Ми у Facebook Ми у Youtube

Вірш Вікторії Дикобраз "Пересадка Здо"

Пересадка Здо

Десь між Рівним і Львовом,
між Рівним і Харковом,
Рівним й Одесою,
взагалі між Рівним і будь-яким
іншим
нормальним
містом
(окрім Луцька хіба що)
затесалася станція Здолбунів.

Я не здивуюся, якщо колись через неї
можна буде пересісти
на гарячі космолінії Байконуру –
така це ключова пересадкова станція.

Всі ми, рівненські, задовбалися лаятися
на необхідність подолання
двадцяти хвилин до Здолбунова,
перш ніж зловити "собаку" до Львова,
бо до нас вони чомусь не доходять,
(та й навряд будуть коли).

Але Здолбунів, немов місячна пляма,
затемнення,
перепиняє нам всі паломництва
до наших сузір'їв.

І ми змушені коритися
його припливам і відпливам,
викликати нічні таксі,
перелітати понад мостами,
перечіплятися через ци́ганів
і збивати провідників,
переплачувати за повітря
і взагалі.

Ми змушені стримуватися і все прощати,
бо ми ж розуміємо цінність і вартості.
Розуміємо, що нам дає Здолбунів –
ця ключова пересадкова станція.

Адже чим частіше ми їдемо з Рівного,
а їдемо часто, нас не встигають ловити
комунальники і орендатори…
От чим частіше ми їдемо з Рівного,
взявши лише наплічники й вітер
напхавши у вітрила поспіхом –
тим глибше й сильніше,
сильніше і самовідданіше...

Ми бажаємо мати, як повертатись
Переглядів: 1063