Ми у Facebook
15.04.2015, 19:15

Традицiя «поминати» померлих з алкоголем – суто радянська, а не християнська

Турбує не так матеріальна як духовно-моральна сторона пошанування на Рівненщині пам’ятних дат і визначних подій національно-визвольного руху. Дуже часто, на жаль, це відбувається формально, уніфіковано, без творчого підходу.
Складається враження, що організатори мають на меті лише задовольнити потреби патріотично зорієнтованих громадян, що їм достатньо «варитися у власному соку», а не шукати ефективних способів донести до широкого загалу, особливо молодіжного, правду про благородну і безкомпромісну боротьбу попередніх поколінь за наше вільне життя.

Так, наприклад, при вшануванні найбільшого бою УПА з НКВС у Гурбах Здолбуніввського району зазвичай відбувається Літургія, на якій з декількох тисяч людей, що приїхали на акцію, присутні лише кількасот і чомусь майже ніхто не причащається, а отже фактично теж не бере участі у літургії. Потім мітинг, мистецькі номери. Одночасно йде жвава торгівля різними алкогольними розчинами та закусками. Допоки одні приносять свої молитви за душі убієнних та згадують їх світлу пам’ять, інші влаштовують веселі алкогольні застілля. Це все відбувається за присутності дітей та молоді. Після закінчення офіційних заходів, по дорозі додому автобуси зупиняються біля іншої повстанької могили. Багато патріотів з посоловілими очима йде «молитися». Священик вичитує молитви. Питанням чи приємні Господу такі захмелілі «молільники» ніхто не переймається. Все перетворюється на відбування хоч і потрібної, але обтяжливої традиції без глибокого переживання змісту. Форма стає змістом, без реального впливу на наше життя. Головне – вшанувати, а не вшановувати, щоб реально змінювати своє життя за прикладом повстанців. Тому люди й намагаються урізноманітнити враження алкоголем. Щось подібне відбувається на Козацьких могилах та інших заходах.

Але ж панове, якщо українські націоналісти у 30-40 роках минулого століття вважали вживання алкоголю і тютюну серйозною загрозою, то що говорити про сьогодення, коли середньодушове споживання цих отрут на порядок вище. Коли людські втрати від наслідків споживання алкоголю й тютюну за роки незалежності обраховуються мільйонами і співвимірні з втратами у ІІ Світовій війні та під час голодомору 1932-33 рр.

Хто ж як не ми – свідомі українці має показати нашим дітям і оточенню гідний приклад тверезого життя? Хіба не цього вимагає від нас світла пам’ять про героїчний чин вояків УПА? Хіба не зрозуміло, що традиція «поминати» померлих розчинами алкоголю є суто радянська, а не християнська? Чому влада робить можливим продаж алкоголю на таких заходах?

Член правління Християнської благодійної місії «Православне діло», координатор депутатської групи «За тверезе життя» у Рівнераді, Сергій Одарченко

P.S. Радує те, що другий рік поспіль діти і молодь з патріотичної організації «ПЛАСТ», в якій дотримуються в тому числі і принципів тверезості, під час вшанування гурбенських подій активно долучаються до поширення листівок з оунівськими та сучасними антиалкогольними матеріалами.





На правах реклами