Преподобний Меркурій подвизався на Бригинській парафії до 1956 року, будучи ревним служителем Церкви Христової. Проводячи дні свого життя в постійній боротьбі, подвигах, постах і молитвах, батюшка одержав від Бога дар зцілення, і багатьом людям допомагав чим тільки міг. Святий все робив зі смиренням і простотою, нічого не робив з користю для себе. Його серце було простим, а не двояким і нечесним; добрим, а не лукавим. Отець Меркурій жив, маючи в душі мир і добрі стосунки з всіма людьми, з усім творінням. Про це свідчать колишні парафіяни, які запам’ятали отця Меркурія, як доброго і милосердного пастиря, що готовий був душу свою положити за свою паству. До сьогоднішнього дня людей, які за життя мали можливість бачити та спілкуватися з преподобним залишилось не так вже й багато, але їхні діти, внуки і правнуки, зберігають передання своїх батьків та й самі мають змогу відчувати на собі благодатні молитви святого старця перед Престолом Божим.

Проживши 86 років, 7 листопада 1956 року преподобний отець Меркурій помер. Поховали його біля вівтаря ним збудованого Свято-Троїцького храму, у якому він прослужив 10 років, на Бригинецькому кладовищі. Але свою паству святий не залишив і після смерті. На його могилу завжди приходили люди, несучи свої горя і печалі, немочі і хвороби, а поверталися додому утішеними і зціленими душевно і тілесно. До сьогоднішнього дня за молитвами святого люди отримують благодатну допомогу Божу у своїх життєвих потребах. До сьогоднішнього дня стежина до храму який збудував отець Меркурій, не заросла травою...
Коментарі:




Бесплатка
Останні новини


Новини партнерів