Відомий IT-підприємець Тарас Тарасов: “Рівне нагадує Силіконову долину 70-х, коли все тільки зароджувалось” [+ІНТЕРВ'Ю]

– Тарасе, підприємництво, запуск нових бізнесів – це стиль твого життя. Розкажи, чим ти займаєшся сьогодні?

– Так, це правда – все життя я займаюсь підприємництвом, тому що це цікаво, такий стиль мого життя. Конкретно зараз у Рівному в компанії JoyRocks ми робимо продукти світового рівня. Також я займаюсь (задумався - авт.)... Не можу назвати це повноцінною громадською діяльністю, я просто допомагаю людям відкрити очі і зрозуміти, що є нові горизонти, яких варто досягати.


– На початку року прийнято будувати плани. Як почала 2015-й компанія JoyRocks, над чим працюєте?

– JoyRocks створює та самостійно поширює й підтримує соціальні ігри. Це ті ігри, в які люди грають у соціальних мережах, на мобільних платформах. Грати ви можете безкоштовно, але якщо хочете бути кращими або виконати певну функцію гри швидше, маєте можливість зробити це, заплативши гроші. Хоча це виключно за вашим бажанням.
Ми постійно розвиваємо наш продукт, щоб стати найкращою компанією в світі з розробки free-to-play ігор. Це і є наш план.


– З якими платформами в світі ви працюєте?

– Наші ігри є майже в усіх значимих соціальних мережах світу, ми працюємо на ринки Європи, Японії. Наступного місяця плануємо вихід на Facebook.


– Гра “Птичий городок” – ваш найпопулярніший продукт. А скільки ігор у компанії загалом?

– “Птичий городок” – фактично фундамент JoyRocks’а, з цієї гри все почалося. Сьогодні в неї грають близько 10 мільйонів користувачів.
Нещодавно компанія запустила дві нові гри. І зараз ми відстежуємо їх потенціал.



– Знаю, що в нашому місті є кілька ігрових студій. Чи можна вважати Рівне геймінговим кластером?

– Ще рано говорити про геймінговий кластер, але Рівне – унікальне місто. Зазвичай, у схожих маленьких містах дуже рідко люди започатковують продуктові компанії. Ігрові ж студії – це якраз продуктові компанії, бо вони самі створюють проект і розповсюджують його. Тобто вони є власниками свого продукту. У Рівному, де трохи більше 200 тисяч населення, є кілька таких компаній. Для порівняння: у Львові їх лише 2 на фактично мільйон населення.


– Ігрові студії у Рівному співпрацюють чи якось комунікують між собою? Чи має це вплив на розвиток ігрової індустрії в нашому місті?

– На жаль, поки що співпраці немає. У масштабах світового бізнесу ми бачимо, що більшого досягають компанії, які працюють у синергії й допомагають, сприяють успіху одна одної. Тому я дуже сподіваюся на ефективну комунікацію між рівненськими студіями. Компанія JoyRocks готова ділитися досвідом та інформацією, щоб працювати разом на успіх кожної окремої компанії та регіону в цілому.


– Можливо, компанії на локальному рівні відчувають конкуренцію й тому не комунікують між собою?

– Певною мірою ми таки конкуренти, адже боремося за хороших спеціалістів у регіоні. Але на глобальному ринку ми абсолютно не конкуренти, тому що в нас абсолютно різні проекти, наші аудиторії не перетинаються, ми тут ніяк не конкуруємо. Це треба зрозуміти всім нам, щоб з’явилося бажання спілкуватися, не мати цю українську “дулю в кишені”, а співпрацювати, разом створити кластер і розвивати Рівненщину.



– Спільні проекти об’єднали б рівненські ігрові студії, як ти думаєш?

– Я думаю, що дуже просто разом організувати кілька освітніх проектів для популяризації ІТ, геймдевелопменту, продуктових компаній, продуктового, а не аутсорсингового бізнесу. Для цієї мети потрібно об’єднуватись, створювати спільні програми, які далі нести в освітні заклади.

– Багато з того, про що ти сказав, JoyRocks вже робить. Наприклад, ви працюєте з вищими навчальними закладами, так?

– Так, вже близько двох років ми працюємо з вищими навчальними закладами Рівненщини, зокрема з НУВГП, та з Рівненським Центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. Нас постійно запрошують проводити лекції у Львові та Києві. Ми бачимо хороші результати такої співпраці.


– Які конкретно?

– Ми знаходимо людей, які дійсно мають величезне бажання працювати, вивчати ІТ. Ми допомагаємо їм у цьому. А потім у нашу компанію завдяки такій співпраці приходять талановиті молоді спеціалісти. Ми виховуємо їх для себе, бо розуміємо, що “перетягувати” кадри з інших компаній – це зовсім не вихід. По-перше, ці ресурси швидко закінчаться, а по-друге, люди, які легко приходять з інших компаній, переважно так само легко і йдуть.


– Яких фахівців ви зараз шукаєте у компанію?

