Знайомимося з дітьми відомих рівнян

Синові листи передавали Миколаю... через морозилку
У сім’ї Олени та Олексія МУЛЯРЕНКІВ — двоє дітей. Весь вільний час вони намагаються проводити у сімейному колі. А мама, директор магазину “Сталь-М” Олена Муляренко, й донині зберігає всі зроблені руками дітьми подарунки, щоб у майбутньому подивитися на їхні дитячі витвори.
Сім’я Муляренків багата на двох хлопчиків. Старшому Андрію — 11 років, Івану скоро виповниться сім. Андрій закінчив п’ятий клас. У школі вчиться добре, але найбільше його захоплення — футбол. Він знає про нього все, а всі матчі дивиться до ночі. Ваня ходить у садочок. Хлопчик — різнобічно розвинений: любить вирізати, займався карате.
— Восени хочемо віддати його на сучасні танці. Я сама завжди мріяла танцювати, то тепер, може, він здійснить мою мрію, — каже мама. — Вільний час ми намагаємося проводити разом з дітьми, їздимо в ліс або на дачу. Вирішили, що нині краще відпочивати поза межами міста.
За словами пані Олени, Андрій має добрий характер.
— Якщо матиме щось смачненьке, то завжди поділиться з батьками. Переживає за нас. Уже починає цікавитися дівчатками — дорослішає, — каже пані Олена. — А Ваня зовсім інший, можливо, тому що менший. Вони — абсолютно різні. Хоча мають і спільну рису — комунікабельність. Хлопчики запросто можуть знайти спільну мову з будь-ким: і з дітьми, і з людьми старшого віку.
Як і більшість дітей, брати сваряться між собою.
— Суперечка може виникнути з різних причин, десь щось не поділять між собою. Але з одного боку, хоч вони і сваряться, з іншого — без Андрія Ванечка нікуди не хоче їхати.
За словами Олени Муляренко, іноді з дітьми доводиться важко, і нерви можуть попсувати, проте — все, як правило, завжди виходить добре, і так чудово, що вони проводять час учотирьох.
Не виняток у родині Муляренків — подарунки для батьків від дітей.
— Нині у садочку до кожного свята діток навчають робити презенти. До останнього часу у нас на стіні висів мій портрет, який Ванечка подарував мені на 8 Березня. Такий подарунок отримував і тато, — ділиться мама Олена. — Усі зроблені їхніми руками речі я складаю у коробку. Потім, у майбутньому, буде цікаво дістати і подивитися на них.
У свої 11 років Андрій уже не вірить у Святого Миколая та Діда Мороза. Хоча раніше вони з мамою писали йому листи і клали у морозильну камеру, звідки казкові герої їх нібито забирали.
— А от з Ванечкою ми в цьому році ще писали листа Миколаю і приклеювали його до віконного скла, — каже мама. — А виконувати бажання та мрії дітей ми намагаємося завжди.

