Оксана Лозова: "Здоров’я дітей залежить від їхніх батьків"

Здоров’я дітей та дорослих, активне життя, сучасний стан медицини в Україні – головні теми нашої розмови.

– Коли вперше батьки повинні прийти з дитиною на огляд до лікаря-кардіолога?

– Батьки не повинні вперше приходити до лікарів-кардіологів. Це прерогатива лікарів перинатальних центрів, пологових відділень, лікарів-педіатрів та сімейних лікарів, які бачать дитину з дня народження. Якщо до пологів, ще в утробі матері, діагностують важку ваду серця, то тут дещо інакша послідовність дій. Як правило, цих вагітних мам скеровують у центри кардіохірургії, де їх оглядають і рекомендують родорозрішення в закладі, наближеному до кардіохірургічного центру. Цих дітей небагато, але вони є і вони потребують окремих медичних маніпуляцій. Інших лікарі спостерігають за місцем проживання, оглядають в пологовому будинку, перинатальному центрі, на своїй дільниці. Однак лікарі та батьки повинні бути насторожі стосовно вад серця. Якщо виникає потреба, то дітям проводять усі необхідні обстеження: електрокардіографію, УЗД серця і за потреби скеровують до лікаря-кардіолога. На жаль, у нас лікарів-кардіологів на сьогоднішній день всього п'ять. На всю область! Не можуть вони оглянути всіх дітей, яких є на Рівненщині майже 273 тисячі (у віці до 17 років). А тому потрібно дітей оглядати профільно.

– Батьки повинні бути насторожі здоров’я дітей, а на що вони повинні звертати увагу? Які симптоми вказують на хворобу серця у дитини?

– Задишка, ціаноз (синюшність). Дитина робить перерви під час смоктання молока, не доїдає, не набирає вагу. Хоча, якщо дитина не набирає вагу, то це може бути проявом багатьох проблем зі здоров'ям, але в тому числі це вказує на ваду серця.

Лікар Оксана Лозова: «Якщо дитина підозріло втомлюється — це привід показати її спеціалісту»


– А якщо дитина вже ходить до школи, то які симптоми вказують на ваду серця?

– Якщо у шкільному віці діагностують хвороби серця, то це дуже погано. І дуже пізно. Скоріше за все, діагностика хвороби серця у шкільному віці – це помилка лікарів. Діти проходять медичний огляд при вступі до школи і потім кожного року. А тому подібні хвороби повинні діагностувати набагато раніше.

– Від батьків залежить здоров'я серця дитини?

– Повинні бути здорові батьки. А для цього ми повинні повернутися до першооснови – повинно бути здорове покоління. Якщо будуть здорові батьки, то з великою імовірністю будуть і здорові діти. Проте бувають ситуації, коли здорові батьки, нормальна вагітність, усе добре, а дитина народжується з вадою серця. Показники народження дітей із вадами серця десь приблизно одна дитина до тисячі. Ці цифри стосуються всього цивілізованого світу, в тому числі й України. У нас особливих відхилень у порівнянні з іншими країнами немає. Такі показники, на мою думку, пов'язані з урбанізацією, зі шкідливими звичками: тютюнопалінням, вживанням алкоголю і подібними явищами. Україна займає лідируючу позицію із вживання алкоголю та наркотичних речовин серед дітей та підлітків. У нас немає жодного контролю щодо продажу алкогольних напоїв. В Україні масово продають сурогатний алкоголь. Останнім часом у новинах з'являлися повідомлення, що метиловий спирт, який не придатний до вживання, очищали за допомогою звичайного фільтру для води та на його основі виготовляли алкогольні напої. І через це померло 53 людини. А скільки захворіло! І ті, хто захворів від такого алкоголю, матимуть надалі серйозні проблеми з печінкою, підшлунковою залозою та багатьма іншими органами. Бувають випадки, коли до відділення педіатрії потрапляють діти з отруєнням алкоголем, оскільки у них через це виникають проблеми із серцем.

– Чи означає це, що нині батьки повинні пильніше наглядати за дітьми?

