Вуличні бої

Складається враження, що на вулицях Рівного розпочалась своєрідна “партизанська” війна. Невідома терористична організація, укомплектована здебільшого молодими людьми 14-20 років, під покровом ночі нападає на мирних городян. А правоохоронці чи то не можуть, чи не хочуть боротись з ними на рівних.
Кілька тижнів тому напали на колегу-журналіста, через кілька днів – на знайомого спеціаліста з ІТ-технологій, а тиждень потому “під роздачу потрапили” ще двоє знайомих: банківський працівник і будівельник. Географія різна: на Боярці біля супермаркету, на Північному, але найчастіше – у парку імені Т.Шевченка. Останнє місце особливо цікаве, адже за якусь сотню-другу метрів знаходиться міськвідділ міліції.
Резонанс викликають напади на журналістів. Кілька тижнів тому у парку Шевченка напали на головного редактора Видавничого дому “ОГО” Віталія Голубєва. За останні два роки нападів на рівненських “акул пера” назбиралось біля десятка, і лише в одному випадку справа завершилась судом і покаранням винних. В якому стані ці справи – зараз невідомо.
– По нерозкритих справах проводиться робота. Але я відповідаю лише за той період, коли я на посаді. Випадок, пов’язаний із журналістами був один, на сьогодні він розкритий. За 2008 і початок цього року будь-яких крадіжок, пограбувань, що пов’язано з діяльністю журналістів, не було, – запевнив начальник Рівненського міськвідділу УМВС в Рівненській області Григорій ЗАРІЧНЮК.
Знайомий, спеціаліст з ІТ-технологій, повертався додому на таксі. Біля під’їзду згадав, що закінчились цигарки, і вирішив зайти у супермаркет, що біля будинку. За кілька метрів від супермаркету до нього підійшли троє і попросили “закурити”. Оскільки “курці” були дрібнуваті, а “комп’ютерщик” – під два метри ростом і вагою кілограм, сто, нападники вирвали з кишені сорочки гаманець і кинулись навтьоки. На щастя, поруч був патруль ДСО. За п’ять хвилин двох із “трійці” затримали.
– Викрадені речі будуть повернуті власнику лише після набрання вироком суду законної сили (якщо злочинця буде засуджено) або ж після закриття кримінальної справи, – каже адвокат Микола НАЙДИЧ.
За українськими законами, нас і не зобов’язані повідомляти, чи знайшли злочинців, які на нас напали.
– Слідчий не зобов’я­заний повідомляти потерпілого про хід слідства. У деяких випадках слідчий повідомляє потерпілого про стадії слідства, наприклад, про закінчення досудового слідства. Також, слідчий зобов’язаний надіслати потерпілому копії деяких процесуальних документів (копію постанови про порушення кримінальної справи, копію постанови про закриття кримінальної справи), – продовжує адвокат Микола Найдич. – Окрім того, слідчий має письмово повідомити потерпілого про результати розгляду клопотань та скарг, поданих потерпілим.
Нещодавно на засіданні виконкому головний міліціонер міста Григорій Зарічнюк відрапортував міському голові, що справу про напад на журналіста майже розкрито.
– За три дні цей злочин ми розкрили. 29 числа особа, яка скоїла цей злочин, була встановлена. Порушена кримінальна справа, ця особа буде притягнута до кримінальної відповідальності, – запевнив Григорій Зарічнюк.
Цікаво, скільки знадобиться днів, аби розкрити інші справи, пов’язані зі злочинами проти журналістів? А ще цікаво, чи повідомлялось про них у міністерство?
Хоча справа все ж в іншому. Криза та відсутність морального виховання молоді в українському суспільстві перетворює вулиці міст на зону бойових дій. А будь-який військовий скаже: найважчі бойові дії – це вуличні бої. Тепер зрозуміло, чому міністр внутрішніх справ виступав за дозвіл на придбання громадянами зброї. На думку керівника правоохоронців, мабуть, кожен має захищати себе сам. Правоохоронці ведуть статистику, їх керівництво щораз рапортує про “зменшення показників…”, а тим часом війна на вулицях триває. І кожен сам має думати про свою безпеку. У цій війні кожен — сам за себе...