Рівненський інформаційний портал OGO.ua

подати
оголошення


Затишок
30.04.2019, 14:00

Кодекс про банкрутство: все, що треба знати про новий закон

На сайті "Голос України" вже опубліковано Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс).
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Кодекс набирає чинності та вводиться в дію через шість місяців з дня його офіційного опублікування, крім положень, які визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, які набирають чинності та вводяться в дію через три місяці з дня офіційного опублікування Кодексу.

Кодекс України з процедур банкрутства викладено у чотирьох книгах:
Книга 1. Загальна частина.
Книга 2. Арбітражний керуючий.
Книга 3. Банкрутство юридичних осіб.
Книга 4. Відновлення платоспроможності фізичної особи.

Прикінцевими та перехідними положеннями внесено зміни до Господарського кодексу, Цивільного кодексу, Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, законів України «Про іпотеку», «Про заставу», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про виконавче провадження», «Про банки та банківську діяльність», «Про страхування», «Про фінансову реструктуризацію», Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Метою Кодексу, виходячи із пояснювальної записки, є підвищення ефективності процедур банкрутства, рівня захищеності прав кредиторів, вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні, підвищення рівня виконання контрактів та судових рішень, врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку Держави.

Для досягнення мети проекту в частині реформування корпоративного банкрутства, серед іншого пропонується:

- ліквідувати зайві бар’єри та спростити доступ до процедур, зокрема, самого боржника;
- збільшити можливості для санації та створити ефективні механізми позасудового врегулювання;
- виключити всі положення, що можуть розглядатися як підстава для звільнення від боргів, крім випадків, коли кредитори на це погоджуються;
- об’єднати мирову угоду та санацію в єдину процедуру;
- покращити умови участі у процедурах банкрутства забезпечених кредиторів, для чого, зокрема: надати забезпеченим кредиторам право ініціювати справу про банкрутство; передбачити можливість участі забезпечених кредиторів у голосуванні при ухваленні рішень; встановити, що під час процедури санації боржника за клопотанням забезпеченого кредитора суд може ухвалити рішення про припинення дії мораторію щодо його вимог, якщо предмет забезпечення не використовуватиметься для процедури санації боржника;
- підвищити рівень захищеності прав усіх кредиторів, для чого, зокрема: передати ключові повноваження від комітету кредиторів до зборів кредиторів; зменшити кворум при повторному проведенні перших зборів, якщо перша спроба не вдалася через неприбуття кредиторів із необхідною кількістю голосів; запровадити голосування щодо схвалення плану санації класами кредиторів; забезпечити участь кредиторів у виборі арбітражного керуючого; встановити обов’язок арбітражного керуючого розкривати кредиторам інформацію про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство через інтернет; встановити пріоритетність вимог поточних кредиторів перед конкурсними;
- скоротити строки розгляду справ, зокрема, за рахунок: зменшення кількості оскаржень;
- удосконалити положення закону, що стосуються продажу активів боржника, чим забезпечити основу для продажу майна за найвищою ціною, зокрема: запровадити правила щодо контролю за продажом істотних активів; забезпечити продаж усього майна на конкурентній основі на аукціоні; вдосконалити правила оповіщення про продаж майна (через інтернет);
- забезпечити стабільність укладених на аукціоні договорів;
- вдосконалити положення, що забезпечують збереження працюючого бізнесу тощо.

Для досягнення мети проекту в частині запровадження механізмів відновлення платоспроможності фізичних осіб, серед іншого пропонується створити окрему систему регулювання специфічних правовідносин, пов’язаних із необхідністю розв’язати проблему надмірної заборгованості фізичної особи, яка діятиме поруч із системою банкрутства юридичних осіб і підприємців.

Таким чином, уся система регулювання правовідносин, пов’язаних з неможливість розрахуватись за своїми боргами, буде представлена в одному Кодексі, що в цілому сприятиме більш ефективному застосуванню правових норм щодо вирішення проблем неплатоспроможності.

Справи про банкрутство фізичної особи відповідно до запропонованого проекту мають розглядатися господарським судом за місцем проживання фізичної особи, що дасть можливість забезпечити зручний для громадян та професійний розгляд такої специфічної категорії справ.

Проектом пропонується впровадження двох типів процедур – судових та досудових, що дасть більше можливостей для учасників таких правовідносин обрати найкращу форму врегулювання заборгованості фізичної особи.

