Рівненський інформаційний портал OGO.ua
Бренд року ОГО



подати
оголошення

18.11.2016, 08:05

Дітей зі спецшкіл-інтернатів планують перевести у звичайні школи

До 2022 року учнів зі спеціальних шкіл для дітей із затримкою психічного розвитку поступово переведуть до інклюзивних класів загальноосвітніх навчальних закладів. Тобто, дітки з особливими навчальними потребами будуть займатися у класах поряд зі звичайними учнями у загальноосвітніх школах.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Із 1 вересня 2017 року буде припинено набір учнів до підготовчих та перших класів спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) та забезпечено умови для навчання цих дітей у спеціальних або інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідну постанову затвердив 26 жовтня Кабінет міністрів України.

Документ передбачає, що вже до 2022 року всі українські діти, які навчаються в спеціальних школах (школах-інтернатах) для дітей із затримкою психічного розвитку, поступово перейдуть на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів.

Світовий досвід свідчить, що такі заходи не лише сприяють формуванню толерантного та відкритого суспільства, а й кращому навчанню дітей з особливими освітніми потребами. У поєднанні з корекційно-розвитковою роботою та обов’язковим створенням підготовчого класу, це дасть можливість забезпечити цим дітям достатню кількість навчальних годин для повноцінного засвоєння навчального матеріалу, інформує “Урядовий портал”.

Де у Рівному особливі діти можуть отримати освіту (+СПИСОК)


ТОЛЕРАНТНІСТЬ БУДУТЬ ВИХОВУВАТИ

Більш детально про інклюзивну освіту ми запитали в начальника обласного управління освіти Григорія ТАРГОНСЬКОГО.

– Як буде відбуватися це переведення особливих дітей в загальноосвітні школи і яким чином та коли будуть створювати ці так звані інклюзивні класи?

– Відповідно до затвердженої Постанови Кабміну з 2017 року у спеціальні заклади для дітей із затримкою психічного розвитку припинено набір дітей у підготовчий та перші класи. Відповідно учні, які залишилися у таких закладах, матимуть змогу продовжити навчання. Учні першого класу із затримкою психічного розвитку зараховуватимуться в інклюзивні класи, які створюватимуться за потребою. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним навчанням здійснюється в установленому порядку відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації.
На сьогодні у 98 школах області діє 149 інклюзивних класів, в яких навчається 197 дітей з особливими освітніми потребами, з них 90 дітей із затримкою психічного розвитку. Для супроводу дітей введено 94,5 посади асистента вчителя.

– Інклюзивний клас – це окремий клас (де зібрана група дітей з особливими потребами), який буде функціонувати паралельно з іншими класами дітей у загальній школі? Чи у звичайний клас зі здоровими дітьми “підселять” особливих дітей? Скільки там учнів має бути, чи це регулюється якимись постановами чи положеннями?

– Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 15.08.2011 р. №872 “Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”, для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класів з інклюзивним навчанням становить не більш як 20 учнів, з них: 1-3 дитини з розумовою відсталістю або вадами опорно-рухового апарату, або зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку тощо; не більш як 2 дітей сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку), або тих, що пересуваються на візках.

– Що буде зі спецшколами та інтернатами? Їх розформують чи перепрофілюють?

– У Рівненській області, на сьогодні, функціонують два заклади для дітей із затримкою психічного розвитку. Це Чудельська та Тучинська спецшколи-інтернати. Оскільки інтернатні заклади є спільною власністю територіальних громад області, відповідно рішення щодо подальшої долі цих закладів приймається рішенням сесії обласної ради. На сьогодні вивчається питання щодо перепрофілювання таких закладів.

– А хто водитиме дітей з відхиленнями психічного розвитку навчатися, якщо вони, наприклад, з неблагополучної сім'ї або мають опікунів, але десь з далекого села чи хутора, де немає загальноосвітньої школи?

– Вони будуть відвідувати школу на рівні інших учнів.

– У Міністерстві освіти впевнені, що звичайні діти та вчителі будуть толерантними по відношенню до особливих дітей?

– Ми всі повинні змінювати й удосконалювати в першу чергу себе. Тому толерантність у вчителів і дітей, у разі необхідності, будемо виховувати. Це змусить всіх нас по-іншому сприймати цей світ.

