В дитини істерика: що робити?

Якщо дитина не хвора, то майже завжди причина її примх - ми самі. Не приділили достатньо уваги, були непослідовні, занадто суворі або, навпаки, занадто м'які. Підібрати ключ до вирішення цієї проблеми не так уже і складно:

1. Переключіть увагу дитини. Цей класичний і, мабуть, найпростіший спосіб з наявних. Причому він відмінно працює як із зовсім маленькими, так і з дітьми постарше. Можна попросити дитину щось принести, поставити їй несподіване запитання.

2. Не «годуйте» капризи. Потрібно перестати виконувати бажання дитини, висловлені вередливим тоном. Тим не менш, дитині потрібно дати зрозуміти, що ви зрозуміли, чого вона хоче, і пояснили, що збираєтеся зробити з цього приводу. Якщо ви нічого не збираєтеся робити, то про це теж треба обов'язково повідомити і роз'яснити причину.

3. Навчіть висловлювати почуття словами. Для цього є один-єдиний спосіб - батьки самі повинні говорити про свої почуття в присутності дитини. Якщо мама прийшла додому в поганому настрої, втомлена, на запитання дитини не варто відповідати: «Все нормально». Буде краще, якщо мама скаже: «Ти знаєш, у мене сьогодні були неприємності на роботі, тому в мене не дуже гарний настрій». Тоді малюкові буде зрозуміло настрій мами. І він сам буде вчитися висловлювати свої почуття в словах.

4. Домовтеся про єдиний стиль виховання. Якщо мама щось дозволяє, а тато це ж саме забороняє категорично, а у бабусі все залежить від настрою, а у дідуся - від стану здоров'я, ось тоді і народжуються класичні істерики.

5. Будьте послідовними. Якщо мама в гарному настрої дозволяє дитині, граючись, покусувати себе або пощипувати, і при цьому сміється - це дозвільна поведінка. Наступного разу, якщо дитина вас вкусить або вщипне, а ви будете в поганому настрої і насварите її - дитина такого не зрозуміє.
«Не можна» має бути завжди «не можна». Без варіантів. А якщо вже дозволили, то до кінця витерпить все наслідки. Якщо ви раз, заборонивши, поступилися, чекайте нових примх при кожному наступному заборону.

6. Переведіть все в жарт. З дітьми трьох років і старше можна спробувати розрядити ситуацію за допомогою жарту. Якщо малюк розсміється, навряд чи він почне вередувати знову.

7. Приділіть більше уваги. Мабуть, максимум уваги дитина отримує в перший рік життя. Але вона потрібна не тільки малюкам, але і старшим дошкільнятам, і молодшим школярам. Особливо це важливо в кризові роки - в три і в сім років. А ще тоді, коли з'являються молодші сестри і брати. Спілкуйтеся з дитиною, грайтеся - тоді у вас сформуються добрі, довірливі стосунки, у яких не буде місця істерикам.

Статті до теми:

Як підготувати дитину до народження ще одного малюка

Як навчити дітей самостійності?

Готуємо дитину до школи: рекомендації психологів