Передбачено дві судові процедури: реструктуризація боргів боржника і задоволення вимог кредиторів, що відповідає найкращій світовій практиці регулювання зазначених правовідносин. Мирова угода, представлена у проекті як інститут процесуального права, метою якої є припинення судового розгляду справи шляхом досягнення домовленості сторонами справи.

Стосовно першого типу процедури, який можна розприділити ще на два підтипи.

Ініціювання справи кредитором
Чинний Закон містить досить істотний бар’єр для ініціюючого кредитора для порушення справи про банкрутство – це вимога щодо безспірності вимог кредитора та їх мінімального розміру (не менше 300 мінімальних зарплат).
На противагу старому Закону, який штучно обмежував можливості для порушення справи про банкрутство, новий Кодекс запроваджує принцип «легкого входу» до процедури, скасовуючи вимоги щодо наявності доказів безспірності боргу та розміру цього боргу.
Щоб подати заяву про банкрутство за новим Кодексом, кредитору більше не потрібно рішення суду про стягнення боргу та докази відкриття виконавчого провадження, сума боргу також значення немає. Кредитору потрібно лише мати непогашені майнові зобов’язання, строк виконання яких настав. Відтак, кредитор може порушити справи про банкрутство за наявності навіть незначного боргу, за умови, що боржник наявність такого боргу визнає (не заперечує), однак погасити борг не спроможний.
З точки зору витрат кредитора на ініціювання справи, новий Кодекс виглядає значно привабливіше: замість судового збору за отримання рішення суду про стягнення боргу та авансу витрат виконавця у виконавчому провадженні треба сплатити лише аванс на винагороду арбітражному керуючому (3 мінімальні зарплати). Судовий збір за подання заяви про порушення (відкриття) провадження про банкрутство залишається.
Таким чином, Кодекс значно полегшує життя ініціюючого кредитора, позбавляючи його необхідності подання доказів безспірності його кредиторських вимог, отримання яких раніше вимагало певного часу та витрат.

Ініціювання справи боржником (самобанкрутство)
Порівнюючи перелік документів, які боржник повинен долучити до заяви про банкрутство за чинним Законом і новим Кодексом, умови ініціювання боржником справи про банкрутство, в цілому, окрім вище описаних вимог по безспірності, фактично не змінилися.
Відтак, з точки зору боржників, які мають істотні фінансові проблеми та «готуються» до процедури банкрутства за власною заявою, питання щодо того, за Законом чи за Кодексом ініціювати справу, може мати менше значення, ніж для кредиторів. Однак, це стосується лише проваджень за загальною процедурою.

Разом з тим, на практиці значно популярнішою серед боржників, порівняно із загальною процедурою, є спеціальна (спрощена) процедура банкрутства, передбачена статтею 95 Закону, яка дозволяє боржнику перейти із процедури добровільної ліквідації у процедуру банкрутства.

Популярність вказаної процедури серед боржників пояснюється насамперед тим, що 1) процедура власної добровільної ліквідації ними повністю контрольована; 2) для звернення із заявою про банкрутство ліквідатору достатньо встановити у проміжному ліквідаційному балансі боржника недостатність майна для задоволення вимог кредиторів; докази безспірності вимог кредиторів суму 300 мінімальних зарплат і більше не потрібні; 3) перехід одразу в ліквідаційну процедуру банкрутства (немає стадії розпорядження майном та санації).

Вказана процедура доволі часто використовується боржниками, які прагнуть легально закрити бізнес в Україні, але через адміністративні перепони, зокрема небажання податкових органів проводити перевірку платника податків, який розпочав процедуру добровільної ліквідації, не могли «ліквідуватися» у розумний строк без процедури банкрутства.

Участь арбітражного керуючого у справі про банкрутство є обов’язковою, допомога незалежної професійної особи у такій категорії справ є надзвичайно важливою і суттєво впливає на ефективність застосованих процедур.

Не менш важливими залишаються строки погашення кредитів. Протягом 5-ти років, а у разі погашення боргів за кредитами на житло — протягом 10-ти років, боржник має виплатити всі свої заборгованості. Повторно відкрити справу про неплатоспроможність ФО буде неможливо щонайменше протягом 5-ти наступних років.

В загальному, Кодекс означає позитивні зміни і з точки зору інвестиційного клімату. Після його вступу в дію правила ведення бізнесу, зокрема в частині банкрутства, стануть прозорішими і зрозумілішими для інвесторів, що вже працюють в Україні або планують розпочати діяльність, а чи дійсно наші сподівання будуть позитивними – час «покаже».

Автор: Ольга СТОЛЯРЕЦЬ, юрист.
Коментарі:



Останні новини


Новини партнерів