– Звичайно! Зараз часи змінилися. Раніше трапився такий випадок у моїй лікарській практиці. Я була на чергуванні. У той час ще не відкрили обласної дитячої лікарні, я працювала у дитячому відділенні дорослої лікарні. Лікарі там по черзі чергували. Під час чергування мене викликали у приймальне відділення, туди поступила дитина у доволі неадекватному стані. Разом зі мною за викликом прийшов і невролог. Доки проводили огляди та обстеження, підключили крапельницю, дитина стала цілком адекватною. І розказала, що доки батьки проводили з дому гостей, вони із сестричкою подопивали залишки алкоголю із чарок дорослих. Ми тоді були шоковані! У той час ніхто навіть й подумати не міг, що діти можуть вживати алкоголь. А нині – це норма життя, і це страшно. Потрібно працювати з молоддю. Але найголовніше – створити можливість для молоді вчитися, працювати, створювати робочі місця. Що зараз працює у наших селах? Усе закрито, середній бізнес нищать, фермерам працювати не дають, а "генделики" процвітають. І там молодь напивається, поводиться потім неадекватно, ганяє на авто та мотоциклах, потрапляє у дорожньо-транспортні пригоди...

– Як ви оцінюєте стан здоров`я сучасних дітей?

– З кожним роком хворих дітей стає більше. За роки навчання школярів, у період з 1 по 9-й клас, суттєво зросла захворюваність дітей: на 30% – серцево-судинної системи, на 40 – органів травлення і аж на 70% – нервової системи. Сучасні діти фізично слабкі. Загалом за даними різноманітних досліджень зараз лише третина дітей шкільного віку можуть виконувати фізичні вправи без ризику для здоров'я. І лише 18-24% дітей можуть нормально відновлюватися після фізичних навантажень. Вони недостатньо треновані для того, щоб витримувати тривалі навантаження, мають низький функціональний резерв серця.
Варто також розуміти, що зараз у всьому світі зростає кількість патологій у дітей, які до цього були лише у дорослого населення. А тому потрібно змінюватися педіатрам, сімейним лікарям, бути готовими лікувати ці хвороби, не боятися їх діагностувати. Наприклад, діагностувати у дітей ту ж артеріальну гіпертонію та артрози, які раніше були переважно у дорослих. Також значно помолодшала хвороба Бехтерєва (хронічне системне захворювання хребта та суглобів), яку діагностували лише у дорослих. Сьогодні хвороби значно помолодшали. Можливо, і через причини, пов'язані зі змінами у генетиці. Згадані хвороби потребують уваги з боку лікарів, активного лікування. Уся проблема ще й у тому, що таке лікування дуже дороге. І, якщо не буде державних програм забезпечення ліками, то наші люди просто не матимуть можливості пролікуватися.

– А які державні програми забезпечення ліками повинні бути в Україні?

– Щодо орфанних (рідкісних хвороб), у тому числі й серцево-судинних, є програма тільки щодо ювенільного ревматоїдного артриту. Під час лікування цієї хвороби застосовують активну біологічну терапію, яка потребує значних коштів. І наразі запаси препарату, який використовуть під час терапії, закінчилися чи будуть його подальші поставки, невідомо. Сьогоднішні події і в країні, і в царині охорони здоров'я, не сприяють допомозі нашим хворим дітям.

– Що повинні зробити українські можновладці на державному рівні, щоб ситуація змінилася?

– В усьому світі суспільство допомагає хворим людям. І це не тільки стосується людей, які мають серцево-судинні хвороби, але й інші. Наприклад, у нас є діти, їх загалом 11 в області, які мають високу легеневу гіпертензію (хвороба, яка виникає внаслідок підвищення кров'яного тиску у легеневій артерії та провокує патології у інших судинах). Ці діти потребують дуже дорогого спеціалізованого препарату. І немає жодної державної програми лікування цієї хвороби. Батьки купити ліки не можуть. Усі країни в світі своїх дітей у такому випадку забезпечують. Я переконана, що це повинна бути прерогатива держави – допомагати таким дітям, якщо держава зацікавлена, щоб населення було здоровим.

– Діти сьогодні не пристосовані до навантажень. А чи корисно взагалі активне заняття спортом для дітей та підлітків?

– Так, але спортом потрібно займатися з розумом. Зараз є певний культ заняття спортом, модно ходити до спортивних та тренажерних залів. Як кардіолог, я проти значних фізичних навантажень для дітей та підлітків, оскільки відбувається гіпертрофія м'язів серця: збільшується серцевий м'яз, і йому потім важко перекачувати кров, але помірні заняття фізкультурою, їзда на велосипеді, активний спосіб життя завжди корисні для дітей та підлітків.

