Рівненський інформаційний портал OGO.ua

подати
оголошення

25.05.2018, 14:12

Фронтовий фельдшер з Рівного відзначив сторічний ювілей

Військовий фельдшер Іван БАРАБАШ у складі Південно-Західного фронту пройшов усю війну. Напередодні Дня Перемоги ветеран відзначив сто років. Рятував життя тих, хто визволяв радянські міста, а також столицю України Київ. Чоловік досі пам’ятає буремні сцени кровопролитної війни.

Рятував поранених одними бинтами

Іван Якимович нині почувається добре, лише майже зовсім не чує. Дитинство та юні роки пам’ятає ліпше, аніж вчорашній день. А згадуючи війну, надовго замовкає. Ветеран ніби не просто пригадує, а повертається у ті буремні роки. Початок війни збігся у часі із закінченням навчання на фельдшера у військовому медичному училищі.

– Потрапив я на Південно-Західний фронт. Направили в місто Лебедин Сумської області. Працював на авіаційній базі, де і пройшов бойове хрещення, – пригадує ветеран.

Якось Іван Якимович почув гул літаків. Був впевнений: на базу повертаються свої. А вже за мить зрозумів – то фашисти бомбардували аеродром.

– Літак раптово вилетів з-під хмари, почувся залп і кулі почали влучати в землю переді мною. Розгубився, бо тікати нікуди. Помітив яму та скочив у неї, – каже Іван Якимович.

У тій ямі молодого лейтенанта ледь не засипало живцем. Від вибуху мав контузію, але отямився від крику поранених. Тоді пройшов бойове хрещення як фронтовий фельдшер. Рятував поранених солдат одними бинтами – лише вони вціліли в розбомбленій санітарній машині. Вже згодом фельдшер зробив тисячі операцій. Щоб врятувати людські життя, нерідко доводилось стояти над операційним столом по 24 години поспіль!

– Лікарів не вистачало, і він робив все, що міг. Навіть оперував, – зауважує дружина ветерана Лариса БАРАБАШ. – Пояснював, що навіть ногу пораненим ампутував пилкою, щоб врятувати від гангрени.

Замість води в Дніпрі була кров

Завдяки організаторським здібностям Івана Якимовича призначили керівником польового шпиталю. З частини у Харкові поїхав до Києва за медичним обладнанням. Тоді фашисти стояли неподалік.

– Поверталися вночі, бо вдень за кожним автомобілем ганялися німецькі літаки та розстрілювали, – додає ветеран.

Наступного разу столицю Іван Барабаш побачив зруйнованою. Це був день визволення Києва від загарбників. І потім ветеран зізнався дружині, що то був найстрашніший день в його житті.

– Розповідав, що в Сталінграді Волга була червоною… А коли підійшли до Києва, то на Дніпро страшно було дивитися. У річці заміть води текла нерозведена кров. Ця сцена – найстрашніша для нього за всю війну, – додає пані Лариса.

Довголіття – дар за врятовані життя
9 травня 1945 року Іван Барабаш зустрів у Празі. Для військового медика перемога ще не означала повернення додому. Він продовжував лікувати військових, допомагав іноземним колегам. А коли повернувся у мирну Україну, працював фельдшером при військових частинах, заводах і фабриках. Із першою дружиною виховав трьох дітей. Та й досі залишається галантним кавалером, стверджує його нинішня обраниця Лариса Михайлівна:
– Він – людина позитивна, не п’є, не курить, не гуляє, мене – любить. Що ще треба жінці?
Іван Якимович пройшов війну від початку до кінця, став свідком тисячі смертей, побачив сотні тисяч скалічених… Тому мріє про мир в усьому світі.
– У нинішній час війна триває несправедливо. Все повинно завершитися мирним шляхом, – бажає столітній ювіляр.
Особливого секрету довголіття ветеран не має. Його дружина припускає: сотню років життя Іванові Якимовичу дарував Бог за врятованих пацієнтів.

Світлана ПРОКОПЧУК.
Фото автора
Коментарі:

Загрузка...
Останні новини
Новини партнерів