Якби не дружина, у політиці було б сутужно

— Ким мріяв стати в дитинстві?
— Якщо чесно, то як і більшість дітей радянської епохи, мріяв стати космонавтом. Хоча двох космонавтів український політикум, певно, не пережив би. Потім мрія стати кимось переросла в розуміння того, що треба не мріяти, а ставати кимось. Як у тій приказці: “Лучше быть, чем казаться”. То після школи поступав до військового інституту. Мріяв стати військовим і служити Батьківщині. Натомість доля вирішила інакше. Служу батьківщині в лавах держслужбовців Рівненської ОДА.
— Чому ж вирішив стати депутатом?
— Господь вирішив, і тому я став депутатом. Насправді, працюючи у громадсько-політичному секторі, не думав про депутатство. Випадком долі познайомився з Віктором Матчуком, який і спричинився до мого депутатства. А депутатство вважаю інструментом допомоги людям — і нічим іншим.
— Хто з відомих політиків України чи світу є для тебе прикладом?
— В ідеалістичному плані — Че Гевара; в театральному — Володимир Жириновський; у національно-патріотичному — Віктор Ющенко; у націоналістичному — Степан Бандера та Роман Шухевич; у філософському — Далай Лама; у світовому масштабі — Чінгізхан. А взагалі не терплю в політиці посередності. Я вважаю, політик має бути яскравим — тільки на таких “злітаються” подивитися.
— Чи змінилось ставлення до тебе твоїх рідних та друзів після обрання депутатом?
— Напевно, змінилося. Посерйознішало. Родичі, близькі та знайомі звертаються з проханнями посприяти у вирішенні тих чи інших питань та проблем. У депутата в арсеналі є депутатський запит та звернення. І ще є багато важелів впливу на ту чи іншу ситуацію. Тому і виборцям, і рідним допомагаю вирішувати проблеми.
— Як і коли ти одружився, хто твоя дружина і чи є в тебе діти?
— Одружився у 2004 році. Дружину знаю з 1998 року. Дітей двоє — Богданка (три з половиною) та Софійка (1 рік та 9 місяців). Дружина працювала, до декретної відпустки, разом зі мною у відділі у справах сім’ї та молоді Рівненського міськвиконкому. Ми трудилися в одному з підліткових клубів Рівного, який, до речі, неодноразово cтавили і гостям міста, й іншим у приклад. З дружиною Іриною познайомився в громадській організації, яку очолював. Вона допомагала мені в роботі організації, очолюючи секретаріат організації. Якби не дружина, довелося б мені у політиці сутужно. Увесь свій час вона приділяє вихованню наших дітей. Тоді як я вдома буваю зранку й ввечері, ну ще на вихідних. Недаремно жінок називають берегинями, за що їм низький уклін. Насправді, якби не жінки, ми, чоловіки, в політиці нічого б не значили.