Чемпіонка Європи — про спорт, моду, кохання та хлопців

Застати відому рівненську спортсменку та чемпіонку Європи Катерину ДІКІДЖІ у Рівному — не простіше, ніж міністра. Дівчина більше року — на зборах у Дніпропетровську. Готується підкорювати Лондонську Олімпі-аду-2012. Націлилась дівчина і на модельну вершину — фінал “Міс Рівненщина-2011”. Про свої плани, звич-ки та уподобання Катерина розповіла в ексклюзивному
інтерв’ю “ОГО”.
— У тебе все життя з плаванням пов’язане?
— Так. На перше заняття з плавання мама мене привела у шість років. Боялась. Звикнути до великих басейнів було важко. До п’ятого класу тренувалась під керівництвом Віталія Волошина, потім мною опікувався вже Олег Шеремета. Далі пішли перші перемоги та нагороди. І пішло-поїхало.
— Батьки теж спортсмени? Вони прищепили любов до спорту?
— Батько займався волейболом. У дитинстві я займалась у різних гуртках та секціях. Співала у школі на концертах. Була різнобічно розвиненою дитиною. (Посміхається — авт.) І зараз є. Але плавання чомусь вподобала найбільше. Сподобалась атмосфера змагань, смак перемог, води в басейні…
— З хлоркою?
— Так! (Посміхається – авт.) Мама завела в басейн, а далі взяли верх спортивні гени.
— З твоєї першої секції твої однолітки досягли таких вершин?
— Хто став кандидатом в майстри спорту, хто — майстром. Проте професійно плаванням до цього часу вже не займається ніхто.
— Перемоги пам’ятаєш?
— Це був рік 1998. Тоді ми поїхали на змагання до Ковеля. Група була велика, але нагород здобули небагато. А я відзначилась перемогою у плаванні на спині. А найяскравіші перемоги були якраз у змаганнях за кордоном. Адже там рівень суперників і вищий, і підготовка краща.

“Пропливаю
по 16 кілометрів в день”

— Яким стилем у тебе виходить плавати найкраще? Є коронний?
— Нас примушують бути універсальними. Не дозволяють тренуватись тільки в одному стилі. Хоча останнім часом найбільше перемог здобувала у вільному стилі. Непогано виходить і плавати брасом. Як швидше, так і найкомфортніше.
— Багато часу проводиш на тренувальних зборах?
— Якщо чесно — багато. На рік це виходить 90 відсотків. Відпускають додому лише на кілька днів. Бувають у нас і раз на рік своєрідні відпустки. Два тижні можемо використати на відпочинок, спілкування з родиною.
— Скільки в день пропливаєш?
— Розпорядок дня та навантаження у нас розписані. В середньому це вісім кілометрів за одне тренування. У день може виходити і більше 16 кілометрів.
— Ого! То ти ходиш пішки менше, ніж плаваєш?
— Якщо готель недалеко від тренувальної бази, то виходить саме так.
— Скільки максимально можеш витримати без басейну?
— Три дні. На четвертий вже хочеться потренуватися. А максимум без тренувань це тижні два на рік.
— У ванні після басейну не тісно?
— Я віддаю перевагу душові. Після тренування сполоснулась у душі — і можна додому або у справах. Плавці взагалі люди чистоплотні. (Посміхається — авт.). А у ванні поніжитись з піною — то хіба що вряди-годи для задоволення.
— Траплялась ситуації, коли хотіла залишити плавання?
— Хіба що, коли лише починала. Тоді я тренувалась, а спортивних перемог ще не було. Знайомі говорили: “Навіщо воно тобі?”. Коли ж пішли перші перемоги — такої проблеми вже не було. Я хочу визначити, де ж моя межа, тому заради перемог тренуюсь з подвійною силою.
— На чому зосередилася після Пекінської Олімпіади?
— Тренуюсь і беру приціл на наступні перемоги і Олімпіаду в Лондоні. Були в мене невеличкі проблеми зі здоров’ям. Втім, зараз все добре. Планую порадувати рівнян новими перемогами. Якими? Поки що не буду загадувати наперед.

