Ми у Facebook Ми у Youtube

Рокитнівський район

Район розташований у східній частині Рівненської області, у західній частині правобережного Полісся і займає територію 2,4 тисячі квадратних кілометрів (12% від загальної території області).
Відстань до обласного центру міста Рівне – 133 км.
Рокитнівський район межує із 4 сусідніми районами Рівненської області: Дубровицьким, Березнівським, Сарненським та Олевським районом Житомирської області.
За адміністративно-територіальним поділом Рокитнівський район включає 40 населених пунктів: 2 селища міського типу та 38 сільських населених пункти.
На території Рокитнівського району сьогодні проживає близько 50 тис. осіб, в тому числі: міського –18 %, сільського – 82 %.
Районним центром Рокитнівського району є селище міського типу Рокитне (до 1922 року – Охотникове). Залізнична станція Рокитне-Волинське на лінії Сарни–Коростень.
Через селище протікає річка Бунів.
Район лежить у межах Рокитнівської рівнини, який перетинається річками Льва і Ствига та їх притоками, і є частиною Поліської низовини. Тут поширені мореннозандрові і денудаційні форми рельєфу. Даний тип рельєфу утворився при взаємодії основних морфоструктур: Українського щита, Волино-Поліської плити, Поліської морфоструктури і Турівської депресії з екзогенними факторами, серед яких визначальним є діяльність материкових льодовиків і талих льодовикових вод. Рівнинний характер рельєфу і незначний ухил поверхні зумовлюють повільну течію у річках і недостатню дренацію поверхневих та підземних вод, що спричиняє надмірне зволоження і заболочення території.
Клімат району помірно-континентальний з теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Основними кліматоутворючими факторами є сонячна радіація, що особливо ефективна в теплий період року, атмосферна циркуляція, що переважає в холодний період, і характер земної поверхні. Великий вплив на клімат регіону мають континентальні повітряні маси, що формуються над рівнинами Євразії, а також океанічні повітряні маси з Атлантичного океану і арктичних морів. Середня температура повітря становить 6,6…6,8 °С. Найтеплішим місяцем є липень – +18,5 °С, найхолоднішим січень – -4,4…-5,6 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 600…700 мм. Вегетаційний період починається з квітня і триває по листопад.
Корисні копалини: численні родовища гранітів та кварцових діоритів, розробляються родовища габро. Значними є запаси дрібних кварцових пісків, глини, каоліну та торфу.

Історія
Уперше поселення згадується в описі маєтностей українських магнатів середини XVI ст. Виникнення селища міського типу Рокитне припадає на час промислового пожвавлення 80-х років ХІХ століття. З часу заснування і аж до 1922 р. селище було відоме як Охотникове. Походження цієї назви насамперед пов'язували з іменем власника земель, в якого 1888 р. бельгійський капіталіст Розенберг викупив невелику ділянку сипучих кварцових пісків, придатних для скловаріння, і відкрив тут примітивну гуту. Вже в 1896 р. розпочато будівництво склозаводу. В жовтні наступного року укладено договір про поставку посуду головному управлінню державної винної монополії. Це стало поштовхом для швидкого розвитку селища, і у 1898 р. було засновано склозавод. У 1900 р. прокладено залізницю Київ–Ковель. Колія проходила через селище, і таким чином з'явилася залізнична станція "Рокитне", що позитивно позначилося на розвитку промисловості краю. За Ризьким мирним договором, у 1921 р. Охотникове відійшло до Польщі. Охотникове входило до Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. За Ризьким мирним договором в 1921 році Охотникове відійшло до Польщі.
Через рік селище перейменували на Рокитне, а залізнична станція дістала назву Рокитне-Волинське.
У вересні 1939 р. Рокитне в складі Західної України було приєднане до УРСР, а згодом, у січні 1940 p., стало районним центром.
Після возз'єднання Західної і Східної України проводилась робота із розмежування районів і в 1940 році був утворений Рокитнівський район. Почали працювати перші державні органи влади. Головою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих працював Поляков, головою селищної Ради — Зак. У квітні 1986 року селище постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до третьої категорії населених пунктів, потерпілих від цієї катастрофи.
20 травня 1997 року Рокитнівська селищна рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор Рокитного (автори проектів – Ю. Терлецький і А. Гречило).
Герб: щит скошений зліва, у верхньому синьому полі золоті рушниця та мисливський ріжок, у нижньому золотому полі – зелені вербові віти; щит увінчує срібна міська корона.
Прапор: квадратне полотнище; на зеленому тлі – жовта квітка азалії; лінії, що відходять від середини сторін прапора, відсікають білі трикутники.
Рушниця і мисливський ріжок символізують давню назву поселення – Охотникове, зелені вербові віти вказують на сучасну назву селища (рокита — верба), синій колір у гербі та білий у прапорі означають річки й озера, якими багатий цей край, а квітка азалії підкреслює своєрідність місцевої флори. Зелений колір – ліси, які оточують селище.
Рокитнівський район – один із найбільш вологих на Поліссі. М'яку і коротку зиму змінює затяжне і спекотне літо, тут випадає достатня, інколи надмірна кількість опадів, необхідних для багатьох порід дерев і чагарників: сосни звичайної, ялини європейської, дуба черешчатого, вільхи чорної, берези повислої, осини, горобини звичайної, азалії понтійської та інших, великі запаси ягідників журавлини, зокрема рідкісного виду – журавлини дрібноплідної.