– Останнім часом гостро точилася дискусія щодо уроків фізкультури у школах, адже раніше траплялося, що діти на уроках помирали, не витримавши навантаження. Чи потрібні уроки фізкультури у школах? І, на вашу думку як лікаря, якими вони повинні бути?

– Уроки фізкультури потрібні, й фізична зарядка у школах неодмінно повинна бути. Проте вони мають бути правильно і раціонально організовані. Перед цим діти мусять пройти лікарський огляд, щоб і вчителі, і медики були впевнені: на урок прийде здорова дитина. Вчитель повинен розумно розробити план занять, а не так, як зазвичай буває у наших школах: на початку уроку вчитель примушує пробігти десять кіл спортзалом, і коли дитина після цього падає знесилена, її все одно додатково фізично навантажують.

25: творці Незалежності. Оксана Лозова: "Я вірю в незалежну Україну, яка житиме для людей"

– Повернемося до проблеми хвороб серця у дітей. Якщо батьки дізнаються, що їхнє дитя, на жаль, має хворобу серця, що їм потрібно зробити?

– Усе залежить від того, яка це патологія. Коли лікар виявляє хворобу в дитини, то він зобов'язаний усе пояснити, скерувати до профільного спеціаліста, а потім дитину направляють до лікувальних закладів кардіохірургічного профілю. Їх є три у Києві. Заклад можуть вибрати самі батьки. Якщо це серйозна патологія із поганими перспективами у майбутньому, то тоді з батьками повинен працювати психолог. А тому необхідно в Україні розвивати службу психологічної допомоги у лікувальних закладах. Сьогодні вона недостатньо розвинена.

– Якщо у дитини діагностували патологію серця, то чи зможе вона у майбутньому жити повним життям?

– Якщо таких дітей вчасно прооперували, тоді вони житимуть абсолютно повноцінним життям. Є лише одиничні випадки хвороб, які не можна повністю прооперувати. І є одна-єдина вада, якщо її виявляють до пологів, то пропонують перервати вагітність. Однак, і в майбутньому можливо її буде вилікувати, адже наука не стоїть на місці. Велике значення має розвиток транспланталогії, у тому числі й операції з пересадки серця. Питання транспланталогії зараз є вкрай актуальним для України, адже вона на низькому рівні у нашій державі. Така ситуація склалася через багато причин. Можливо, й через фармацевтичне лобі, коли при нирковій недостатності стимулюють продажі препаратів для гемодіалізу, а не рекомендують пересадити нирки. Але! Чому для трансплантації наші хворі повинні їхати за кордон?! Якщо говорити про трансплантацію серця, то Білорусі Україна виплатила у цьому році 800 тисяч євро. Вдумайтеся у цю цифру! Білорусь процвітає за рахунок транспланталогії, і в тому числі за рахунок українських хворих, адже українці туди їздять на операції із трансплантації, бо там, у порівнянні з Європою, це коштує менше. Там, якщо людина не хоче бути донором, то вона пише відмову від цього. Якщо вона цього не зробила, то це сприймається як усна згода. В Україні, на жаль, немає такої норми. І це створює багато проблем для хворих та медиків. У моєму відділенні кардіології та нефрології склалася ситуація, коли за останній період, а це, хочу зазначити, короткий відрізок часу, пересадили нирку двом дітям у Білорусі. Для однієї дитини й донора швидко підібрали. Випадок щодо другої дитини – складніший. Ми і писали про це в засобах масової інформації, долучалися до збору коштів для неї. Дідусь цієї дитини погодився надати їй нирку, але нирка, на жаль, не підійшла, а тому мусили її видалити. Ця дитина лежала у нашому відділенні після цього тривалий час, ми домовлялися про проведення гемодіалізу в обласній дорослій лікарні, оскільки відповідне устаткування є тільки там. І от кілька тижнів тому батьки вкотре повернулися з Білорусі, бо там довго не могли знайти донора й дитина лежала у нашому відділенні знову. А кілька днів тому батькам зателефонували звідти й повідомили, що є донор. Дитину, слава Богу, успішно прооперували у білоруському центрі трансплантації. Але чому батьки з хворими дітьми повинні їздити за кордон на лікування? Так, розвиток трансплантології – складний процес, адже є перед цим дороговартісна терапія, яку повинна забезпечувати держава, адже так робить увесь світ! Варто усім усвідомити, що здоров'я дітей залежить від спільних зусиль і медиків, і батьків, і держави.