– Зараз особливо цінними є мультиінструменталісти. Наприклад, ти класно програмуєш, але за потреби можеш і анімацію зробити; якщо ти художник, то обов’язково маєш вміти малювати від руки, працювати з графічним планшетом, 3D пакетами, Flash-анімацією, spine-анімацією. У нас у компанії завжди є попит на хороших програмістів, маркетологів, ком’юніті-менеджерів, продюсерів, художників, аніматорів та ряд інших позицій.


– Тарасе, тебе вважають одним з кращих експертів у вітчизняній ІТ-індустрії. При цьому Рівне дуже важко назвати центром ІТ-індустрії України. Ти залишаєшся тут, тому що це твоє рідне місто? Чи ти бачиш перспективи у Рівному?

– Родом я із Квасилова, і більша частина дорослого життя пройшла у Рівному. Це моє рідне місто, я його дуже люблю, воно справді комфортне, якщо порівнювати з багатьма містами України і навіть світу.
Так, Рівне – не ІТ-центр і навряд чи може ним стати. Тут дуже мало населення. Але значним гравцем на ринку ІТ Рівне може бути, особливо у продуктових компаніях, для яких не потрібно мати сотні співробітників. У продуктовій компанії можуть працювати навіть троє людей і випускати проект, який приноситиме значний прибуток. У Рівного великий потенціал завдяки вищим навчальним закладам, яких тут дуже багато. Зараз вони, на жаль, виховують спеціалістів, які сьогодні не потрібні ринку. Але вищі навчальні заклади, передусім НУВГП, та центр професійно-технічної освіти розуміють цю проблему і починають співпрацювати з фахівцями з бізнесу, щоб виконувати замовлення бізнесу.



– Тарасе, ти подорожував по всьому світу, був у Силіконовій долині. Можеш порівняти Рівне з Силіконовою долиною з точки зору майбутнього, з точки зору розвитку ІТ в Рівному?

– Ти знаєш, так, я багато подорожував, бачив світ, але скажу словами відомої людини – Михайла Винницького. Михайло зараз доволі часто приїздить у Рівне, думаю, йому імпонує та синергія, яку він відчуває у нашому місті. Так-от, Михайло якось говорив, що Рівне зараз – це Силіконова Долина 70-х років. Рівне, та рівненська бізнес-спільнота, з якою він спілкується, нагадує Силіконову долину 70-х, коли все тільки зароджувалось. У нас є всі шанси на успішне майбутнє, питання тільки в тому, що ми робимо, щоб їх використати. Головне – це енергія, важливо, щоб вона була, тоді все можливо!


– Мабуть, кожному, хто в місті професійно займається ІТ, відомо, що ти часто допомагаєш молодим компаніям та спеціалістам, які працюють на ринку ІТ, як наставник і консультант…

– Так, я із задоволенням допомагаю, люблю спілкуватися з людьми, ділитися своїм баченням, беру участь в багатьох конференціях, куди мене запрошують як спікера або ведучого. 29 січня о 17:00 буду виступати у НУВГП, а вже 31 січня буде ігрова конференція, GameDev Conference 2015 у Львові, де я теж буду спікером.


– Тобто, до тебе звертаються молоді люди з певними ідеями, а ти їм даєш експертизу?

– Проблема у тому, що люди тут часто кажуть: “а от десь там”, “о, то ж в Америці вони зробили”, “то ж вони в Ізраїлі зробили”... Можна зробити всюди. Я говорю про це: ви можете досягти будь-яких цілей, які ставите собі. І працюю на те, щоб люди “вибивали” із себе цей комплекс меншовартості “там можна зробити, а тут не можна”. Коли людина ставить ціль і готова працювати заради її втілення, абсолютно не важливо, де це робити – в Ізраїлі чи у Рівному.


– Думаю, в цьому контексті доречними й корисними будуть поради з твого досвіду, твій приклад.

– Так, звичайно приклад з свого досвіду, але я завжди коли розповідаю кажу, що це мій власний досвід і він не завжди стопроцентно правильний і не обов'язково ви зможете застосувати цей досвід тут і в цьому часі, тому що в мене це було 10 років тому або 5 років тому, можливо, дещо з іншими обставинами і зараз потрібно дивитися на теперішні обставини і приймати інші рішення і я їх також приймаю кожен день. Бути бізнесменом, бути підприємцем це зовсім не легко, це дуже великий виклик кожного дня.


– Тарасе, ти також дуже активний у громадській сфері; для чого тобі підприємцю, фахівцю в ІТ ще така от активна громадська позиція і в рамках громадських своїх проектів чим ти зазвичай займаєшся?

– Я не вважаю себе громадським діячем. Те, що люди вважають, що я займаюсь якоюсь громадською діяльністю – ну добре, це так люди так оцінили мою діяльність. Якщо я розумію, що можу чимось бути корисним – я готовий допомагати. Є така цитата з одного з моїх улюблених фільмів: “За державу обидно”. Якщо не ми, то хто?!


До теми:

Рівненська ІТ-компанія провела дводенний хакатон [+Фото]

Михайло Винницький: «У головах українців сидить комплекс меншовартості!» [+Фото]