”Найкраща подруга моєї мами — мій тато”
Власник центру інтер’єрного текстилю “Антураж” Лілія ЗАДВЕРНЮК — мама двох синів. Старший — спокійний та розважливий, вже у шість років навчився заварювати для мами каву, а от із меншим батьки змушені забувати про спокій.
Станіслав і Єгор Задвернюки, за словами мами, різні особистості. 16-річний Станіслав — спокійний і самостійний. Він уже в шестирічному віці навчився варити каву.
— Знає, що мама любить пити каву зранку, тому вивчив, що і в яких пропорціях слід робити, — ділиться власник центру інтер’єрного текстилю «Антураж» Лілія Задвернюк. — А от Єгор розслабитися нам не дає. Одягатися — це для нас цілий ритуал. Будь-що син не одягне: тільки те, що хоче, і так, як йому подобається.
Зараз він вчить алфавіт, і коли з мамою йдуть по вулиці, шукає вивчені букви в назвах магазинів.
— Дивись, це татова буква “А” (тато — Антон), — каже мені, — розповідає пані Лілія.
Якщо з хлопчиком серйозно розмовляють чужі люди, він теж стає серйозною дитиною.
— Нещодавно ми пішли на батут. І я поцікавилася, чи можна маленькому хлопчику стрибати на ньому. Єгора запитали, чи може він залізти на батут. Син серйозно відповів, що так, тоді йому дозволили це зробити. Дитина просто розтанула від задоволення, — пригадує мама. — Єгор — жвавий, активний хлопчик. Коли з ним гуляємо, він то на гірку лізе, то на самокаті катається. Спокійне заняття — ліпити фігури з піску — не для нього.
Стас, за словами матері, у дитинстві був зовсім інший. Його можна було посадити, дати книгу або шахи, і він сидітиме спокійно, гратиметься, щось собі вигадуватиме.
— Старший син навіть сам у садочок мене будив. Заклад знаходився у дворі будинку, тому я не водила його туди, а просто з балкона дивилася, як він іде, — розповідає про самостійність сина.
Запам’ятався Лілії Задвернюк і цікавий факт зі шкільних років Стаса.
— На батьківських зборах класний керівник розповіла, що вони торкалися теми “Друзі моїх батьків”. Так Станіслав написав, що найкраща подруга моєї мами — мій тато, — сміється пані Лілія. — Ми й понині згадуємо цей факт з усмішкою.
До останнього він вірив у Миколая. Але в другому класі йому відкрили всю правду.
— Він прийшов додому і питає: “Мамо, а правда, що Миколая немає, що це ви приносили подарунки”. Раніше син писав йому листи і залишав на підвіконні. Одного разу написав, що не хоче ніяких подарунків, а хоче братика. Після того, як народився Єгор, ми й понині жартуємо, що це Стас замовив брата у Миколая, — ділиться пані Лілія.
Любить він і приготувати щось, коли нас немає. Приготує, а потім телефонує, “Коли ви вже приїдете, бо у мене все вистигло”. Не завжди у нього виходить, але він старається.
А найбільше щастя для мами — це коли з роботи її зустрічають дві найголовніші «перлинки» у її житті.

Софійка найкраще засинає на руках у батька
Директору ательє “Шарм” Оксані ВАВРОВСЬКІЙ пощастило мати двох донечок. Вони для неї — рушій, що дає наснагу жити і радіти життю
Рік і три місяці тому в родині Оксани Вавровської народилася друга дівчинка Софійка.
— Незважаючи на свій маленький вік, вона вже вміє добиватися свого, — каже мама. — Водночас Софійка — ніжна і тендітна дитина, всіх цілує, дуже комунікабельна. Любить свою няню. Бачить світ у рожевих барвах. Зараз у малечі лізуть зубки, тому вночі часто плаче — важко дається їй цей період.
Є у маленької дівчинки й своя улюблена іграшка — музичне поросятко, з яким постійно грається. Вже проявляються у неї й материнські інстинкти — подобається няньчити ляльок. Не обділена Софійка й іншими талантами.
— Танцює і співає. Має дуже гарний голос, — розповідає мама про доньку.
Так сталося, що перший контакт після народження вона мала з татом, тому нині найкраще засинає на його руках. — Навіть мені не завжди вдається її заспокоїти. Із старшою сестричкою — дев’ятирічною Христинкою — у неї повне взаєморозуміння. Христина дуже хотіла сестру, вона доглядає за нею, допомагає мені няньчити її.
За словами пані Оксани, Христина захоплюється флористикою. У майбутньому хотіла б бути флористом або дизайнером інтер’єрів.
— Христина — добра дівчинка, але у неї різкий характер. Вона може різко щось сказати, але потім швидко відходить від запалу. А ще у неї загострене почуття справедливості, вона такий собі борець за справедливість.
Ще й досі пам’ятає мама зворушливі листівки доньки «любій матусі». Часто донька дарує букети з квітів, які назбирає в парку. Вона — гарна господиня, завжди допомагає по дому: і посуд помиє, і на городі бабусі допоможе.