Ми у Facebook
08.02.2019, 12:22

Вплив обробітку ґрунту на родючість та агрофізичні властивості

Однією з головних проблем сільського господарства на сьогодні є виснаження ґрунтового покриву. Питання підтримки родючості ґрунтів особливо актуальне в теперішніх умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. В середньому за останні десятиріччя спостерігається зниження вмісту гумусу та поживних речовин у ґрунті, що викликає необхідність спостережень за станом зрошуваних земель з метою вибору агротехнічних заходів, спрямованих на збереження та підвищення родючості ґрунту.
Основною властивістю ґрунту, безумовно, є родючість, яка характеризується здатністю забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами та мінералами, а також забезпечувати оптимальний повітряний та водний режими.

Родючість ґрунту визначають безліч показників, таких як вміст гумусу, ферментативну активність, целлюлозорозкладаючу здатність, інтенсивність дихання ґрунту, склад мікрофлори та інше.

При вирощуванні сільськогосподарських культур повинні створюватися сприятливі ґрунтові умови для прояву їх біопродуктивності. Одним зі способів антропогенного впливу на біологічну активність ґрунту та родючість, є спосіб обробки.

Збереження потенційної родючості значною мірою залежить від вмісту гумусу, тому що в ньому зосереджені основні запаси азоту та фосфору ґрунту. Одним із факторів відновлення запасів гумусу є обробка ґрунту. Найбільш перспективною системою основного обробітку, з точки зору збереження та накопичення гумусу є комбінована обробка, заснована на чергуванні оранки та розпушування плугом, вміст гумусу при якій збільшується в орному шарі темно-сірих лісових ґрунтів на 0,38%. Такі технології ефективні при забезпеченні необхідних параметрів якості кришення ґрунту. Обробка ґрунту, заснована на поєднанні відвальної 1 раз в 4 роки та поверхневої в інші 3 роки, так само сприяє збільшенню вмісту гумусу в ґрунті, посилення мікробіологічної активності шляхом створення сприятливих умов для її розвитку.

Ґрунт як середовище існування живих організмів




Однією з головних характеристик ґрунту є ферментативна активність. Ферменти накопичуються в ґрунті в результаті життєдіяльності мікроорганізмів та виділення кореневих систем рослин. Для створення більшої ферментативної активності слід віддавати перевагу обробці ґрунту з обертом пласта. Досліди показали, активності ферменту системи поверхневого обробітку була менше, ніж при щорічній відвальній та поверхнево-відвальній обробках.

Целлюлозорозкладаюча здатність ґрунту є показником біокліматичних та екологічних умов ґрунтоутворення, інтенсивності біохімічних процесів, кругообігу елементів живлення та забезпечення ними рослин, а, отже, біологічної активності ґрунту та рівня її родючості. В цілому по орному горизонту посилення активності мікрофлори, яка руйнує целюлозу, при найбільших значеннях забезпечується за системою поверхнево-відвальної обробки ґрунту. Причиною посилення целлюлозорозкладаючої здатності ґрунту за даною технологією можна вважати накопичення та своєчасне переривання мінералізації органічних речовин, як у верхньому, так і в нижньому шарах орного горизонту, шляхом проведення періодичної оранки, яка змінює умови для мікроорганізмів: аеробних на анаеробні та навпаки. Слід зазначити, що підвищення активності целлюлозорозлагаючої мікрофлори не сприяє мінералізації гумусу, а розкладає первинні органічні речовини, що надходять в ґрунт. В результаті такого розкладу утворюються сполуки, що входять до складу гумусових речовин, що в свою чергу збільшує вміст гумусу.

Діяльність мікроорганізмів є основним фактором розкладання органічної речовини в ґрунті. Інтенсивність цього процесу часто характеризується швидкістю виділення СО2 ґрунтом. Максимальна кількість СО2 з ґрунту виділяється у разі оброблених чизель, мінімальне - у разі дрібної обробки, при чому оранка забезпечує високий рівень біологічної активності, як на верхньому (0-10 см), так і на нижньому (10-20 см) шарі ґрунтів, а у разі дрібної тільки на верхньому шарі.

З досліджень відомо при зорюванні значно збільшується чисельність аеробної мікрофлори, інтенсивність розкладання свіжої органічної речовини при одночасному зменшенні коефіцієнту гуміфікації, зростають темпи мінералізації, що при недостатньому надходженні свіжих органічних залишків призводить до зменшення вмісту гумусу в ґрунті. Під час безвідвальної обробки біологічна активність дещо зменшується, шляхом збільшення чисельності анаеробних бактерій, в результаті чого мікробіологічне розкладання свіжої органічної речовини сповільнюється, а коефіцієнт гуміфікації збільшується.

Для регулювання чисельності грибів у ґрунті до оптимального рівня рекомендована система обробки з обертом пласта. У дослідженнях на системі поверхневої обробки спостерігалося перевищення грибів в порівнянні з поверхнево-відвальної по орному горизонту, що призводить до погіршення біологічного стану ґрунту.

Від біологічної активності в прямій залежності знаходиться токсичність ґрунту, яка є фактором, що негативно впливає на ґрунтову родючість. Наслідки токсичності полягають в гальмуванні росту коренів, хлорозі рослин, порушення обміну речовин, затримці надходження поживних речовин, придушенні дихального процесу та інше. Було встановлено, що в нижньому шарі найбільша токсичність формувалася на ґрунті з щорічною поверхневою обробкою, а найменша - при поверхнево-відвальній. Це пояснюється тим, що під час поверхневої обробки довгий час, вміст гумусових сполук, які сприяють детоксикації, в нижньому шарі зменшується, а при системі поверхнево-відвальної обробки шляхом обертання ґрунту на місце нижнього шару розміщується верхній з накопиченими гумусовими сполуками.

Вплив щільності ґрунту на родючість




Головним показником фізичного стану ґрунтів є їх щільність складання, від неї залежать водний, повітряний та тепловий режими. Головними причинами зниження родючості на переущільненому ґрунті є нестача кисню та надлишок вуглецевого газу, погана водопроникність та погіршення водного режиму в цілому, а на занадто пухкому ґрунті - мала концентрація вологи та поживних речовин в обсязі, непродуктивна витрата води на випаровування. Аналіз досліджень дозволяє зробити висновок, що щільність ґрунту під час відвального обробітку менше, ніж при дрібній мульчуючій обробці, що є найбільш оптимальною для більшості культур.

З величиною щільності складення пов'язаний показник пористості ґрунту, який показує загальну кількість пустот між структурними одиницями ґрунту. Доведено, чим глибше обробка, тим більше пористість ґрунту. Так велику пористість забезпечує оранка, при якій ґрунт набуває пухкий дрібногрудкуватий стан, сприятливий для росту та розвитку рослин.

Однак у порівнянні з оранкою безотвальна основна обробка покращує водний режим ґрунту, забезпечує велику стійкість та захист ґрунту від водної та вітрової ерозії.

Обробка ґрунту відіграє важливу роль в регулюванні водного режиму ґрунту. Дрібна мульчуюча обробка сприяє кращій вологозабезпеченості насіння рослин та надалі на весь період вегетації культур, оскільки при ній відбувається більше нагромадження продуктивної вологи, ніж на оранці.

Таким чином, основна обробка ґрунту має суттєвий вплив на показники родючості ґрунту, від якої залежить врожайність культур та якість сільськогосподарської продукції.





На правах реклами