14.05.2008, 00:00

Боксер Сергій Дзинзирук показав у Дрездені тяжкий бій

Микола Цупрук, будучи палким прихильником українського боксу, вирішив, що вболівати за боксерів можна не тільки біля екранів телевізора, а й у безпосередній близькості до рингу. Про свої враження від останнього поєдинку Сергія Дзинзирука у Дрездені він розповів читачам “ОГО”.

Бій за чеськими правилами

— Останнім часом я приїжджаю на боксерські поєдинки, в яких беруть участь українські боксери, щоб їх підтримати. Останній бій, який бачив, був поєдинок Сергія Дзинзирука з чехом Лукашем Конечни 26 квітня на Центральній спортивній арені Дрездена під час вечора боксу. Чемпіон світу за версією WBO у першій середній вазі Сергій Дзинзирук у цьому бою захищав свій титул, — розповідає пан Цупрук. — Разом зі мною Сергія підтримували його дружина з донькою Катериною, а також чемпіон світу з боксу за версією WBА Володимир Сидоренко.

Українців, на відміну від поєдинку Володимира Кличка з Султаном Ібрагімовим у Нью-Йорку, приїхало небагато. В основному вболівали чехи і німці. Глядачі почали сходитися вже біля сьомої вечора. Бої ж тривали до першої ночі.

— Вважаю, що поєдинок для Сергія був тяжким. По-перше, тому що чех був “незручним” як боксер: він має низьку стійку і вів бій із низького захисту, був увесь час закритий. По-друге, Лукаш Конечні постійно бив “відкритою печаткою”, а у боксі — це порушення. І суддя чомусь не зробив йому жодного зауваження. До того ж, Сергій — технічний боксер. Тому він тільки з четвертого раунду почав боксувати за правилами чеха: почав його перебивати і “пішов” на жорсткий обмін ударами, — ділиться враженнями Микола Цупрук.— Так, для глядачів цей бій був яскравим. Але я би волів, щоб він грав як Володимир Кличко проти Султана Ібрагімова у Нью-Йорку. Невеликі цінителі боксу говорили, що їхній бій був нудним. Я ж думаю, що Володимир просто виграв його малою кров’ю. І йому не треба було нічого доводити. Він виграв, як-то кажуть, однією лівою. А от Сергій Дзинзирук виграв бій з малою перевагою. По його закінченню один суддя порахував, що була нічия — 114-114, а двоє інших віддали перемогу Дзинзируку з рахунком 115-113 і 118-110. Думаю, що якщо буде матч-реванш, то сподіваюся, Сергій зіграє більш переконливо.

За словами пана Миколи, його дещо здивувало те, що чемпіонський бій українського боксера поставили всередині вечора. Наприклад, бій Кличка з Ібрагімовим у Нью-Йорку був фінальним.

— Таке ж, коли після чемпіонського бою ще йде андекарт, я побачив вперше, хоча я з 1990 року записую бої і у мене є близько 300 касет і до тисячі записаних годин боксу, — зауважив рівненський прихильник боксу.

Із Сергієм Дзинзируком Микола Цупрук знайомий уже близько п’яти років.

— Він добрий і порядний чоловік. Навіть дивуєшся, що людина, досягнувши такого рівня, залишилася простою у спілкуванні. Ми зустрічаємося на змаганнях у Києві. Останнім часом їжджу підтримувати його на бої. Знайомий із його сім’єю. Сергій приїжджає до нас у гості, у Рівному він відпочиває від метушливого Києва.

Як німці гостей приймають

У Дрезден пан Микола приїхав 24 квітня. Зупинився у свого українського товариша з Івано-Франківська, що мешкає у передмісті Дрездена. Український вболівальник мав небагато часу для того, щоб близько познайомитися із містом. Тому обмежилися власною екскурсією вулицями міста, фотографуючись біля визначних пам’яток архітектури, про які, на жаль, не мали змоги нічого дізнатися. Дрезден запам’ятався великою кількістю голубів. А от національну німецьку кухню Микола Цупрук не любить.

— У них немає класичних перших страв. Господиня дому, де я мешкав, готувала чеські страви, то мені вони подобалися більше, бо ближчі до нашої кухні. Єдине, що мені подобалося, це кафе, де можна було скуштувати солодощі, соки-фреш та морозиво. До речі, німці дуже люблять готувати на грилі і навесні у них саме починається такий сезон. А от із прийомом гостей у них не так, як ми звикли. Пригощають гостей пивом та солоним печивом. То мій товариш з Івано-Франківщини навчив їх приймати гостей “по-нашому” із салатами, шубою, фаршированими яйцями й іншим. Не всі, правда, перейняли такі “традиції”. Але, прийшовши до деяких німців у гості на п’ятий раз, вже можна було побачити й у них такий стіл, — ділиться Микола Цупрук.