Ми у Facebook
19.11.2003, 13:58

Лікує не хворобу, а хворого

В основу гомеопатії покладений стародавній принцип: подібне лікується подібним. Грецьким словом “фармакон” називали і ліки, й отруту. Це значить, що хвороби можна лікувати мізерно малими дозами тих речовин, що у великих дозах викликають симптоми, подібні із симптомами даної хвороби. Воістину правий був поет: “Отруту, мудрецем тобі запропоновану, прийми!” Наприклад, укус бджоли викликає набряки та гостру затримку сечі, а гомеопатичний апіс, приготовлений із бджоли, позбавить будь-якої хвороби, що має такі ж симптоми, чим би вона не була викликана.
Але головне розходження між гомеопатією і традиційною медициною не в цьому. Гомеопатія лікує не хворобу, а хворого. Навіть якщо люди страждають від однієї і тієї ж хвороби, ліки для них треба виписувати різні. Усе залежить від “лікувальної конституції” — конкретних фізичних і психічних характеристик людини, від того, як вона реагує на хворобу і на навколишнє середовище, від особливостей обміну речовин і, зрозуміло, від слабких місць організму. Якщо ліки вибрані за принципом подоби і “лікувальний портрет” збігається з конституцією хворого, вони не просто тимчасово забирають симптоми хвороби, а й впливають на внутрішню причину.
Як виготовляються гомеопатичні препарати? Їхні дози (розведення) бувають десятинними і сотенними. Десятинні готуються так: до однієї частини ліків додають 10 частин води, змішують і струшують, щоб розчин став рівномірний. Це перше десятинне розведення. Для другого розведення одну частину розчину з’єднують з дев’ятьма частинами води і так далі. Для приготування сотенних доз роблять те саме, але до однієї частини речовини додають 99 частин води.
У наші дні гомеопатія конкурує не тільки з хіміотерапією, але й навіть із хірургією, перемагаючи ті хвороби, з якими традиційні методи лікування впоратися не можуть.





На правах реклами