Петро Жилінський: “Його руки гострим лезом розривають людські муки, повертаючи людям здоров’я та життя...”

Про медичну династію Жилінських, а особливо про Петра Павловича Жилінського, добре знають не тільки колеги в міській лікарні Рівного, але й далеко за межами України. Його поважають, з ним радяться як рівненські, так і закордонні колеги. А пацієнти, яким довелося побувати під його скальпелем, називають Петра Павловича хірургом від Бога, а руки — "золотими".




Петро Жилінський є гордістю міської лікарні — це сказано без перебільшення, бо він відданий і закоханий у свою професію та справу, якій присвятив все своє життя. Відвіду­вачі лікарні, пацієнти та колеги-хірурги з великою повагою та шаною вимовляють ім’я Петра Павловича Жилінського, бо його чудодійні руки гострим лезом розривали та розривають людські муки, повертаючи людям здоров’я та життя.



Робота хірурга — це надзвичайно важка праця, це стрес та чужий біль, смерть та відчай, а Петро Павлович пропускає кожну чужу біду через своє серце. Він не показує своїх емоцій, стриманий та суворий, але насправді це не так — всередині нього плаче душа та крається серце від чужого болю та горя, які він пропускає через себе. Все це у комплексі призводить до емоційного вигорання.



Петро Павлович Жилінський є піонером панкреатичної хірургії та новатором у проведенні деяких хірургічних операцій у Рівненській області. Він перший впровадив резекційні операції на підшлунковій залозі, які до цього взагалі не виконувались в нашому регіоні. Ним вперше було проведено гастро-панкреато-дуоденальні резекції та повздовжні панкреато-еюностомії.



Петро Павлович Жилінський за 40 років, які віддав медицині, ще жодного разу, навіть у хвилини житейських випробувань, не пошкодував про свій вибір — стояти на сторожі здоров’я. Можливо, ще й тому, що має гідного продовжувача своєї хірургічної справи — Андрія, сина, яким надзвичайно пишається, який рівняється на батька, вчиться в нього та теж присвятив себе благородній місії порятунку людей від недуг.