Рівняни дегустували вино на фестивалі у Мукачево

Рівнянина Зураба КАНТАРІЮ можна вважати затятим фестивальником. Принаймні, це стосується традиційного Мукачівського фесту "Червене вино".

— Фестиваль традиційно проводять на Старий Новий рік, — розповідає очевидець винного гуляння. — У свою чергу, ми з друзями створили свою традицію — відзначати це свято у Мукачевому чи в Ужгороді. Тому на фестиваль приїжджаємо вже п’ять років поспіль. Закарпаття взагалі славиться великою кількістю фестивалів, у тому числі й винних. Утім, ми обрали саме "Червене вино". Причин кілька. Перш за все, це те, що він проходить у вихідні, по-друге, це один з наймасштабніших винних фестів, ну і врешті — він проходить саме взимку. А коли ж їхати на Закарпаття, як не взимку?

Втім, як каже Зураб, на снігову погоду фестиваль багатий не завжди. Попити вина тут можна і в морозець до -10, і під сонечком, коли на вулиці... +15. Цього року фест зустрічав гостей дощовою погодою, і лише в день закриття небо проясніло, а сонечко пригріло до +10. Справжнім фестивальникам — погода не завада. А їх на "Червеному вині" збирається завжди тисячі: і звичайні туристи, й поціновувачі напою, і знані дегустатори не лише з усіх куточків України, а й з-за кордону. Усі вони курсують від намету до намету (їх тут більше сотні), призупиняються і знову курсують, смакуючи напої виноробів. Очевидці запевняють: "Червене вино" — рай для любителів солодких вин. Хоча є де розгулятися й прихильникам інших видів. Білі, червоні, рожеві, фруктові, суміші вин тут розливають з бочок, бутлів та пляшок.

— У кожному наметі пропонують продегустувати вино — наливають грамів 20 чи 30, якщо сподобалося — можеш взяти більше, але вже за гроші, — розповідає Зураб. — Якщо вже дуже сподобалося — купуєш літр, два, три чи скільки хочеш додому. Звісно, можна і надегустуватися вдосталь. Але за всі п’ять років я не бачив там жодного буйного п’яного. Люди веселяться, розважаються, але без агресії чи хуліганства. Та й міліції на фесті майже непомітно.

Можливою причиною такого "неподобства" називають намети-їдальні, де відразу на очах готують шашлики, банош, бограч, підсмажують сосиски та ще чимало різноманітних делікатесів місцевої кухні.

— Страви специфічні, але дуже смачні, до того ж приготування на вогні додає їм особливого аромату, — продовжує Зураб. — Та й чимало з них такі жирні, що жоден алкоголь не проб’є.

Ті, хто буває на фестивалі постійно, добре знають, у яких виноробів треба купувати напій — адже обирали його не один рік, знають, з якого району, яких сортів вино їм найбільше до смаку. А от туристи, які потрапили вперше, дегустують усе підряд, навіть не усвідомлюючи, яке вони люблять вино. Особливо їх помітно у перший день.

Упродовж усього фестивалю лунають щедрівки: у записі та в "живому виконанні". А в останній день фесту нагороджують фермерів-переможців у різних номінаціях. Ці сертифікати згодом розвішують прямісінько у наметах.

— Можна підійти й попросити спробувати вино, яке перемогло минулого року, — продовжує Зураб Кантарія. — А деякі туристи саме за кількістю нагород обирають виробника, чиї вина купують для себе.