подати
оголошення

09.05.2017, 19:10

"Хай воєн не знають сини". Вірші до 9 травня

У переддень свята Перемоги над нацизмом у редакцію "ОГО" надійшов ще один лист від нашої читачки, відомої поетеси з Вінниччини Наталії Погребняк. А ще вона надіслала свої чудові вірші.
"Сьогодні хочу вклонитися тим, хто гідно зустрів Перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, хто жертвував своїм життям в ім’я життя інших. І нехай це буде не модно.
Роблю це щиро, бо вірю, що у людей мого покоління час не витер зі скрижалей пам’яті сторінку про подвиг героїв-земляків. Хіба можна забути про те, що потрібно вдячністю розфарбовувати у ветеранів та дітей Другої світової війни чорні спогади про лихоліття війни?..
Погоджуюся з автором слів: «Народ, який не знає своєї історії, буде повторно робити її помилки». Пам’ятаймо!"


СЛОВО ВІЙНА НЕ ЖІНОЧОГО РОДУ

Слово «війна» не жіночого роду! –
Думка моя.
Мудрі мужі не пристануть на згоду –
Впевнена я.

Хай граматично я буду неправа –
Ви не спішіть.
Хто воював, з ким ровесниця слава, -
Тим і судить.

Німо кричать історичні архіви
З пекла війни:
В ній матері всі мужніли і діви –
Доньки весни.

Жінка – троянда і радість дитини,
Ліри струна...
Горе незгойне по втраті родини –
Все це війна.

Жінка – любов і життя воскресіння,
Думка ясна.
Мертвий світанок, духовності тління –
Все це війна.

Слово «війна» не жіночого роду –
Кузня біди…
Кане це слово хай в Лету без броду
Раз – назавжди!


ХАЙ ВОЄН НЕ ЗНАЮТЬ СИНИ


Тріпоче музика на крилах журавлиних,
Весна іде стежками рідної землі.
Щаслива мати посміхається до сина,
Який зростає у любові і теплі.
Роки злетять, немов сполохана пташина,
Одягне мати білу хустку сивини.
Так хоче бачити у щасті мати сина
І просить Бога, щоб не відав син війни.

А скільки синів не вернулись до рідної хати.
А скільки синів загубились у долі війни.
Та пам'ять зорить, наче Вічний вогонь для солдата,
Немов маяки, щоб домівку шукали сини.

Тріпоче музика у росах на калині.
Весна дарує свято миру для живих.
І тихо мати розповість своєму сину
Про переможця, що у камені застиг.
Ідуть до нього, у скорботу оповиті,
Немов на сповідь знов із юністю ідуть,
Бійці-солдати, ветерани… Вже не діти,
Щоб пом’янути тих, кого і нині ждуть.

Чиїсь це сини, що вернулись з дороги додому.
Що землю батьків, наче честь і життя берегли.
Вклонімося низько сьогодні солдату святому.
Вклонімося тим, хто нам мир і життя принесли.

Стоять тут сини, що вдягли гімнастерки з граніту.
Чиїсь це сини, що на зустріч з минулим прийшли.
Хай пам'ять зорить, щоб у мирі зростали всі діти.
Хай пам'ять зорить, щоби воєн не знали сини.


ЗЕМЛЯ НА ВСІХ ОДНА


Хоч ми народів різних
були сини і дочки,
але одна-єдина
була на всіх земля...
Війна крилом фашистським
затьмарила куточки,
де тихо й мирно спало
народжене маля.

Ішла машина смерті,
життя навкруг косила.
І вписувались дати
в воєнний календар.
Ми стали воєдино.
Ми разом – грізна сила,
яка закрила землю
від чорних горе-хмар.

Хоч ми народів різних
всі є сини і дочки,
але одна-єдина
цвіте для нас земля,
але одне бажання
людей з усіх куточків,
щоб тихо й мирно спало
народжене маля.



ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Молитва за Україну. "Відпусти нам, о Боже, провини, Збережи, захисти Україну"

Вірші про АТО




Система Orphus
Коментарі:

Останні новини

Сучасна урологічна допомога

Новини партнерів

Клініка професора Стефана Хміля

Янчук