Проблема вибору: журналіст – професія чи покликання?

28.06.2016

У червні журналісти України відзначали професійне свято. Я теж мрію працювати в засобах масової інформації. Розумію, що для цього слід докласти максимум зусиль, треба важко працювати і лише тоді можна очікувати на результат. Чому все-таки вирішив обрати саме професію журналіста?
Спершу, в сьомому класі, я просто зацікавився гуртком «Юний журналіст», яким керувала чудовий педагог-організатор – Людмила Василівна Консевич. Вона запропонувала стати дописувачем шкільної газети «Голос гімназиста». Мені це сподобалося, все більше притягувала до себе професія журналіста. Чому? Мабуть, стисло відповісти на це питання неможливо. Подобається писати на суспільно-політичні теми, занотовувати свої спостереження, спілкуватися з цікавими людьми, шукати нову інформацію, працювати зі словом. Перш ніж «іти в журналісти», мені потрібно було зважити всі «за» і «проти». І ось – вибір зроблено.

Я переконався, що спектр журналістської праці дуже широкий: від друкованих видань, телебачення, радіо до інтернет-публікацій. Також пересвідчився, що ця робота перспективна. Адже людство в усі часи прагнуло бути поінформованим, і саме кореспонденти, репортери мають доносити людям правду. Недарма кажуть, «поінформований, означає захищений». І тому професія журналіста в усі часи буде популярною, бо попит на неупереджене, об’єктивне висвітлення подій тільки зростатиме.

Неабияк привабило в цій професії те, що вона вимагає постійного самовдосконалення, а це чи не найголовніша ознака успішної людини. Я радію можливості постійно спілкуватися з новими людьми, вдосконалювати вміння знаходити з ними спільну мову. Готовий і до труднощів, які виникнуть на професійній ниві, але впевнений, що вони лише загартовуватимуть і додаватимуть наснаги йти далі.

На мою думку, ця робота створена для мене. Ще зі шкільних років я почав іти до своєї мети, наполегливо працювати, розуміючи, що все починається з малого… Не забарився і перший успіх, перше «підвищення», із дописувача до головного редактора газети. А навесні чекав приємний сюрприз – я став лауреатом ХVI Міжнародного конкурсу шкільних медіа у номінації «Кращий автор шкільного друку», який щорічно проводиться у Миколаєві. Після цього твердо вирішив, що йтиму далі. Як не дивно, все вдавалося, шкільна газета далі розвивалася, змінювався дизайн, назва, рубрики… Попереду були нові успіхи. Цьогоріч у лютому я побував на курсах «Школа універсального журналіста», згодом отримав диплом лауреата ХІХ Міжнародного конкурсу шкільних медіа…

Непомітно для мене пройшли ці 5 років роботи в учнівському самоврядуванні. Дякую всім, хто працював пліч-о-пліч зі мною в цей час, вдячний Корецькій районній раді старшокласників, з вами також було приємно співпрацювати. А особливу подяку висловлюю Людмилі Василівні Консевич, Це людина з великої літери, яка має великий талант організатора, чуйне серце, хорошу вдачу. Дякую за роки плідної праці разом. Для мене ви назавжди залишитесь вірним другом і хорошим порадником, бо ви та людина, яка підштовхнула мене до вибору майбутньої професії. Ви надали можливість відчути, чи «це моє». Я зрозумів, що для мене робота у цій галузі цікава й творча. Адже це ж просто чудово, коли ти прокидаєшся вранці і не знаєш, куди тебе направлять, з ким тобі випаде спілкуватися, у чиїй долі ти візьмеш участь! Тому це ще і робота-несподіванка, робота-загадка. Але, щоб втілити мрію у реальність, варто працювати над собою, читати тематичну літературу, відвідувати курси, тренінги. Мені потрібно виховувати в собі чесність, допитливість, акуратність, працьовитість. Зобов’язаний навчитися розпізнавати таку інформацію, що буде цікава й корисна читачам. Зараз понад усе мрію вступити у омріяний вищий навчальний заклад. Сподіваюсь, що в мене вийде зробити свій внесок у розвиток суспільства, для цього і варто жити. Як сказала моя улюблена українська письменниця Ліна Костенко: «Жах не в тому що щось зміниться, а в тому, що все може лишитись так само».

Аби ці слова не справдились, журналісти повинні працювати для народу, змінювати його свідомість і вселяти надію на краще. Нам, українським журналістам майбутнього, належатиме нести місію просвітителів. “От хто у нас є, це журналісти. Очі суспільства, яке спить”, – сказала все та ж Ліна Костенко. Сьогодні, як ніколи важливо «не спати», а працювати задля гідного майбутнього свого народу.

До теми:

Чим мене приваблює професія журналіста?

В Україні видано книгу, яка допоможе вступити на журналістику

Інтернет-залежність сучасних підлітків: одинадцятикласник розповів усю правду
Михайло ПИЛИПЧУК, лауреат ХVI, ХІХ Міжнародного конкурсу шкільних медіа, випускник Школи універсального журналіста

переглядів: 2 023

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *