подати
оголошення


08.02.2019, 12:40

У Рівному презентували книгу місцевої авторки [+ІНТЕРВ'Ю]

6 лютого в Рівному відбулася презентація книги Анни Щавінської «Сова. Лис. Риба. Метелик». Захід пройшов у кав’ярні-книгарні «Atlas», модераторкою була Тетяна Чіхрай.
У книзі розповідається про життя чотирьох людей різного віку і статі. Кожен з них прагне знайти відповіді на непрості життєві запитання.

Фото з https://www.facebook.com/atlascoffeebookstore/
Фото з https://www.facebook.com/atlascoffeebookstore/


Авторка працювала над твором упродовж двох років. Книга побачила світ у 2018 році. Це перший прозовий твір письменниці.

- Коли я писала цю книгу, мені хотілося залишити кожному читачеві право на власну думку, аби могли сприйняти цю історію так, як бажають. Для читача це сприйняття буде єдиним, правильним. І для мене буде правильним кожне сприйняття кожної людини, - поділилася думками авторка Анна Щавінська.



Презентація відбулася у форматі діалогу. Глядачі могли почути про досвід створення книги, а також поставити власні запитання. ОГО створило ТОП-7 запитань про книгу «Сова. Лис. Риба. Метелик».





- Мені сподобалося. Хочеться знайомитися з людьми, чути їх – що вони відчувають. Я спостерігаю за молоддю. Я військовослужбовець, і коли за ці 4-5 років війни ми поринули в одну цю проблему, я зрозуміла, що потрібно з неї викарабкуватися – і я почала відвідувати різні заходи. Мені цікаво чути кожну людину – свіжий подих, - прокоментувала презентацію книги глядачка Ольга Юрчук.

До слова, позитивно оцінив книгу в передмові відомий український письменник Тарас Прохасько.

Спеціально від ОГО: відповіді на запитання про книгу «Сова. Лис. Риба. Метелик» від Анни Щавінської:

Розкажіть, як виникла ідея написання книги?
- Я почала писати на основі коротких історій-замальовок, які виникли ще під час навчання в університеті. Ми писали певні сценарні замальовки для короткометражних фільмів. Не всі сценарії були використані, залишалися якісь ідеї. І були замальовки кількох різних образів. І я розуміла, що хочу їх розвинути, об’єднати в якусь історію. Я почала їх об’єднувати, не маючи жодної уяви, чим це все завершиться. Можливо, створюється якась цілісна історія, і письменник думає, що сяде й випише її. Цього разу було не так. Це були початки різних історій, я просто почала їх переплітати, не маючи уявлення, куди мене ці персонажі заведуть врешті-решт. Коли дописувала останні сторінок 20, я ще не знала, чим це все завершиться. Я просто намагалася подумати, як персонаж діяв би, що було б правдивим для нього. Я хотіла залишити йому трохи повітря: помислити самому в моїй голові, попри все навантаження, яке можу на нього накласти.

«Сова. Лис. Риба. Метелик». Чому така назва?
- Це умовні символічні імена головних героїв книги. Хтось із них у мене асоціюються із совою, хтось із лисом, рибою чи метеликом. У книзі це прослідковується. Коли я думала про назву книги, я не хотіла надавати ідейного забарвлення, аби не забирати можливості у читачів сприймати цю книгу по-своєму.

Книга ведеться від кожного персонажа. Як було писати від імені кожного з них?
- Мені дуже подобаються твори, написані від першої особи. Це певний елемент, який дозволяє автору певною мірою відсторонитися від засудження або позитивного сприйняття окремих персонажів. А коли герой пише сам про себе, то ніби себе сам оцінює. Ти намагаєшся зсередини, від імені персонажа оцінити ситуацію, оцінити самого себе. Передаються думки, адже можна використати елементи потоку свідомості, і в цьому потоці можна відслідкувати не тільки те, про що думає конкретний персонаж, а і як він думає. А в цьому і проявляється його характер.

Що було найважче у написанні?
- Найважчим було спробувати роль чоловічу. Відчувати, думати як чоловік – це складно, і мені в цьому допомагали. Свій перший рукопис я давала читати своїм друзям, молодим чоловікам, і вони давали мені критичні зауваження. Іноді я прислухалася, але, чесно кажучи, не завжди. Але з іншої точки зору це було й найлегше, бо чоловічий персонаж має реального прототипа. Не 100-відсотковий, але відсотків на 70. Є персонажі дитячого віку, і потрібно було згадувати себе у дитинстві, той спосіб мислення, який використовують діти, аби не робити їх занадто розумними для свого віку або навпаки – нерозумними. У цьому теж полягали деякі труднощі.

Героями книги керують емоції. Чим особлива книга саме у відношенні до емоцій?
- Музика – це великий провідник, що пов’язаний з емоціями. І коли мені не завжди доводиться описати емоцію якусь або я її описую, а моєму героєві вона співзвучна з певною музикою, то я напишу, що це за твір і, можливо, хтось з читачів пригадає його або захоче послухати і разом з моїм героєм пережити ті відчуття та враження ще й під музику. Тому я згадувала музичні твори

Чому ви по-особливому приділяли увагу при написанні книги?
- Перший варіант книги я давала прочитати своїй подрузі – до її думки я прислухаюся, вона тямить в літературі і її читацький досвід дещо більше, аніж мій. І коли вона прочитала, то сказала: «Другорядні персонажі дещо примітивні. Мабуть, варто над ними працювати, у них мають бути якісь кращі мотиви: у будь-якої людини є мотиви, які її виправдовують. Ти можеш з ними не погоджуватися, але ти повинна зрозуміти їх з глибини, тоді персонажі будуть глибшими». То я почала їх допрацьовувати. Будь-якого персонажа, хочеш чи не хочеш, а мусиш по-своєму полюбити, інакше не зможеш описати його достатньо правдиво. Ти маєш намагатися зрозуміти персонажа, навіть якщо він є поганим, ганебним. Над цим завжди варто працювати, тому що саме це робить персонажів правдивими й цікавими.

Що переважає у книзі: вигаданий світ чи реальне життя, яке втілили в історію?
- Це така інтерпретація, переосмислення реальних подій з вигаданими елементами. Певні фрагменти, описані в цій книзі, мають реальне підґрунтя. Це дуже маленькі історії, нібито одне речення або один абзац. У цілому повністю історія не є реальною, але реальність зібрана шматочками.
Коментарі:




Бесплатка
Останні новини


Новини партнерів