– Чи захочуть батьки здорових дітей, щоб їхні діти навчалися поряд з особливими?

– З батьками, як і з вчителями та учнями, буде проводитись відповідна роз'яснювальна та виховна робота.

– Чи готове наше суспільство до впровадження інклюзивної освіти?

– Очевидно, це питання до суспільства. Це буде своєрідний тест на людяність. Як ми його пройдемо – покаже час.

Разом з усіма: в Україні дітей з особливими потребами учитимуть у загальноосвітніх школах


БАТЬКИ: ЗА І ПРОТИ

У мами двох здорових діток Олени СЕМЕНОВИЧ ми запитали, що думає вона, як мама, про запровадження інклюзивної освіти. Про те, що поряд зі здоровими дітками будуть навчатися особливі. І ось що вона нам відповіла:
– Інклюзивна освіта – дуже складне питання. Я знаю кількох мам, які мають таких особливих діток. І розумію, що вони хочуть повноцінного життя у суспільстві для них. Але чи вони самі готові до таких випробувань, як інклюзивне навчання? Вже читала, що про це думають вчителі. Вони проти. Тому що, поки вчитель приділяє час одній особливій дитині, інші 26 потерпають і не отримують повноцінно те, що їм потрібно. Тому кожен, звісно, думає про своїх дітей.

– Я працюю з дітками у школі моделей “АРТМоделс”, - каже пані Олена. - То у нас теж було кілька разів, коли приходили вчитися дітки з відхиленнями у розвитку. Це дуже складно. Мені шкода всіх інших діток. Бо я із години, 45 хвилин заспокоюю одного чи двох дітей. А в приватній школі батьки платять гроші, й, виходить, що їхніх дітей не вчать. Бо вчитель зайнятий однією дитиною...

– Соціалізація має бути, але не там. Для цих дітей потрібен особливий підхід у навчанні. Тому я скоріше проти, ніж за таке нововведення. Я бачила особливих діток в “Пагінці” (Центр ранньої педагогічної реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими потребами - ред.). Там для них створені спеціальні умови й там вони захищені. Тому, можливо, потрібно більше таких закладів, невеличких, але щоб були доступні, у різних районах міста й області. А не один на місто, а в районах вони взагалі відсутні. Просто може трапитись так, що спеціальні заклади закриють взагалі, а цих дітей скинуть на звичайні школи. А там їм ради просто не дадуть, – вважає Олена Семенович.

За коментарем ми звернулися і до керівника благодійного фонду “Погляд” Олени КОРСУН. Вона вже багато років займається дітками з аутизмом. Пані Олена – за інклюзивну освіту.

– Інклюзивна освіта – це добре. Але, звісно, не всім підходить така освіта, бо вимог та роботи дуже багато. Моя дитина з аутизмом відвідувала звичайний такий клас. Я раділа від того, що діти нейротипові сприймають наших дітей, опікуються в якийсь мірі та допомагають. А от сумно від того, що є неготовність та страхи у вчителів.

На запитання, чи наше суспільство готове до повномасштабного впровадження інклюзивної освіти, Олена Корсун відповіла:

– У нас нема вибору. Дітей з кожним роком більше і більше, маємо розуміти та робити кроки вперед. Наприклад, постійне навчання вчителів, в університетах читати лекції щодо роботи з особливими дітьми. Та багато залежить все ж таки від виховання в родині. Якщо батьки висміюють чи оговорюють особливих дітей при своїх дітях, звісно, їхні діти будуть насміхатись та знущатись із хворих. Однозначно також має бути супровід (мама або вчитель), без допомоги особливим дітям ніяк. Вчитель не впорається з такими дітками один...


А ЩО КАЖУТЬ ПСИХОЛОГИ?

Андрій ЛЕВЧУК, практикуючий психолог:

– Загалом, запровадження інклюзивної освіти дійсно має вагому кількість позитивних аспектів і є просто необхідністю в ситуації, що зараз склалась у нашому суспільстві. Мова про величезну контактну прірву між людьми з особливими потребами, які в процесі соціалізації не мають достатньої можливості контактувати зі “звичайними” однолітками, засвоювати від них моделі поведінки, разом розвиватись, отримувати досвід.

