Марокко – східна казка на межі з пустелею

В рамках акції “Журналісти долають кордони”, проведеної Українським журналістським фондом, відбулася поїздка керівників регіональних ЗМІ до Королівства Марокко.

Десять днів ми подорожували містами Марокко. Наша дорога пролягла через Марракеш, Фес, Рабат, Касабланку, Агадір – міста, які досі велично репрезентують древні цивілізації. Кожне місто по-своєму особливе, має власну атмосферу, свій смак, але у кожному можна побачити величні мури, товстелезні міцні стіни будівель, які в давнину були запорукою безпеки міста, захисні редути від нападників, кочівників – сьогодні це лише частина культури, історії.

У містах Марокко вузенькі вулиці, у деяких будівлі пофарбовані зумисне в один колір – для прикладу блакитний, як у Шефшауені.



У Касабланці нас вразила велична мечеть Хасана II, побудована на березі Атлантичного океану. Ідея була навіяна словами з Корану: “Трон Аллаха стояв над водами”. Це місто є центром економіки країни.



Далі – Фес, що існує з 808 року. В XI столітті його називали Західною Меккою і Африканськими Афінами. Це культурна столиця Марокко. У Фесі дуже багато ремісничих кварталів, з-під рук народних майстрів виходять шедеври, які можна придбати тут же – їхній дім це своєрідний шоурум. Туристам обов’язково показують, як виробляють і фарбують шкіру за середньовічними технологіями. У середмісті досі працюють майстри, які тчуть шовкові тканини на старовинних верстатах. Фес особливий і тим, що точної карти старовинної частини міста не існує, тож якщо заблукаєте, самостійно виходу не знайдете.







Агадір, місто, зруйноване землетрусом, сьогодні відбудоване заново, тож виглядає сучасно, на відміну від інших, де збереглися древні мури та стародавня архітектура. Старі міста мають тисячолітню історію, і тому під захистом ЮНЕСКО знаходяться і древні промисли, і будівлі, і навіть люди, які на площах та ринках розважають туристів, бо все це сукупність надбань, які несуть культурну та історичну цінність для людства.

Ящірковий суп та мариновані сливи: як лікують застуду у різних країнах світу

Марокко населяють в основному араби. На землях нинішнього королівства люди почали селитися ще в доісторичну епоху неоліту – років сім тисяч тому. Історія ж сучасного Марокко починається з середини XVII століття – часу правління династії Алауїтів, яка править країною останні 350 років. З 1999-го король – Мухаммед VІ. Портрети монарха практично в кожному закладі – і в кафе, і в магазинах, і в державних установах. Майже як у нас портрети президентів, але є одна відмінність. Якщо наші гаранти дивляться з офіційних портретів незрячим поглядом кудись в “покращення”, то Мохаммед VI на фото завжди посміхається, тисне комусь руки, катається на лижах і т.п.

Африканці стали на лижі біля Рівного (+ ВІДЕО)

В Марокко живе толерантний народ. Тамтешні мусульмани привітні, доброзичливі і готові допомогти у скруті. Зародки тероризму та екстремістські елементи виявляють та придушують, дисципліна у плані безпеки відпрацьована до дрібниць, контроль спокою на державному рівні. Ввечері не зустрінеш розбірок на вулицях чи злодюг, бо тут звикли до порядку. Логіка короля цієї країни така – живіть як хочете. Абсурдно? А от і ні. Марокко – це країна, яка відкрила кордони біженцям. Король пустив їх у свою державу і дозволив тут жити, проте єдиною вимогою є мир і спокій, який порушувати зась. Одна біда, сміття під ногами – звичайна справа, де йшов – там кинув, вони так звикли...

Завдяки грамотній внутрішній державній політиці та вигідному геополітичному розташуванні Марокко живе у гармонії – “Аллах.Батьківщина.Король”.



Без родовищ нафти і газу країна досягла високого рівня економічного розвитку, а ядром економіки є сільське господарство. На червоних грунтах люди творять економічне чудо. Енергоресурс, завдяки якому живе економіка, – це відновлювана електроенергія (сонячні, вітрові електростанції, гідроелектростанції). У посушливих районах відкривають чи не щороку нове водосховище. Через країну простяглися три гірських хребти, і це не лише привід розвивати туризм, але й спосіб добування води. Воду з талого снігу, що сходить з гір, збирають у водосховища, в ущелинах будують дамбу, воду там акумулюють і звідти роблять системи поливу, які в посуху рятують землю, яка народ годує.



Влітку спека +45, а в них все захищено під накриттями, сітками – господарники, що й казати. Кількість вирощуваних рослин вразила своїм багатством – арахіс, цитрусові, злакові рослини, інжир, оливки, виноград. Сільське господарство – основа зайнятості населення, і на експорт йде левова частка цього асортименту фруктів, овочів, горіхів...

Рівнянам на замітку: як правильно вибирати мандарини до свят

Арганові дерева – це особлива культура, адже лише у певному регіоні Марокко її можна зустріти. Нам довелось побачити кооперативи з виробництва арганової олії – арганові горіхи висушують, потім лузають шкаралупу, перемелюють на кам’яних жорнах і отримують олію. Ця олія надзвичайно корисна і цінна, її використовують як їжу, так і в косметології, фармації.



На арганових деревах пасуться кози.



Саме таку чудасію можна побачити скрізь обабіч дороги. Арганове дерево пробували пересаджувати в інші регіони, та от біда, воно ніде не приживається. Тому якщо арганова олія, то лише з Марокко.

На ринок зайдеш – очі розбігаються, асортимент розмаїтий і смачний, та й ціни для хорошого покупця добрі, головне – сторгуватись.





Куштували ми і марокканські національні страви – кускус та м’ясо з овочами, приготоване у танжині, неглибокій глиняній каструлі з конусоподібною кришкою. Страва готується на дуже м’якому вогні – смачно і ситно, а запах який… Алкоголю тут не вживають, п’ють переважно каву або чай з молоком. До слова, кава навіть в найглухішому селі Марокко смачніша, ніж у нас у місті. Селянин заплатить 1 євро за філіжанку кави без проблем. У країні близько 35 млн жителів, а рівень безробіття в межах 5-10%, середня зарплата марокканця становить 700 євро.

Туристичний бізнес процвітає і має безліч напрямів для росту – протяжність узбережжя близько трьох тисяч кілометрів – королівство омиває Атлантичний океан та Середземне море, до того ж є у Марокко три гірські хребти і, відповідно, гірськолижні курорти.



Спілкуються в Марокко декількома мовами, першість за арабською, також поширена берберська та французька, проте англомовних туристів розуміють. Важлива деталь, поза тим, що люди на роботі, вони не забувають молитися, мають кожен свій килимок, місце для молитви і у відведений час моляться – Аллах передусім.

Щира подяка найбільшому туроператору України Travel Professional Group за можливість пізнавати світ і вивчати особливості екзотичних культур.