І повне радості відерце весна принесла в кожне серце!

Ольга Годня, мешканка мальовничого села Горбаків, стала віршувати, коли вже виросли діти та народжувалися онуки, коли наче прийшло усвідомлення того, що життя тільки починається. У її творчому доробку є поезії про все, чого торкається небайдужа людська душа – дружбу, кохання, враження від подорожей та зустрічей, природу і гумор.

Весна

Весняне сонечко пригріло,
І все кругом зазеленіло,
Пташки щебечуть все гучніше,
І на душі вже веселіше.
А на галявині в лісочку
Пустився навтьоки струмочок,
Водичка дуже буркотіла,
Тому його і розбудила.
Хмаринки з дощиком гуляли
Й на землю воду розілляли,
Земля під дощиком помилась,
Вона від снігу вже втомилась.
А на деревах всі листочки
Наділи зелені сорочки,
Вони до квітів усміхались
І ніжно з ними привітались.
Листочки тихо шелестіли,
Квіткам на вушко шепотіли,
А квіти, кожна у віночку,
Пустились з ними у таночок.
І, повне радості відерце,
Весна принесла в кожне серце.
Нехай і сонячне тепло
Дарує кожному добро.



Зустріч зими з весною

Зима зустрілася з весною
І стала так казати:
“Давай поборемось з тобою
І будем тоді знати,
Хто з нас сильніший, ти чи я,
Дізнаємось напевно,
А якщо буде нічия,
Тоді все це даремно”.
І почали вони кружляти,
Неначе птахів зграя.
Зима - все снігом замітати,
Весна дощем змиває.
Зима собі на допомогу
Мороза підзиває,
Весна побігла на дорогу
І діда не пускає.
А тут і сонце золоте
Весні на допомогу,
Своє намисто чарівне
Сипнуло на дорогу.
Веселкою грайливою
Намисто закружляло,
Усмішкою чарівною
Кругом всіх привітало.
Струмочки всі від радості
Кругом задзюркотіли,
Із вискоком у танці всі
Вони кудись летіли.
Чарівною сопілкою
Весна їм підіграла,
Побігла вслід доріжкою,
Рукою помахала.
І зрозуміла тут зима,
Що вже вона безсила.
Її весна перемогла,
Всі силоньки скосила.
Але й в природі так буває,
То вже весна, то ще зима,
Тому ніколи ми не знаєм,
Коли прийде яка пора.

Малятку

Наша родина багатшою стала
Тому, що про неї лелека подбала,
Принесла в сім'ю нам маленьке дитятко -
Чудове, гарненьке і миле дівчатко.
Дідусь і бабуся, і мама, і татко -
Ми всі тебе ждали, наше малятко!
І ось ти вже з нами, наша рідненька,
Ми всі тебе любимо, наша маленька.
Рости всім на радість, дівчинко наша,
І пий молочко, воно в мами найкраще!
А мама нехай колискову співає,
Під пісеньку цю маля засинає.
А потім казки тобі будуть читати,
І ти тоді зможеш багато дізнатись
Про різних звіряток, про море і зорі
І нескінченні космічні простори.
У тебе ще зараз цей світ незнайомий,
Але тут цікаво, повір нам на слово.
Тут ти пізнаєш всю радість життя,
Все в тебе попереду, маленьке дитя.
Хай ангел завжди буде поруч з тобою,
Хай щастя пливе до тебе рікою,
А сонячні зайчики ніжно цілують.
Хай розум і мудрість з тобою крокують.



Курортний роман

Ти пам'ятаєш, як весною
Ми познайомились з тобою,
Яскраве сонце нам світило
І навкруги все зеленіло.
Пташки нам дзвінко щебетали,
І серце співом зігрівали,
Травичка запахом п'янила,
І наші душі поріднила.
А ми на лавочці сиділи,
Про все на світі гомоніли,
А в парку музика лунала,
По стежці білочка скакала.
Я часто згадую ті дні
І твої квіти на столі,
І як на танцях танцювали,
А потім ввечері гуляли,
Бо розлучатись не хотіли
І всюди разом ми ходили.
Мабуть, від довгого чекання,
Прийшло до нас палке кохання.
А може, що не раз страждали,
Чогось чекали і не знали,
Чому на серці було важко,
Чого душа стогнала тяжко.
Їм не хватало доброти,
Любові, ласки, теплоти.
І щастя припливло рікою -
Тепер ми разом із тобою.
І ми, окрилені любов'ю,
Поправили своє здоров'я.
Любов залишилась в серцях,
І сталось все це в Трускавцях.
І хоч курортний в нас роман,
Він не залишив нам обман,
А нас навіки поріднив
І нас щасливими зробив.

Гумореска

Баба з дідом сіли в поїзд –
Вони їдуть в гості,
Щоб побачити дітей
Й свого внука Костю.
Син з невісткою удвох
Минулого літа
Їздили у Турцію,
Щоб там відпочити,
А малого Костика
З собою не брали,
Тому доглядати
Бабі з дідом дали.
Своїм внуком баба з дідом
Дуже потішались
І щоб йому догодити,
З усіх сил старались.
Костя два дні роздивлявся
І від злості плакав,
Що не взяли із собою
Його мама й тато.
А на третій день спокійно
Вже на все дивився,
Заглядав в усі кутки,
Як той в'юн крутився.
Першим ділом він знайшов
Дідову фуфайку
І, надівши на шарика,
Зробив йому майку.
А на хаті до комина
Прив'язав був палку,
Яку дід ходив шукав
Із самого ранку.
Вранці дід вступив в калоші,
Але зрушити не зміг
До підлоги майстер-Костя
Їх приклеїть допоміг.
І драбину до яблуні
Було так прибито,
Що вже її й не треба
Нікуди носити.
Замотане скотчем
В свині було рило,
Тому свиня їсти
Зовсім не просила.
Кіт вже тиждень на горищі
І днює й ночує,
Бо боїться, що не дай бог,
Кость його почує.
Бо той каменем з рогатки
Як дав по котові,
То якби був кіт не втік,
То був би готовий.
Кури з сідала уже
Три дні не вилазять,
Як побачать Костика,
То назад залазять.
Всюди Костик постарався,
Всюди зробив діло,
І куди б він не подався -
Все кругом кипіло.
Поки Костя гостював
Й набирався сили,
Його рідні баба з дідом
Ноги ледь носили.
А коли поїхав Костя,
Всі кругом зраділи,
Бо і всі сусіди також
Від нього терпіли.
Баба з дідом кілька пенсій
Вже встигли зібрати,
Щоб на білет у Турцію
Костикові дати,
і сусіди також
Гроші дать рішили -
Краще нехай в Турції
Набереться сили.
Нехай з мамою і татом
Їде віддихати,
А дід з бабою в селі
Будуть працювати.
Баба з дідом сіли в поїзд
І їдуть у гості,
Щоб завезти грошенят
Внученькові Кості.

Фото автора та з джерел: stekhina.files.wordpress.com, www.u-f.ru