Хліб має подорожчати

Перша. Штучне стримування цін на хліб на Рівненщині призвело до того, що ми день за днем вичерпуємо власні запаси зерна, які й без того досить обмежені. Хліб мішками вивозять в інші регіони України, де він дорожчий. Як не дивно, але нині Рівненщина перебуває на третьому місці за цінами на хлібобулочні вироби після Києва і Миколаєва. Якщо у нашій області реалізаційна ціна одного кілограма хліба складає 1, 35 гривні, то Львівській — 1, 95, Вінницькій — 1, 67, Житомирській — 1, 64, Хмельницькій — 1, 54, Тернопільській — 1, 46. З державного резерву наш регіон забезпечують зерном менше ніж на половину від потреби. Доводиться закуповувати його самостійно.
У Києві навіть радять кожній області самостійно закуповувати зерно в Казахстану. Отож, курсуючи ледве не щотижня в Казахстан, обласні адміністрації створили таку конкуренцію поміж собою, що до казахів тепер і підступити важко. Вичерпавши власні запаси, Рівненщина взагалі ризикує залишитися без хліба. Рятувати ситуацію треба негайно шляхом підвищення цін на хлібобулочні вироби. За словами директора ВАТ “Поліссяхліб” Віктора Нагорнюка, за останній місяць реалізація хліба, випеченого на цьому підприємстві, зросла на три тонни. В урожайні роки цьому можна було б лише радіти. Але не тепер.
Друга. Від стримування цін на свою продукцію страждають в першу чергу хлібопекарі. Тонну борошна вищого ґатунку вони купують за 1800 гривень, натомість тонну готової продукції змушені реалізовувати за 1034 гривні. Пан Нагорнюк стверджує, що його підприємство вийшло на нульові прибутки, а є й такі, які перебувають на грані банкрутства. Так-сяк триматися на плаву дозволяє широкий асортимент, адже одних лише хлібобулочних виробів підприємство виробляє 29 видів. Підприємці замовляють ту продукцію, яка їх цікавить. Ціни на неї договірні.
Третя. Працююючи без прибутку, хлібопекарські підприємства не сплачують податків і до бюджету. У цьому році податок на прибуток на підприємстві на 37 відсотків менший ніж у минулому. А це реальні гроші до бюджету, за рахунок яких місто утримує соціальні установи та проводить соціальні виплати.
Те, що хлібна проблема стала політичною, доводити нікому не треба. Інакше, в столиці не тиснули б на місцеві органи влади, а ті у свою чергу не тиснули б на хлібопекарів. Але як не крути, ціни на хліб піднімати таки треба. Бо до нового урожаю, а точніше до президентських виборів, не вистачить не те що дешевого хліба, а можуть зникнути навіть заводи, які його випікають.