подати
оголошення

30.06.2016, 18:40

Чому соціальні мережі замінили живе спілкування?

Соціальні мережі відкривають нам необмежені можливості спілкування. Але часто ми користуємося Інтернетом навіть тоді, коли друга чи знайомого запросто можна покликати на каву. Таким чином, втрачаємо живе людське спілкування. Та чи можливо замінити реальне життя он-лайном?
Свою думку щодо питання соціальних мереж погодилась висловити психолог, психотерапевт Оксана Ганущак.

- Оксано, скажіть, будь ласка, чи погоджуєтеся ви з думкою, що соціальні мережі замінили живе спілкування?
- Я вважаю, що це дуже індивідуально. Для одних людей соціальні мережі замінили його, а для інших – ні. Все залежить від того, наскільки насичене в людини життя. Якщо вона працює на цікавій роботі, має хобі, то їй не хочеться проводити вільний час в Інтернеті, хіба що за необхідністю і по робочих моментах.

- А в чому ж причина, що люди так заглиблюються у соціальні мережі?
- У тому, що вони незадоволені своїм життям, нещасливі. Щастя – це суб'єктивне задоволення життям. Тож, коли воно низьке у будь-яких сферах (особистих, професійних, інтересах чи хобі), коли немає самореалізації, тоді виникає бажання використовувати соціальні мережі, щоб відчути свою значимість.

- Чи можна вважати надмірне захоплення соціальними мережами психологічною проблемою чи навіть хворобою?
- Взагалі надмірне захоплення соціальними мережами, а також онлайн- та відеоіграми належить до категорії інтернет-залежностей. Тобто, це така ж хвороба, як і наркоманія та алкоголізм.

- Як розпізнати той момент, заміна живого спілкування його он-лайн-переписками стає відхиленням?
- Якщо людина спокійно може декілька днів не зазирати на свою інтернет-сторінку чи у поштову скриньку, не відчуваючи при цьому невротичних симптомів (нервування, погіршення апетиту, сну та нездорового бажання кудись бігти, щось робити), то все добре. Але коли ці ознаки є, слід говорити про невроз, котрий є першою ознакою будь-якої залежності.

- Відомо, що через несформовану психіку найбільшому ризику стати залежними від соціальних мереж піддаються діти. Як цьому можна запобігти?
- На мою думку, основне – це давати дитині необхідну увагу та любов. Потрібно виділяти своїй малечі достатньо часу, якого зараз так усім бракує, а не замінювати батьківську увагу комп'ютером, телевізором чи подарунками. Цікаво, що найчастіше дитяча інтернет-залежність спостерігається у фінансово забезпечених сім'ях. Це говорить про те, що дитині не потрібні гроші, подарунки та розваги, їй треба батьківська любов, тепло, увага, які нічим не замінити. Якщо в сім'ї є спільні інтереси чи традиції (наприклад, щовихідних розважатись у парку, ходити в ліс, влаштовувати пікніки чи разом ловити рибу), то її найменші члени ніколи не страждатимуть залежністю від соціальних мереж.

- Що робити батькам, які помічають у своїх дітей залежність від Інтернету?
- Кожна дитина хоче знайти себе, відчувати, що вона комусь потрібна, що її хтось любить. І якщо батьки не допомагають своїм нащадкам у самореалізації, то це змушує їх шукати себе у віртуальному світі. Як було сказано вище, інтернет-залежність – це хвороба. Точно така сама, як і дитячий алкоголізм чи наркоманія. Тому варто звернутися до спеціаліста, який вияснить її причину. Часто у дітей можуть бути проблеми, про які вони соромляться чи навіть бояться розповісти мамі чи татові, або психологічні травми, які може виявити лише психолог. Та найголовніше завдання при виявленні проблеми – оточити маленьку людину турботою, увагою і любов'ю. Забезпечити заняття, які б відволікали від віртуальності, показуючи, що реальність – це набагато цікавіше. Можна записати дитину на гурток, ходити з нею на екскурсії, грати в настільні ігри, займатися спортом – загалом робити все, щоб вона не почувалася самотньою.

- Тепер хотілося б задати запитання щодо боротьби із дорослою залежністю від віртуального світу. Як потрібно лікувати тих, у кого психіка вже сформована?
- Будь-яка залежність – чи наркотична, чи алкогольна, чи від Інтернету, – це симптом того, що є багато внутрішніх душевних травм, які треба знайти. І в кожного причини цієї залежності зовсім різні. У когось це брак підтримки, уваги, любові, а хтось втрачає сенс життя. Тобто все, чого не вистачає в реальному житті, люди намагаються знати в он-лайні. Віртуальністю просто заповнюється пустота, тому що це простіше, ніж спілкуватися з людьми в реальному світі. В Інтернеті немає ніяких обмежень, формальностей, можна говорити відкрито, будь з ким і на будь-яку тему, тому що при цьому можна залишатися в образі свого нік-нейму. І якщо людина сама не захоче виходити з цього образу, то допомогти їй буде важко. Основне у допомозі та лікуванні – це виявити внутрішню причину, через яку людина заплуталася у «всесвітній павутині». Це може бути знову ж таки психологічна травма або страх жити в реальному світі. Є така травма – недовіра до світу. Виявити її здатен лише психолог чи психотерапевт, бо вона формується на підсвідомому рівні. Спеціаліст допоможе виявити цю проблему і вказати на неї пацієнту. Хоча зазвичай ніхто не визнає своєї залежності, точно так само як і алкоголіки кажуть, що вони можуть покинути пити, коли захочуть.

Паралельно з лікуванням близькі інтернет-залежного мають частіше його кудись виводити з дому. Тобто, фактично поводитися з ним так само, як і з дітьми, залежними від соціальних мереж. Адже основне у лікуванні – це любов і турбота. Але якщо дитину можна направити в правильне русло, то морально сформована свідома людина може тільки сама вирішити, який шлях обирати і чи хоче вона побороти проблему. Рішення приймає лише сам пацієнт, тому що тільки він знає, як собі допомогти. Це – вагомий внутрішній фактор. Тож, добре, коли цей вибір зроблено правильно.

- Дякую вам, Оксано, за те, що виділили свій час для такої цікавої розмови.

До теми:

Інтернет-залежність сучасних підлітків: одинадцятикласник розповів усю правду

Соціальні мережі: реальні загрози віртуального світу

Перше інтернет-кафе у Рівному

Система Orphus
Коментарі:

Останні новини

Сучасна урологічна допомога

Клініка Хміля

Янчук




Новини партнерів