Львів’янин розповів, як змінилося його життя після трагедії у Грибовичах

Вчора, 30 травня, виповнився рівно рік, як на Грибовицькому полігоні у Львові сталася пожежежа і обвалилося сміття. Через це загинуло троє пожежників. Тоді також зник інженер-еколог ЛКП «Збиранка», припускають, що він опинився під обвалом сміття. Його тіло досі не знайшли.

На рівнянку напали, бо вона клеїла оголошення й говорила російською (+ФОТО)

Львів’янин Всеволод Поліщук у мережі Фейсбук написав, що перемінилося у його ставленні до дійсності після цього випадку:

Бази відпочинку Рівненщини: комфортний відпочинок за помірну ціну

Скоро буде рік, як я не беру в промоутерів рекламні флаєри, листівки і газети.

Раніше я брав усе, хоча воно й ішло відразу у смітник. Брав, як і більшість із нас, із жалості. І ще через власний досвід.

Сам я роздавав флаєри лише двічі в житті. Другий раз це було десь у 2000 році, я був студентом 4 курсу і перебивався тимчасовими роботами. За 10 гривень на годину я роздавав рекламки магазину "Сенсус" під готелем "Жорж". Це був лютий, дуже холодно, але рукавиці вдягнути було нереально, бо флаєри були глянцеві, і їх можна було виділяти з купи лише голими руками. До кінця роботи руки були рожево-сині і пальці ледве розгиналися.

Те відчуття наніц замерзлих рук впливало на мене 16 років. Саме через нього я завжди ставив себе на місце кожного промоутера і брав ті реклами. Навіть тоді, коли я сам уже професійно займався маркетингом і розумів, що стимулюю переважно абсолютно неефективну трату грошей, паперу і людського ресурсу.

Але сталася трагедія у Грибовичах, а далі сміттєва криза. І в один момент я зрозумів, що моя поведінка - ніяка не "доброта", і що треба думати головою, а не йти тупо на поводу у свого минулого. Упродовж певного часу руки ще тягнулися і доводилося зупиняти себе зусиллям. А далі звичка змінилася. А вже через кілька місяців ми почали сортувати і здавати на переробку пластик, скло і папір, відмовилися від пластикових трубочок до соків, одноразового посуду і так далі.

Мені здається, що місто змінюється не тоді, коли фарбують фасади, чи змінюється склад міської ради, чи будується новий завод. Місто змінюється тоді, коли змінюються звички мешканців.

І в цьому випадку в нас нема іншого вибору.

Підписуйтесь на новини "ОГО" у соцмережі Facebook та у Telegram