подати
оголошення



06.07.2015, 18:20

Віра Карпук - Учитель від Бога

Авторка статті розповідає Вірі Мойсеївні про свою роботу

У липні виповнюється 84 роки Вірі Мойсеївні Карпук, яку на Волині називають Вчителем від Бога, пише випускниця Школи універсального журналіста на базі Національного університету "Острозька академія" Марія Павлович, розповідаючи про життя цієї непересічної жінки.
Життя людське подібне до зір. Одні сяють холодним і далеким вогнем, інші — яскраві, теплі, випромінюють сяйво, чаруючи світ. До таких особистостей - немаргінальних, харизматичних, непересічних - належить Віра Мойсеївна Карпук. Учитель від Бога, як її називають колишні учні, і просто добра, світла, інтелігентна жінка. Вона знайшла свою "сродну працю", своє покликання, сенс життя в благородному, важкому й почесному труді педагога.

Віра Мойсеївна починала свою педагогічну діяльність у дитсадку, але постійно вабила її до себе школа. Згодом пішла працювати в Черельську восьмирічну школу. Саме тут вона зрозуміла, що означає бути вчителем:"Усе починається в житті з малого...". І дійсно. Віра Мойсеївна вкладала всю душу у свою роботу якраз для того, щоб із "малого" починалося велике, сповнене труднощів самостійне життя. Ця любов до професії і працелюбність передалися дочці Ользі, яка на освітянській ниві відзначає вже свої ювілеї; син пані Карпук Володимир не лише видатний лікар-кардіолог, а й народний депутат України, який представляв інтереси народу у Верховній Раді України. Онучка Тетяна засіває педагогічну ниву зернами творчості, радості, знань. А правнучка Ольга - нині студентка, у майбутньому-викладач англійської мови.

Народилась наша шановна землячка в 1930 році, 19 липня, напевно, тому лагідний у неї характер, стільки тепла в її очах і світла, по-літньому ясного. Батьки були звичайними хліборобами, у сім'ї підростало п'ятірко дітей. Після закінчення семирічної школи, навчання в якій припало на важкі часи Другої світової війни, працювала бібліотекарем і діловодом Старовижівської середньої школи. У 1949 році Віра Мойсеївна вступила до Камінь-Каширського педучилища, згодом, у тому ж 1949, призначена вихователем дитсадка. А через два роки стає вчителем початкової школи Чевельської семирічки. Була інспектором шкільної освіти, а потім - знову класоводом.

З яким захопленням юна вчителька малювала з дітьми ілюстрації до казок, співала пісні, а твори писала в шкільному саду, учила розмовляти з деревом, квіткою, фантазувати і мріяти, мріяти... І сьогодні біля школи шумлять кремезні дерева, які посадила молода пані Віра з вихованцями. Хай ростуть на радість, на спомин про золоте дитинство. Чи приходять до них випускники? Звісно, кожен до свого, рідного. Так і живуть, тримаючись міцно за землю, а думками сягаючи в небеса...

Не мала пані Віра вищої освіти, тому удостоїли звання старшого вчителя, а не методиста. Але справа не в знаннях, а в істинній цінності її праці - скільки публікацій, віршів зі словами щиро подяки й захоплення від її підопічних рясніють на сторінках періодичних видань!Нагороджена численними грамотами і подяками райвно, облуо; медаллю "За трудову доблесть", ювілейною медаллю "За доблесний труд", Почесною грамотою МОН України та СРСР, їй присвоєно звання відмінника народної освіти України та заслуженого вчителя України. Пані Карпук - ветеран праці.

Віра Мойсеївна Карпук ділиться досвідом із вчителями у Волинському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти
Віра Мойсеївна Карпук ділиться досвідом із вчителями у Волинському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти


Крізь усе життя ця мудра й сильна жінка пронесла добро й любов у серці, обдарувала ним щедро увесь навколишній світ. Виростила трьох чудових дітей, які отримали такий заряд життєвої сили, що вистачило їм побудувати власний чесний і праведний шлях і, в свою чергу, віддавати людям все найкраще. Тільки так зберегти ми можемо нашу державу, завдяки таким світлим і могутнім духом людям, які є взірцем у духовному становленні, провідною зіркою на життєвому шляху, подвижниками величних діянь.

Одного разу я поцікавилась у Віри Мойсеївни її думкою щодо проблем нинішнього суспільства, і от що вона сказала:

- Особисто мене хвилює те, що забувається рідна мова, мамині колискові пісні, не читаються книги (особливо серед молоді), а вони ж - вершина людської мудрості. Все життя для нашої родини книга - на першому місці. Хворіє духом частина українського народу, плутається між істиною й облудними міражами чужинськими, втрачає подекуди ціну патріотизм. Мене змалку батьки, хоч і не були грамотними, але мудрими й добрими, навчали любові - до праці, до природи, рідного краю, до квітів, до найменшої істоти. Я так потім навчала і своїх дітей та учнів: щоб вони шанували людей праці, чиї руки пахнуть хлібом і свіжим молоком; щоб берегли довкілля, щоб спостерігали за сходом сонця, щоб жили зі своїм народом; і не просто говорили про свій патріотизм, а намагались добрими ділами примножити багатство Вітчизни.

- Що ж для людини найвище щастя?
- От нас в одній квартирі проживає восьмеро. А діти з онуками, правнуками відвідують нас на свята, і ніколи немає сварки, усі непорозуміння вирішуємо спокійно, терпляче. Не чутно в нас високого тону ніколи. Маленькі правнучки весело щебечуть, внук наспівує "Я краплинка великого Дніпра", а там, дивись, і сідає дідусеві на коліна, охоче слухає про минуле, про Польщу, Волинь, боротьбу і мир... Ото і є найвище щастя - мати таку сім'ю, де тебе люблять, поважають, у якій бачиш власне продовження. Не було б такої доброти і злагоди, то ніколи й нікому з нас не вдалося б досягти чогось великого. Крізь усе життя лейтмотивом проходить праця, добро, любов до ближнього, до книги, до рідного краю.

Здивована безмежно, я задумалась про наші сім'ї, сім'ї моїх знайомих...

- А що б ви побажали, Віро Мойсеївно, моєму поколінню, проводжаючи його в самостійне життя?
- Що ж хочеться побажати? Найперше - здоров'я від усіх волинських синьооких озер, дзвінких струмочків; довголіття хай дарує літечко й весна; витримки й сміливості, щоб осягати нове, незвідане. Якщо можеш, роби добро, роби, не чекаючи подяки, а прагнеш зла - то добре подумай і не роби. І будьте щасливими. І особисто, і між людьми, удома, на роботі... Умійте бути щасливими...

У цьому році Вірі Мойсеївні Карпук виповниться 84 роки. З роси й води Вам, шановна вчителько, поважна пані, добра жінко, українко дорога, Людино сонячної долі! А ще, особисто від себе, до сказаного хочу додати слова щирої подяки Вірі Мойсеївні за натхнення для своєї роботи.
Коментарі:




Бесплатка
Останні новини


Новини партнерів