подати
оголошення

02.07.2016, 15:15

Мій путівник: історія Великих Межиріч

Великі Межирічі, що у Корецькому районі на Рівненщині, - княже містечко з древньою історією. Дізнаймося про нього більше!
Перша загадка про містечко Межиріч датується 1544 роком. Спочатку воно належало князям Корецьким. На початку XVII століття вони навіть збудували тут замок, оточений високими земляними валами, який, на жаль, не зберігся до наших часів. Згодом належало Лещинським. 

У 1650 році містечко (а тоді це справді було містечко) переходить у власність роду Любомирських. За коронного підкоморого Домініка Єжи Любомирського в Межирічах з’являється колегіум ордену піарів. При ньому в 1702 році будується величний кам’яний храм святого Антонія. Легко сказати «будується». Насправді спорудження такого гіганта тягнулося не один рік – аж до 1725-го. Зводили храм під керівництвом архітектора Войцеха Ленартовича.

У кінці XVIII століття Межиріч та навколишні села дісталися волинському хорунжому Стецькому. На північ від містечка серед великого парку графи Стецькі збудували палац у класичному стилі. Архітектором був Доменіко Мерліні. За переказами, садибу Ян Стецький отримав, вигравши в карти у 1773 році. Колись на її місці була невелика фортеця, руїни якої розібрали, а залишки використали як будівельний матеріал.

Господарський палац на 13 осей був побудований за типовою схемою пізнього класицизму: центральний об’єм, заокруглені галереї, кінцеві павільйони. Галереї і павільйони обмежували парадний двір. За палацом був перший на Волині ботанічний сад. Дивом збережений (як і інтер’єри), він використовується як дитячий інтернат, проте потребує ремонту. За розкішним обістям – залишки пейзажного парку. Раніше біля нього знаходилася невелика штучна водойма, де розводили форель. Сьогодні палац збережений, врятовані навіть деякі картини, розписи на стінах і елементи прекрасної архітектури, ведуться реставраційні роботи.

До початку Другої світової війни у місті проживало багато євреїв - близько трьох тисяч. У жовтні 1941 року німці знищили у Межирічах близько 1500 євреїв, а в серпні 1942 майже всіх, що залишилися. Близько 100 євреям вдалося втекти в Росію, приблизно 50 з них приєдналися до партизанів.

У 1948 році в селі створено спеціалізовану сільськогосподарську школу з підготовки рільників, садівників, овочівників, пасічників, колгоспних рахівників. У 1956 році побудований Великомежирицький плодоовочевий завод. 1969 року на базі МТС заснували лукомеліоративну станцію, яку пізніше реорганізували у пересувну мехколону тресту "Поліссяводбуд". У 1971 році в Межирічах з’явився цегельний завод. В 1972 році побудовано Великомежиріцький міжколгоспний комбікормовий завод.

У 2001 році Великомежирицьку ЗОШ І-ІІІ ступенів реорганізували у гімназію. Посприяв цьому Сава Васильович Чумак, колишній директор Великомежиріцького НВК «Школа-гімназія», яка і нині носить титул гімназії. У 2014 році гімназія відсвяткувала своє 100-річчя. Тут функціонують музеї «Берегиня» та «Світоч».

У Великих Межирічах працює Будинок культури, при якому утворено культурно-дозвілевий комплекс, до складу якого входять дитячий зразковий фольклорно аматорський колектив “Спадщина”, народний аматорський ансамбль української пісні, духовий оркестр, музей гімназії. Для потреб Будинку культури придбано необхідний музичний інструмент та обладнано тренажерами спортивну та ігрову кімнати.

У 2004 році у селі споруджено пам'ятник загиблим борцям за волю України.

Село Великі Межирічі в різні часи відвідували видатні діячі культури, серед них - письменник та громадський діяч Михайло Коцюбинський. Багато вихідців із села стали відомими людьми. У 2010 році Анастасія Обарчук видала книжку про село під назвою «Межиріч Корецький». За словами автора, перші 700 примірників  2010 року випуску розійшлися дуже швидко. Книгу купували місцеві жителі, вихідці з села Великі Межирічі Корецького району та люди, яким цікава історія Волині, починаючи з XVI століття.

Припало до душі видання й любителям історії за кордоном, адже у ньому йдеться про життя польської шляхти, а також про трагедію євреїв у роки другої світової війни. Зокрема, до авторки вже зверталися люди з Польщі, Канади, Ізраїлю.

— Також до мене зателефонувала жінка, уродженка села, яка, взявши книгу до рук, впізнала на одній із світлин свого батька,  — розповідає Анастасія Обарчук. — Це був дуже зворушливий момент.

У планах дослідниці — провести презентації книги в Корці, Гощі та інших населених пунктах, близьких до Великих Межирічів.

Зовсім нещодавно у Великих Межирічах постав новий православний храм. 4 квітня 2015 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон відвідав Петро-Павлівську парафію села Великі Межирічі та звершив чин освячення храму і очолив у новозбудованому храмі Божественну літургію. Під час Малого входу владика Іларіон, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, нагородив протоієрея Віктора Стасюка правом носіння митри, а настоятеля храму – ієрея Василія Рибу – правом носіння наперсного хреста. Наприкінці літургії архіпастир звернувся до присутніх із повчальним словом, у якому наголосив на значенні храму для спасіння власної душі. Також владика Іларіон привітав громаду з особливою подією у їхньому житті та відзначив благодійників і активних парафіян церковними нагородами. Богослужіння завершилось уставним многоліттям.