Економіка
Основний напрям економіки регіону – аграрний.
В районі діють 8 промислових підприємств, продукцією яких переважно є будматеріали; 19 підприємств сільського господарства і добре розвинуте лісництво.
Пріоритетною галуззю промисловості в селищі є скляна промисловість. Серед промислових підприємств відомими за межами України є відкрите акціонерне товариство “Рокитнівський скляний завод”, який у 1998 році святкував свій ювілей — 100-річчя з дня заснування. Питома вага продукції цієї галузі в загальному обсягу промислового виробництва становить 80-82 %.
Суттєво наповнює бюджет селища Рокитнівський держлісгосп, який випускає в рік товарної продукції на суму більше 5 млн гривень. Це, в основному, пиловник хвойний і листяний, рубостійкий, стовпи на ДВП, фанера сировинна, дрова паливні, техсировина, тара ящична, заготовки пиляні та ін. Значну частку у випуску продукції займають товари народного споживання – дверні і віконні блоки, ліжка, карнизи, штахетник, дранка штукатурна, консервна продукція. Продукція підприємства знаходить ринки збуту, в основному, в Україні, але держлісгосп займається і зовнішньоекономічною діяльністю, що становить майже 16% реалізованої продукції. Це співпраця з фірмами Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі щодо експортних поставок заготовок пиляних, дров технологічних, балансів соснових, живиці та ін.
Славиться рокитнівська земля своєю промисловістю будівельних нерудних матеріалів. На території району працюють 5 щебеневих заводів, серед них ВАТ “Рокитнівський спецкар’єр”.

Освіта, культура
У Рокитному функціонують дві середні школи, гімназія та три дитячих садки. Є в селищі медичне училище, яке готує фельдшерів, медсестер, стоматологів, та професійно-технічне, яке готує трактористів машиністів широкого профілю, слюсарів-ремонтників, монтажників, електрозварювальників, мулярів-штукатурів, столярів.
У культурному житті селища важливе значення відіграють будинок культури, музична школа, 7 бібліотек. Славиться Рокитнівщина своїми фольклорними колективами. Знають їх не тільки в районі, а й далеко за його межами. Народний аматорський ансамбль української пісні та Народний академічний хор селища неодноразово виступали на сценах Рівного та Києва.
На території селища діють три релігійні організації: українська православна церква, римсько-католицька та християн віри євангельської.
Переглядів: 13340
Коментарі
Ім’я:
Ваш коментар:

4567 (Гість) | 15.01.2012, 19:31:24

А де малюнок герба та прапору району?

ангеліна трохимчук (Гість) | 06.02.2014, 18:57:24

люблю своє рокитне і незабуду його історію

Бид (Гість) | 28.05.2015, 19:41:44

Мне нада погода