Рівненський клоун у зоні АТО написав казку про війну

Тарас написав казку про реальність війни і мирного життя на своїй сторінці у Фейсбук:

Казочка на ніч.

(тихим і приємним голосом) Розкажу вам казочку, любі малята. Про Лицарів, про Героїв, про Волонтерів, про Змія лютого і прихвостнів його, про Зраду і Зрадників. Та що тут розповідати, ви все самі знаєте.... Отака то ....я, малята, ось і казочці кінець, а хто слухав - молодець. Хоча... Насправді, казка рідко коли так закінчується...


Рівненський клоун про місяць перебування у зоні АТО

А тепер повернемось до реальності, де з казкового є тільки прислів"я: "Все, як в казці: чим далі, тим страшніше". Ми можемо багато і гарно говорити, але наші слова, що не підкріплені, діями нічого не значать, так само як і закони без їх обов'язкового виконання. Здається, прописні істини, але зупинимось на прикладах, а краще зупинимось на тих прикладах, з якими стикались особисто.
Вже скоро 2 роки, як ми знаходимось в стані неоголошеної, "гібридної" війни.

Моє особисте відчуття Війни розпочалось 30.11.2013 року, коли, з'явився чіткий, особистий, персоніфікований Ворог. Спочатку він був схожий на "золотого батона" в оточенні "бойових курчат", а пізніше він перетворився на двоголову курку з тюбиком "аквафреша". В казковому світі ворог, напевно, схожий на Гідру чи на Змія, якому ти відрубуєш голову, а він відрощує нові. Такі відчуття були тоді і, на жаль, такі вони є досі.

Нещодавно мої побратими підрахували, що ми 150 днів в АТО. Що трапилось за цей час, що змінилось? Дуже і дуже багато: починаючи від забезпечення, бойового досвіду, і закінчуючи ставленням до Війни, Людей і Ворога.

Забезпечення (приклад стосується окремо взятого підрозділу, в якому я проходжу службу) - як в армії. Здається все є, можливо, не надто ефективне, чи могло б бути краще, але воно є, навіть якщо це норми 80-х років. Хочете краще чи ефективніше - шукайте самі. "Ініціатива ваша, здобутки наші, а якщо що, то ми тут ні при чому." Ініціатива - це, звичайно, плюс, але ініціативні - це напряг.

Бойовий досвід - він реальний. Це все, що я можу сказати про бойовий досвід, оскільки все інше узгоджується з ОБСЄ та Мінськими домовленостями. А ми... А ми займаємось виключно "навчаннями", чим і пишаємось. Наші ефективні "навчання" регулярно давали змогу "сепарам" подумати про духовне. Напевно, вже потрібно попросити у мОсковського кІріла, медальку за навернення бурятів в християнство.

Війна - вона дивна, зла, страшна, гібридна, і реальна... Вона має свій Смак, Запах, і Звук. Вона змішує порох, нерви, кров, пилюку, грязь, постріли та крики... Якщо ви не знаєте, яка вона, вам круто пощастило. Отже ми все робимо правильно. А ви знайте собі і далі, що війна така, як у кіно, чи така, як її малює ваша уява. Хоча Ремарк все таки крутий, раджу почитати.


Рівненський клоун із зони АТО: "Наші життя обміняли на 20 машин"

Люди - вони люди. Вони різні, одні - істоти, інші - люди. Хтось з них продовжує розвиватись, а хтось залишився на рівні еволюції червом, рибою, а дехто - мавпою, залишивши за собою форму Хомо Сапієнса. Вже тут, у зоні АТО, ти ділиш всіх на Своїх, НеСвоїх, Мєсних, Сепарів і Уїбанів (останній схожий на свого, але враження, що підкинутий сЄпарами).

З останніх спостережень за виборами: там така сама градація, от тільки свої розповзлися по течіях і змішались один з одним.... (басом) Тьху... Срамота... БєсовскіЄ ігріща і БлуднИє дІянія...

Одне радує: ми починаємо потроху об'єднуватись, а це свідчення того, що все буде. Тут ти починаєш оцінювати людей по їхніх діях і словах, причому слова - тут не головне... Ти починаєш цінувати людей по відповідальності, яку вони на себе беруть по службі і поза нею. Ти більше цінуєш "любітєля випіть", котрий працює, як дурний, і на "тренуваннях" - адекватний.

Ворог Всюди! Він перед тобою і за твоєю спиною. Він цілиться в тебе через оптику та здає твої координати по телефону. Він виконує свій громадський обов"язок, балотуючись до керівних органів держави, яку рветься розвалити. Ти схильний позбавити його всього людського, але стараєшся про нього ще думати як про людину. Це той кордон, що дозволяє тобі самому залишитись людиною. Хоча він - дуже тонкий... Звідки знаю? Прикордонник знайомий розповів, який там служить.

Як самому залишитись людиною?... Важко втримати цей кордон, особливо, коли ми програємо інформаційну війну. Ми програємо війну за мізки та душі місцевих. Результат цього ви побачите по Виборах. Недооцінюйте Ворога: він вміє вирощувати голови.

Висновок Сьогоднішньої Казочки, а точніше порада на майбутнє: коли одні рубають голови Гідри-Дракона-Ворога, інші повинні припалювати шиї. Вибори - це одна з битв Війни і не найголовніша, Головне буде далі. Зима Близько. Хунта Росте...

П.С. Хотів написати про маразми сучасної армії, а знову скотився в політику... Тоді про це наступного разу. Хунта Близько.