Натомість, як правило, такі особи зараз продовжують виховуватись в закладах інтернатного типу, в середовищі несприятливому для розвитку за загальносуспільними нормами (з якими дитині все ж доведеться зіткнутись після закінчення визначеного закладу). Контактна група дитини у такому закладі, зазвичай, складається із різних дітей, частина з яких теж мають особливі освітні потреби і частина фактично повністю здорових дітей з неблагополучних сімей, розвитком яких швидше за все займаються лише вихователі та вчителі.

Тому і маємо зараз настороженість і неприязнь до осіб з особливими потребами і між дорослими, й особливо між дітьми. Це, в свою чергу, сприяє пригніченню людей з особливими потребами, провокує на нетолерантне ставлення і острах, позбутись яких одноразовими просвітницькими та виховними заходами неймовірно важко. І, відповідно, особи з особливими потребами, відчуваючи відсутність розуміння та підтримки, ще більше закриваються на одинці з власними проблемами.

Така картина у більшості випадків спостерігається зараз. І вималювалась вона однозначно не за один день, а формувалась поступово. І сприяло цьому тотальне розділення дітей на “нормальних” для загальноосвітніх шкіл та “ненормальних або відстаючих” для спеціалізованих закладів.

Запровадження інклюзивної освіти покликане допомогти у вирішенні наявної проблеми та сприяти зменшенню дистанції між “звичайними” дітьми та дітьми з особливими освітніми потребами, користь від цього матимуть і одні, й інші. Для дітей без особливих потреб, контакт у процесі навчання та спілкування повинен забезпечити більш широке світосприйняття та наочно диференціювати варіабельність вираження особистісних рис, знівелювати страх перед дітьми з особливими потребами. Такий контакт спрямує їх до знаходження спільної мови та дозволить сформувати навички інтерактивної взаємодії, подолати наявні в соціумі далекі від дійсності стереотипи.

Для дітей з особливими освітніми потребами запровадження інклюзивної освіти насамперед спрямоване забезпечити зниження вираження відчуття меншовартісності та скоротити, а в ідеалі, і взагалі прибрати наявний бар’єр між “звичайними-нормальними” дітьми та дітьми з особливими потребами в аспекті залучення до соціального життя та комунікації загалом. З іншої сторони, це сприятиме кращому засвоєнню через однолітків соціальних норм та правил поведінки, сприятиме кращому навчанню через порівняння своїх досягнень зі здобутками однолітків, стане об’єктивним мотиватором до досягнень, також це зніме з батьків таких дітей соціально стереотипний ярлик. Батьків дитини з особливими потребами, що в соціумі сприймається не надто позитивно.

Звісно, з таким нововведенням виникає і ряд пересторог. Наприклад, деякі батьки “звичайних” школярів можуть скептично та навіть з острахом поставитися до таких змін. Оскільки батьки, не бажаючи, щоб їхні діти вчились з “ненормальними” однолітками поряд, справді можуть створити певні інциденти. Пояснити таке ставлення батьків можна, насамперед, моделлю їх виховання в системі чіткого поділу на “нормальних/ненормальних”. У дійсності ж всі небезпечні моменти нівелюються уважністю та компетентністю педагогічного колективу та налагодженню комплексної роботи з батьками. Тому запровадження інклюзивної освіти є актуальним і виправданим на даному етапі розвитку нашого суспільства.

ДО РЕЧІ
На розвиток інклюзивної освіти в Україні 200 тисяч доларів виділить Китай. Гроші підуть на облаштування медіатек, сенсорних кімнат та придбання сучасних інструментів для навчання особливих дітей. Під час візиту голови Міжнародної торгової палати Великого Шовкового шляху Люй ЦЗЯНЬЧЖУН в Україну, було підписано грантовий договір на суму 200 тисяч доларів. Ці кошти підуть на розвиток інклюзивної освіти в Україні. Першим регіоном, де розвиватимуть такі освітні установи, стане Запорізька область.

"ОГО" №47 від 16 листопада 2016
Система Orphus
Коментарі:

Квитки на концерти та в театри

Останні новини

Сучасна урологічна допомога

Новини партнерів

Янчук