Ми у Facebook Ми у Youtube

Сашко Білий (Олександр Музичко)

Український націоналіст, військовик, учасник організацій СНУМ, УНА, УНСО. Координатор Правого сектору у Західній Україні.
Дата та місце народження: 19 вересня 1962 року, місто Кізель Пермської області Російської РФСР.

Предки Олександра Музичка воювали у Армії УНР. Брат діда Олександра Музичка воював в УПА. Три дядьки Олександра Музичка воювали в УПА і загинули від репресій.

Олександр Музичко проживав у Бармаках, Рівненського району. Він жив у протилежному кінці села від своїх батьків. Сім’ї та дітей в Олександра не було.

Освіта: середня спеціальна.

У 1981–1983 роках проходив строкову військову службу у військах ППО в / ч 33115с в Тбілісі.

Після проголошення незалежності України отримав українське громадянство. Створив у Рівному першу націоналістичну організацію СНУМ (Спілка незалежної української молоді), згодом став членом Української національної асамблеї, а після подій ГКЧП — загонів УНСО на Рівненщині.

У 1994 році, під час першої чеченської війни, командував загоном УНА-УНСО «Вікінг», який воював у складі підрозділу польового командира Шаміля Басаєва, був особистим охоронцем президента Чечні Джохара Дудаєва. Під час першої чеченської війни отримав позивні «Білий» і «Консул».

Після загибелі Джохара Дудаєва повернувся до України. Музичко став одним з трьох українських націоналістів (крім Степана Бандери та Олега Беркута), на чию честь були названі вулиці столиці Чечні місті Грозному. Також Сашко "Білий" отримав орден "Герой Нації" особисто від тодішнього президента бунтівної Чеченської республіки генерала Джохара Дудаєва.

Неодноразово був обвинуваченим за кримінальними статтями. У січні 2003 року рівненський міський суд засудив Олександра Музичка до трьох з половиною років ув'язнення.

У 1995 році Музичко побився з відвідувачем кафе. Суд визнав Музичка винним у скоєнні злочину — заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. У 1997 році Музичка звинуватили у замаху в Києві на Олега Біса — члена УНА-УНСО. Через брак доказів справу закрили. З грудня 1999 по червень 2003 Олександр Музичко утримувався у Рівненському СІЗО. Його звинувачували у тому, що він та ще шість чоловіків вимагали гроші у бізнесмена. У січні 2003 року суд міста Рівне засудив "Білого" до трьох з половиною років ув’язнення.

У квітні 2007 року Олександр Музичко керував охороною Рівненського ливарного заводу. А вже у 2009, під час сутички на заводі через боротьбу Валерія Канського та Валерія Марчука за крісло директора, Музичка звинуватили у причетності до силового захоплення підприємства.

У 2012 році Олександр Музичко балотувався в народні депутати України по 153-му виборчому окрузі, але програв. Під час передвиборчої кампанії значився як заступник директора ПП "Балкан-Сервіс".

У 2012 році Олександр Музичко балотувався в народні депутати України по 153-му виборчому окрузі (центр — м. Рівне), посівши 6 місце.

З 2013 року був координатором Правого сектору у західних областях. Активний учасник рівненського Євромайдану.

27 лютого 2014 року прийшов до прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія зі зброєю, словесно принизив його та вдарив. Пізніше пообіцяв повісити міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова «як собаку».

28 лютого 2014 року Сашко Білий повідомив, що якщо люди Авакова приїдуть на територію Рівненської області затримувати його, то він їх знищить і після цього поїде «брати Київ».

Близько 1 години 25 березня 2014 року Олесь Доній на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook повідомив про смерть Сашка Білого.

Згодом, повідомлялося про те, що тіло Сашка Білого знайдено поблизу кафе «Три карасі», а сам Музичко загинув внаслідок стрілянини, влаштованої невідомими у цьому кафе. На тілі Музичка виявлено вогнепальні поранення у ногу і серце.

На брифінгу МВС повідомили, що Олександр Музичко був смертельно поранений під час затримання, оскільки відкрив вогонь у бік правоохоронців. У ніч з 24 на 25 березня співробітники ГУБОЗ, зокрема спецпідрозділи «Сокіл», спецоперацію з затримання членів ОЗУ поблизу Рівного. За даними МВС України Олександр Музичко був членом організованої злочинної групи. Перший заступник міністра ВС України Володимир Євдокимов наголосив, що Музичко під час затримання відкрив вогонь, і співробітники міліції у відповідь почали стріляти по ногах, а потім, під час самого затримання, лунали постріли.

Прощання з Олександром Музичком відбулося 26 березня 2014. Почесті були організовані на рівні загиблих героїв «Небесної сотні». На похороні був присутній лідер партії «Правий сектор» Дмитро Ярош.

Похований Олександр на кладовищі «Молодіжне».

27 березня 2014 Рівненська міська рада оголосила загибель Олександра Музичка політичним вбивством і закликала міністра внутрішніх справ Арсена Авакова подати у відставку. 31 березня таку ж заяву зробила Луцька міська рада.

Нагороди: Кавалер чеченського ордену «Герой нації» (чеч. Орден «Къоман Турпал», Orden «Qoman Turpal»; 22 жовтня 1996).

Вшанування пам'яті:на місці його смерті встановили пам'ятний хрест і пам'ятну плиту. 10 грудня 2015 року у місті Конотоп з'явилася вулиця та провулки Олександра Музичко.

На честь нього названий 10-й запасний батальйон імені Олександра Музичка Добровольчого Українського Корпусу, який дислокується в Рівному.

26 березня 2014 року наказом генерала Ісою Мунаєвим першу роту міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва було вирішено назвати іменем Сашка Білого.
Переглядів: 1534
Коментарі
Ім’я:
Ваш коментар:

Квитки на концерти та в театри

НОВОМЕДИА ФОРУМ

Янчук

Квартири подобово

Робота в Рівному

Авто в Рівному