Cергій Одарченко: "В армії зараз багато патріотичних і вмотивованих курсантів"

Зараз він у місті на кордоні з Польщею, назва якого є військовою таємницею. Там Сергій Одарченко виконує обов'язки сучасного "замполита", духовно й психологічно наставляючи військових. Як вони сприймають це, як і ранішні та вечірні молитви Одарченка?

Чи призвали до армії протестантів-християн, і як вони себе ведуть?

З яким настроєм Сергій повертається до війська?

Ну, перше питання виникло само собою:
- Як ти, Сергій? Ніби живий-здоровий?
- Ох, задушите в обіймах, - напівжартома відповідав Одарченко. - Будьте обережні: там родимка, яка мені болить. Натер!
- А що сталося?
- Були підозри на злоякісне, онкологічне захворювання. Хвалити Бога, це виявилося лише невеличкою дерматологічною проблемою!
- Слава Богу! Що ти робив у Рівному під час "відпустки"?
- Бачився з рідними та з колегами, ходив на церковну службу. На жаль, близько поспілкуватися зміг не з усіма.
- Як тобі у війську?
- Слава Богу за все. У нас на полігоні підібрався гарний колектив офіцерів та інструкторів. Курсанти - тобто мобілізовані солдати - приходять ідейно спрямовані і вмотивовані. Кожен з них зробив вибір, для декого непростий - відгукнутися на мобілізацію (чи шукати шляхів її уникнути). З такими людьми працювати приємно. Командування йде на зустріч у питаннях сповідування віри. Приїздять капелани. У найближчому селищі на 500 дворів єхрами аж 4 конфесій: УПЦ КП, УГКЦ; РКЦ та "Дім молитви".
- З молитвеника, виданого Свято-Софіївським православним братством, котрий розповсюджує отець Віталій (і не лише він)?
- Не лише, хоча я роздав 45 таких кишенькових православних молитвеників.
- Прозаїчне питання: як годують, яке дозвілля?
- Проілюструю прикладом: у нас у частині проживає більше 10 псів, у тому числі досить великі, але жоден із них хліба не їсть. Мовляв, мені кісточки, м'ясо-сало "не тяжкі".
- А чи ходиш там до церкви?
- Так, але з певних причин детальніше розповісти про це не можу.
- Сергій, чи є у війську віруючі-протестанти? Вони колись дотримувалися суворо пацифістських поглядів.
- Так, є, часи змінилися. Є навіть один адвентист Сьомого дня (так званий "суботник" - автор). Ми всі різні, але нам дозволено вести полеміку чи дискусії, звісно, у рамках військової субординації та воєнного регламенту.
- Чи є солдати, які зловживають алкоголем?
- Щодо алкоголю - ця проблема є однією з найгостріших. Саме люди, котрі вживають алкоголь, - складають значну частину загиблих і травмованих. На війні ж ця тенденція є ще згубнішою.
- Сергію, а чи траплялося тобі бачити в армії психічно неврівноважених (інакше кажучи, психічно хвори)х людей?
- Був один душевнохворий. Хотів відрубати собі голову, чи що - але, на жаль, начальство вирішило, що він "дуркує", "косить" під психічно хворого. Його транспортували в зону АТО, але, на жаль, він вистрибнув з поїзда та загинув.
- Змінимо тему. Чи є можливість дивитися там телевізор?
- Так, в основному переглядаємо новини та аналітичні програми.
- Сергію, а чи доступний мобільний інтернет?
- Авжеж, заходжу ненадовго у Фейсбук, чи перевірити пошту в ukr.net.
- У тебе є ненависть до росіян?
- У мене особисто нема, я молюся навіть за ворогів нашого народу. Так заповідав Господь Бог!
- Який настрій зараз у військах, і в тебе особисто?
- У військах - нормальний, у мене - оптимістичний. Усе буде добре! Усе буде Україна! Мене дуже підтримує Біблія, молитви та фотографія учасників "Феніксу", де кожен написав мені свої побажання.

Далі ми обговорили деякі проблеми та новини нашої групи психологічної взаємодопомоги, але це вже інша тема. Сподіваюся, дасть Бог, Сергій Одарченко невдовзі знову побуває в Рівному, живий-здоровий, і ми з ним більше порозмовляємо.



Читати також:

Для бійців-розвідників - УАЗ з Рівненщини

Військові ОК «Захід» посилюють оборону займаних позицій