Спорт суміщає
з модельною кар’єрою

— Спортивна кар’єра не вічна. Чи плануєш займатися потім?
— Планую виступати максимально довго. До якого віку — не скажу, щоб не зурочити. А потім? У мене багато інтересів. Мене також цікавить мода, мистецтво. Річ у тім, що зараз на все це не вистачає часу. Потім заповнюватиму цю порожнечу. Та що там говорити, як здати на водійські права часу не знаходжу. Батько мене тренує потроху. Словом, без спорту сидіти склавши руки не буду. Та й від спорту не відійду, прикипіла вже. Все одно якимось краєм буду задіяна у цій галузі.
— А коли з’явилась мрія стати моделлю?
— О-о-о! В дитинстві я завжди говорила, що хочу стати співачкою, зіркою, моделлю. Про плавання тоді ще не думала. Тієї мрії не полишила і в юності. Маю багато знайомих спортсменок, які займаються модельною справою в інших містах. Я ж не гірша?
— Зараз ти є фіналісткою обласного конкурсу краси “Міс Рівненщина”...
— Багато чула про нього раніше. Коли розпочались кастинги — відправила анкету по Інтернету. Мене обрали до півфіналу (репортаж про півфінал конкурсу читайте на 66 стор. “ОГО” — авт.). Викроїла вільний час у тренувальних зборах і приїхала змагатися в конкурсі. Не прогадала. Тепер заради мрії доведеться жертвувати і тим мізером вільного від спорту часу. Але я рада. У конкурсі талантів презентувала свої спортивні досягнення та нагороди, а їх більше сотні. Про суто модельну кар’єру зараз мова не йде, суміщатиму зі спортом.

Мама зустрічає борщем
і вареникам

— За тренувальними зборами вдома часто буваєш?
— Дуже рідко і зазвичай, два-три дні. Приїжджаю батьків побачити, взяти з дому одяг відповідно до сезону.
— Яке останнє свято з рідними відзначала?
— Новий рік. 31-го вранці ще відплавала тренування — і додому. Втім, вільних видалось лише два дні.
— Чим мама зустрічає?
— Коли я приїжджаю додому — це свято! Адже старший брат одружений і живе окремо. Мама готує всі мої улюблені страви — червоний борщ, вареники з картоплею та грибами. Разом з батьками радіє і кішка Кіра. Всією родиною любимо не тільки за столом сидіти, а й в кіно та театр ходити.

З друзями спілкується
в “Контакті”
— Рівненська плавчиха Анна Хлістунова теж свого часу озвучувала бажання стати моделлю. Товаришуєте з нею?
— Так. Ми колеги по спорту і подруги у житті.
— Більшість подруг — спортсменки?
— Звичайно, адже на зборах я проводжу найбільше часу. Проте зв’язку зі шкільними подругами не втрачаю. Спілкуємось під час зустрічай вживу та через “Вконтакті”. Завдяки соціальним мережам підтримую зв’язок і з друзями за кордоном.
— Є товариші серед відомих спортсменів? З Клочковою товаришуєш?
— У збірній спортсмени спілкуються, допомагають одне одному. Якихось недомовок чи протиріч немає. Яна не тільки досвідчена спортсменка, а й прекрасна людина. Зараз бачимось рідко. Більше листуємось.
— З подругами ходиш одяг та речі купувати?
— О, так. Я не шопоголік, але про магазинах пройти люблю. Особливо під час виїздів за кордон. Один із таких шопінгів влаштували в Пекіні. То ледь відбилась від місцевих продавців. Один з них запримітив, що мені кофточка сподобалась, і так почав вмовляти. Та одежина мені після того й подобатися перестала. Ледь мене Аня Хлістунова звідти витягнула...
— За модними тенденціями слідкуєш?
— Зараз — так. Ще як молодша була, то ходила у зручному одязі. Кросівки то кросівки. А зараз люблю і сукню одягнути, і туфлі на каблуку. Стаю дорослішою, і хочеться виглядати в першу чергу жінкою.

Серце красуні — вільне

— За спортом вистачає хоч трішки часу не особисте життя?
— Не вистачає. Так складаються обставини. Часу знайомитись з хлопцями особливо немає. Тим паче під час підготовки та поїздок на змагання. Та й у нічний клуб останній раз ходила давненько. Після кілометрів у басейні не особливо хочеться на дискотеку. Та й за спортивним режимом у нас відбій о десятій вечора. Втім, кохання, романтика та поцілунки були. А так я зараз вільна. (Посміхається — авт.). Я вільна!
— Анна Хлістунова не так давно зібралась виходити заміж?
— Я найближчим часом не планую. Звичайно, настане час одружуватися, народжувати дітей. Проте зараз я про це не думаю. Всьому свій час. Кожна дівчина мріє про принца на білому коні. Якщо вони ще є…
— А яким він має бути, за характером, зовнішністю?
— Спортивної статури… Хоча ні. Не буду казати. Це особисте. Та й кохання непередбачуване. От завтра влучить у моє серце стріла амура, і закохаюсь! Які тут критерії!