«Берегиня» народних традицій
Багате село не лише давньою історією, але й талановитими та унікальними людьми, які там живуть, що прославляють його. Так гордістю краю вважається аматорський ансамбль української пісні «Берегиня», який існує з 1992 року. Спочатку це був суто жіночий колектив, і лише згодом він поповнився шістьма чоловічими голосами. Упродовж багатьох років ансамблем керує автор пісень, керівник духового оркестру Великомежиріцького НВК Валентин Олевський. Незмінними солістами протягом багатьох років залишаються Олеся Дацько, Валентина Почотна, Мирослава Петришина та Ніна Мельник. 

Репертуар «Берегині» вражає своєю різноманітністю. Солісти «Берегині» – це переважно вчителі Великомежиріцького НВК, школи-інтернату, лікарі, працівники Будинку культури. Так би мовити, сільська інтелігенція. І всіх їх об’єднує любов до пісні та сцени. 

Виступають учасники «Берегині» під музичний супровід сопілки, баяна, бубна, контрабаса. Мають і улюблену пісню – «Межиріцька лірична» (автор В. Олевський). За роки свого існування «Берегиня» здобула звання народного ансамблю і стала улюбленим співочим колективом не тільки серед громади села Великі Межирічі, а й серед інших населених пунктів району, області. Адже не раз брали участь в обласних святах, міжрайонних, районних заходах. Часто гастролюють межирічани і навколишніми селами.

І в чоловічих руках голка оживає
Чоловіки здебільшого люблять дивитися футбол, рибалити, смачно поїсти, керувати автомобілем тощо. А от у Юрія Стрільця з Великих Межиріч улюбленою справою стало вишивання. Сьогодні він учителює, займається господарством і попри швидкий темп життя неодмінно знаходить час для вишивки. 

Уперше вишивати, розказує Юрій, почав у шкільні роки. Це були ще не зовсім умілі дитячі роботи. За допомогою голки і ниток з’являлися слова «Вітаю» на святкових листівках для мами. Якогось творчого наставника, що навчив би опанувати цю справу, не було. З часом почав шукати орнаменти, пробував сам відбивати візерунки. Молодий вишивальник відходить від традиційних червоно-чорних та коричневих кольорів і надає перевагу зеленому. 

І хоча Юрій працює вчителем, навчаючи географії, історії та правознавства, проте знаходить час для участі у різних районних та обласних конкурсах. Він – лауреат конкурсу «Вишите серце Батьківщини», «Землі моєї самоцвіти», «Різдвяні передзвони», «Музейні гостини», нагороджений грамотами, дипломами, подарунками. Каже, що поки що він єдиний чоловік-вишивальник, що бере участь у таких заходах, і перший хлопець у родині, який має до цього хист і вміє володіти голкою та ниткою. Своїм талантом і майстерністю молодий учитель радо ділиться із учнями – впродовж кількох років очолював гурток «Чарівна голка» у школах сіл Іванівка та Мала Совпа.

Тисяча випечених короваїв
Обов’язковим атрибутом кожного весілля є, звичайно, обрядовий хліб – коровай. І у нашому селі є майстриня, Оксана Шокало, яка ось уже 15 років випікає короваї. «Усе розпочалося з того, – розповідає пані Оксана, – що у селі не було роботи (за освітою я кухар), тому спробувала пекти торти на замовлення. Потім на весіллях почала придивлятись до короваю, хотілося дізнатися секрет випічки цього обрядового хліба. Спочатку спробувала спекти його для себе, експериментувала з рецептами».

Господиня запевняє, що не завжди слідує точним пропорціям рецепту і часто один і той же торт виходить різним, але смачним. Пригадує Оксана, що у їхній родині бабуся випікала дуже смачний хліб, який у неї виходив особливим, тому, можливо, трохи навичок та вміння передалось і їй. 

Рекордна кількість короваїв, які доводилося випікати за тиждень, – 10. Тоді забуваєш про сон, про свою домашню роботу, бо головне – вчасно зробити замовлення, щоб не підвести людей. Окрім весіль, замовляють коровай на виставки, зустрічі, випускні та інші урочисті події. 

За свій вік жінка спекла вже близько тисячі короваїв. Її не зупиняє важка та клопітка робота, що забирає дуже багато сил і потребує неабиякого терпіння, адже робиться все вручну, без жодної техніки. Сьогодні Оксана експериментує, вигадує щось новеньке, пікантне, аби радувати своїх земляків традиційною українською випічкою.

...Як бачимо, моє рідне село має дуже багату історію. Але сьогодні, на жаль, село Великі Межирічі Корецького району мало нагадує те провінційне містечко, яке існувало тут багато років тому. Селяни жаліються, що занедбані історичні пам'ятки приваблюють лише птахів та малоосвічену молодь, яка залишає на стінах замків згадку про своє перебування.  Стоять пусткою і колишні заводи, що раніше працювали, і людям було, де заробляти. А саме через безробіття молоді люди не здатні жити і працювати у селі, багато хто їде шукати кращої долі… Сьогодні варто відроджувати рідний край, не кидати напризволяще. Нам варто змінювати себе зсередини, а інакше нас може спіткати крах і розчарування. Не допустімо цього!

Джерело фото: http://tutbuv.com
Система Orphus
Коментарі:

Останні новини

Сучасна урологічна допомога

Клініка Хміля

Янчук




Новини партнерів